За півроку в строю не залишилося нікого: долі 11 добровольців, які пішли на фронт навесні

Агентство Reuters простежило за долею групи добровольців, які прийшли до армії в рамках кампанії України з поповнення виснажених лав. Жоден з 11 осіб більше не бере участі у бойових діях.

Павло Брошков із надією прийшов до української армії у березні: 20-річний новобранець хотів захистити країну та заробити обіцяний бонус, щоб купити житло для своєї родини.

Через три місяці він уже лежав знесилений на полі бою — всі його плани зруйнувалися.

"Я розумів, що в той момент мене розірвуть на шматки", - сказав він Reuters. «Я не боявся смерті. Я боявся, що більше не побачу дружину та дитину».

Брошков — один із сотень молодих українців віком 18–24 років, які цього року добровільно вирушили на фронт, залучені високими окладами та пільгами. Кампанія з набору молоді мала поповнити виснажені українські збройні сили чисельністю близько мільйона людей.

Reuters простежило долі Брошкова та 10 його товаришів по службі — невеликої частини з групи новобранців, які пройшли прискорену весняну підготовку перед відправкою на передову.

Через півроку ніхто з цих 11 осіб більше не бере участі в боях: четверо поранені, троє зникли безвісти, двоє залишили частину самовільно, одна тяжко захворіла, ще одна — за словами товаришів по службі і згідно з документами — наклала на себе руки.

Їхні історії відображають реальний масштаб втрат, завданих Україні війною з Росією.

Reuters не вдалося отримати дані про ширшу групу весняних новобранців, щоб зрозуміти, чи ці випадки є типовими для конфлікту, що триває майже чотири роки. Українські військові та 28-а бригада, де служили ці солдати, не відповіли на запити агентства.

На межі загибелі

Сам Брошков виявився віч-на-віч зі смертю.

У червні, лежачи замерзлий на донбаському полі і поранений обидві ноги, він дивився, як російський дрон-камікадзе завис всього за кілька метрів, готуючись скинути заряд. В останній момент апарат збив його товариша, чим фактично врятували йому життя.

Успіх обійшов стороною кращого друга Брошкова — Євгена Ющенка.

25-річний солдат зник безвісти після повернення на позиції у середині липня. Його сестра Аліна, як і тисячі інших українців, які шукають рідних, намагається дізнатися, що сталося.

«Багато хто говорить, що він загинув чи в полоні, — розповіла вона на мітингу в центрі Києва. - Я до останнього відмовляюся вірити, що він загинув».

Ющенко — один із трьох бійців цієї групи, яких МВС України вважає зниклими. Серед інших – Борис Ніку (20 років) та Ілля Козик (22 роки).

«Іноді думаю, що, можливо, краще б я залишився там із ним», — говорить про Ющенка Брошков, який до армії працював продавцем. «Битись і загинути разом», — додав він, сидячи у своїй одеській квартирі, де відбувається відновлення.

Юрій Бобришев, 18-річний житель Донбасу, який вступив до армії після того, як його брат загинув під час російського наступу у Волновасі, зараз теж не воює. Він повідомив Reuters телефоном з іншої країни, що готовий повернутися служити, але тільки не до колишньої бригади — через конфлікт із командирами.

«Я пошкодував, що підписав контракт. Я думав, що спробую, зароблю трохи грошей. Але все обернулося проти мене".

Запах війни

Програма набору молоді, яка стартувала в лютому, стала відображенням зростаючих проблем української армії. За роки війни сотні тисяч людей з обох боків було вбито або поранено.

За словами високопосадовця, знайомого з обороною України, середній вік українського військовослужбовця — 47 років.

Рекламна кампанія обіцяла до 2900 доларів щомісяця, бонус у 24 тисячі та безвідсоткову іпотеку — це був відхід від жорсткої мобілізації, що діє з 2022 року.

Спочатку мобілізація стосувалася чоловіків 27 років, щоб не забирати молодь, важливу для майбутнього країни. Та торік поріг знизили до 25 років.

«Наразі в українських збройних силах існує гостра проблема з особовим складом», — наголосив Олексій Мельник із центру Разумкова.

Після підписання контракту Брошков зблизився у навчальному таборі з Ющенком та 23-річним хлопцем із позивним «Кузьма» — колишнім співробітником ресторану, який погодився говорити лише з позивного.

Навчання йшло без зупинки: ближній бій, тренування з дронами, фізпідготовка, психологічні заняття, сон і знову по колу. Досвідчені інструктори переконували молодих бійців відкинути особисті бажання та стати єдиним підрозділом.

На момент відправлення на фронт рекрути майже перестали скаржитися — навчилися підкорятися.

"Отримав наказ - виконуєш", - говорив Брошков.

У середині червня, дощовий вітряний день, почалися перші бойові накази.

"Кузьма" опинився серед перших, кого відправили на позиції. Майже одразу його накрив російський дрон.

Тяжко поранений у живіт, він намагався покликати на допомогу, але зміг видавити лише слабкий хрип — легені були сповнені диму. Двоє солдатів затягли його в окоп. "Кузьма" визнається, що досі бачить у кошмарах свій короткий досвід війни.

«Це був запах, — здригнувся він. — Запах пороху та трупів».

Дружба, рани та пережитий жах

Наступного разу Брошков та «Кузьма» зустрілися вже в Одеській лікарні: Брошков — в інвалідному візку, «Кузьма» з великими швами на грудях.

«Два інваліди з-поміж 18–24-річних», — пожартував Брошков.

Він продовжує спілкуватися з кількома товаришами по службі, у тому числі з Іваном Сторожуком, також пораненим.

Двоє новобранців розповіли, що один із солдатів групи наклав на себе руки. Reuters підтвердило, що в офіційному документі з фотографіями тіла вказано ім'я тієї самої людини.

Відновлення Брошкова йде непросто: у нього сильні болі в ногах, його мучать нічні кошмари, але майже не висловлює жаль.

«Мені 20 років. Я ще не бачив справжнього життя, але пішов туди. Якби мені запропонували зробити це знову, я погодився б».

Його 19-річна дружина Крістіна каже, що війна змінила його назавжди.

«Йому важко. Майже всі його товариші по службі загинули», — сказала вона Reuters.

«Було краще, якби цього контракту ніколи не було, — додала вона. — Загинуло багато молодих людей. Це ж 18-річні хлопці та дівчата. Їм треба вчитися та дорослішати».