Мобілізація чи ядерний ультиматум. Навіщо Росії «референдуми» на окупованих територіях

"Референдуми" про приєднання всіх захоплених територій України до РФ, схоже, таки будуть проведені. Причому вже найближчими днями – з 23 до 27 вересня. Після чого Росія оголосить про анексію територій.

Остаточно ситуація щодо "референдуму" стане зрозумілою зі звернення президента РФ Володимира Путіна, яке очікується сьогодні. Головне питання – як це насправді вплине на перебіг війни?

Представники української влади у своїх коментарях одностайні в тому, що анексія не змінити нічого. ЗСУ й надалі наступатимуть.

У той самий час, зрозуміло, що й керівництво РФ вирішило настільки різко " поміняти концепцію " за " референдумам " , то деякі зміни будуть.

Найбільш обговорювані в Росії дві версії щодо цього.

Перша – оголошення війни Україні (адже Москва вважатиме, що ЗСУ настає на російську територію) і потім – мобілізації, щоб вирішити, як вважається, головну проблему російської армії на фронті – низьку чисельність особового складу. Як мінімум за рахунок відправки на війну терміновиків та окремих категорій резервістів. Тим більше, що наступ ЗСУ у Харківській області показав, що колишня модель "воюємо лише контрактниками без мобілізації", себе вже вичерпала (принаймні така думка популярна в РФ).

Друга – оголошення Україні ультиматуму: припинення бойових дій на нинішній лінії фронту, а у разі відмови застосування ядерної зброї. На такий сценарій останніми днями все частіше натякають у Москві.

Або обидва варіанти разом.

І обидва варіанти – це гра ва-банк, на яку Москва, ймовірно, пішла, зіткнувшись з неможливістю досягти більш-менш прийнятного для себе закінчення війни в Україні, якщо її вести колишнім способом. А також з урахуванням близьких до нуля перспектив домовитись із Києвом на якихось компромісних умовах.

Мобілізація – ризик різкого зростання внутрішньої соціально-політичної напруги. І далеко не факт, що вона дасть серйозний військовий ефект – мобілізованих треба навчити, озброїти, підготувати, провести злагодження. Це багато часу. Та й бойові якості мобілізованих, як свідчить ситуація у "ЛДНР", вкрай сумнівні. Усе це ставить під сумнів, що мобілізація різко змінить на краще для РФ бік становище на фронті. Тим більше, що "референдуми" можуть стати приводом для Заходу передати якісно нові види озброєння Україні (сучасні танки, наприклад ракети з великим радіусом дії). А ось проблеми для російської влади всередині країни мобілізація може створити. Якщо й не одразу – то поступово. У міру розширення мобілізації, затягування війни та зростання втрат.

Що стосується ультиматуму із загрозою застосування ядерної зброї, то питання у тому, як на неї відреагує українське керівництво, а також наскільки насправді керівництво РФ готове завдати по Україні ядерного удару, якщо ультиматум буде відкинуто. Звісно, ​​не хочеться вірити, що це взагалі можливе. Але згадаємо, що багато хто до 24 лютого не вірив і що вторгнення РФ реальне.

Але, зрештою, все залежить від реакції на перспективу ядерного удару по Україні Заходу та Китаю. Що вони скажуть Москві і що її попередять (і чи попередять). І ще питання – що США, у разі ультиматуму, скажуть (і порадять) Києву. До речі, багато хто звернув увагу, що прискорення руху по "референдуму" почалося після зустрічі Путіна і Сі Цзіньпіна, а також після вчорашнього візиту до Пекіна однієї з найбільш наближених до президента РФ осіб - секретаря Ради безпеки Патрушева.

Але що зрозуміло – приєднання до РФ захоплених територій сильно змінить саму Росію і унеможливить завершення війни на якихось компромісних з Києвом і Заходом умовах. РФ ще більше віддалиться від Заходу, ще посилитиметься її внутрішня політика.

Тобто станеться те, що давно вимагала від Путіна умовна "партія війни" і на що Путін довго не наважувався. І з цього погляду мінімальний опір російської армії українському наступу в Харківській області та розгін "зради" після цього в російських телеграм-каналах дає багату їжу для конспірологічних теорій - хто, як і навіщо підвів Путіна до теми "референдумів".

strana.today