У Путіна, схоже, поки руки сверблять продовжувати війну

Маєта з перемир'ям

У Москві відзначили 9 травня. Ювілейне 80-те торжество вихолощеного до неможливості путінськими холуями свята проходило хоч і помпезно, але без великої ідеї. Усе досить стандартно, буденно. У Путіна параду було відведено два завдання. Перше – дати хоч якусь об'єднавчу ідею масам, друге – показати, що Росія не в ізоляції перебуває, а в неї є своє коло спілкування.

Завдання номер один було вшито у святкову промову Путіна. Її головні ідеї включають нагадування про досягнення перемоги над нацизмом за допомогою загальної мобілізації і тотальної мілітаризації радянського суспільства. Усе було кинуто на війну, і ніхто не міг від неї ухилитися або кудись вислизнути. Проте з промови зникли Київ і Мінськ, як найважливіші битви ВВВ, зате згадано Мурманськ – відсилання до бурхливої війни в Заполяр'ї та Арктиці. Ідея Трампа з Гренландією дала свої плоди – РФ готується перенести частину ресурсу зі східноєвропейського театру бойових дій на Північ.

Далі йде теза про загальноросійську єдність – уся країна нібито підтримує учасників вторгнення в Україну. Путін у них побачив нових ветеранів, адже справжніх учасників бойових дій 1941-1945 рр. залишилося 7 тисяч, і багатьом із них за 90 років. Показувати нічого, на цьому піар не зробиш.

Водночас, за опитуваннями Левада, про правильний шлях розвитку говорять тільки 69% опитаних. Зростання цін, інфляція, економічний занепад, незмінність Путіна біля керма, який і не думає про наступників, ведуть країну до посилення внутрішніх протиріч. У зазначені тренди зовсім не вписується концепт тотальної мілітаризації імені Бєлоусова. Останній знає про прогалини у військових планах Кремля, відставання у виробництві зброї, а тому разом із Наришкіним пропонують узяти паузу у війні. Проти них виступає Патрушев, який схиляє Путіна застосувати вундерваффе "Орєшнік".

Росія себе бачить не тільки спадкоємицею "великої перемоги", а ще й незламною перешкодою від нацизму, русофобії та антисемітизму. Ось тільки кого захищає ця перепона зовсім не ясно. Невже Азію, а конкретніше Китай, чий лідер був окрасою програми на Червоній площі.

Тут слід повернутися до теми міжнародного становища Росії. МЗС зі шкіри геть лізло для забезпечення міжнародної масовки. Результат виявився дуже-дуже ріденьким. Чи то погроза удару українськими дронами по Кремлю мала ефект, чи то насправді у РФ триває режим одиночного плавання. Візитери до Путіна виявилися родом із країн, які до перемоги у Другій Світовій війні в Європі мають дуже віддалений стосунок. Китай, Бразилія, В'єтнам, Гвінея-Бісау, М'янма, Зімбабве, Папуа-Нова Гвінея та інші Конго – це десант для статистики, а не для символізму або увічнення пам'яті. Цікаво скільки кожному з них їх у Кремлі відслюнявили за участь у дійстві? Рахунок іде на сотні мільйонів доларів допомоги понаїхавшим гостям бездонного Глобального Півдня.

Через прямі й непрямі витрати на війну Росія досить сильно підірвала свої внутрішні можливості для регенерації. Тому зараз імовірно може взяти гору позиція про необхідність тактико-стратегічної паузи у війні. Найсприятливіший момент у вигляді 100 днів Трампа минув, і тепер залишається встрибувати в поїзд, що пішов. Україна давно прихильна до ідеї не перемир'їв-одноденок, а щонайменше до 30-денного режиму тиші для запуску ґрунтовних переговорів.

У російському керівництві хочуть перемир'я викрутити під себе, відрізавши Україну, що бореться, від іноземної військової допомоги. Навряд чи такий сценарій можливий після суботнього візиту європейських лідерів до Києва. Так, у Путіна, схоже, поки руки сверблять продовжувати війну, адже поставлена реальність абсолютно невизначена.