З Миколаєва до Варшави і назад автобусом: лайфхаки подорожі

Через війну безліч сімей в Україні виявилися розкиданими по різних країнах. Моя сім'я – не виняток. Я виявилася відірваною від мами та сестри, які зараз перебувають у Польщі. І туга за ними пересилила складність шляху у 1800 кілометрів.

Якось я вже їздила до Польщі, і про цю подорож залишилися не найкращі спогади: автобусом до Одеси, поїздом до Львова, потім знову автобусом до Польщі. Брудний вагон, дві пересадки, натовпи людей на вокзалах, тяжкі очікування. Коли добиралася до місця призначення, потрібна була майже доба, щоб прийти до тями.

Випадково дізналася, що з Миколаєва до Польщі є пряме автобусне сполучення, вирішила спробувати. Тим більше, що рейси здійснює миколаївський перевізник «Оріон-Авто», відгуки про який найкращі. Забігаючи наперед, скажу, що жодного разу не пожалкувала про своє рішення.

Крім цього, поїздка автобусом зняла мій найголовніший страх, що заважає їхати на далекі відстані. Раніше, коли шлях «розбивався» на «опорні» точки (Миколаїв-Львів-Варшава чи Пшемисль), була ймовірність не встигнути до початку комендантської години: уява відразу видавала не зовсім райдужну перспективу провести ніч на Львівському вокзалі. А як людині з громіздкими валізами, яка стала на багато годин «заручником» вокзалу до прибуття потрібного поїзда через кордон, я вже одного разу відчула на собі.

Зараз все простіше: тебе доставлять з пункту «А» до пункту «Б» без будь-яких пересадок. Тішить і той факт, що купити квиток можна на сайті перевізника - їхати до кас або роздруковувати нічого не потрібно, при посадці достатньо показати квиток в електронному вигляді.

Разом із розповіддю про подорож, я вирішила поділитися з читачами кількома лайфхаками, які я виявила під час подорожі.

Щоб подорож була комфортною, слід підготуватися заздалегідь.

Лайфхак №1 – подушки для сну в автобусі. Купуючи подушку, звертайте увагу на можливість «застібнути» краї. Подушка не завжди буде у вас на шиї, і можливість закріпити її об ручку крісла чудово допоможе облаштувати місце, на якому ви проведете найближчі 20-30 годин. У мене «правильна» подушка, але я стала свідком, як мучилася моя сусідка у спробах прилаштувати її кудись — у результаті її подушка дуже часто опинялася на підлозі.

 

Лайфхак №2: подбайте про своє дозвілля. Важливо пам'ятати, що інтернет буде не завжди, на деяких ділянках шляху немає покриття, тому якщо ви любите в дорозі слухати онлайн-аудіокниги або музику — в якийсь момент ризикуєте залишитися в тиші. Тому взяти з собою невелику книгу у друкованому варіанті — завжди гарна ідея.

Лайфхак №3: перед поїздкою подбайте про наявність дрібних купюр для плати в туалетах на станціях, а також купівлі будь-яких дрібниць у вигляді, наприклад, поживних батончиків.

Отже, прибуваємо на міжміський автовокзал зі стандартним «набором» мандрівника — валізою, ручною поклажею та подушкою в дорогу, віддаємо громіздку валізу в багажний відсік.

Вранці, рівно о 10.45, точно за розкладом, автобус вирушив у рейс із миколаївської автостанції «Південна».

Перше, що тішить при вході в автобус, — відстань між сидіннями. Воно достатнє навіть для високих людей (мій зріст — 180 см): ваші коліна 100% не будуть упиратися в спинку крісла, що стоїть попереду.

Друге — важливе — кондиціонер, який можна самостійно налаштувати під себе: ви можете самі ввімкнути/вимкнути, а також налаштувати напрямок потоку повітря. Ну і третє - можливість зарядити гаджети, не встаючи з місця - відповідні роз'єми розташовані одразу біля кондиціонера.

До речі, про зарядки — лайфхак №4, який дуже спростить подорож. Зверніть увагу, що роз'єми в автобусах переважно під USB-кабелі, тоді як останнім часом зарядні пристрої випускаються з Type-C. Тому, щоб точно не залишитися з розрядженим телефоном, слід заздалегідь придбати кабель із роз'ємом USB.

Що ж до решти — на власному досвіді я переконалася, що запорука комфортного перебування в автобусі — це насамперед адекватні водії.

Ключовий момент, від якого залежить час у дорозі – кордон. Його проходження може зайняти кілька годин, проте мені пощастило — в обидві сторони (і в Польщу, і в Україну) кордон зайняв лише 2-2,5 години. На швидкість цього процесу вплинути неможливо, проте, якщо кожен підійде до проходження кордону відповідально, то довго чекати не доведеться.

У зв'язку з цим лайфхак №5: перед тим, як відвідати ту чи іншу країну, перегляньте в Інтернеті список дозволених та заборонених для ввезення речей/продуктів. Багаж при в'їзді до Польщі доведеться поставити на стрічку, після чого його просвітять прикордонники. Самі пасажири мають пройти через «рамку», тож провезти будь-що не вийде — польські прикордонники ретельно за всім стежать. Як тільки в поле їхнього зору потрапляє підозрілий предмет - вас змусять відкрити валізу. Якщо побоювання прикордонників підтвердяться, вони скажуть «Nie wolno!» і тоді продукт/річ доведеться залишити тут же. Зазначу, що водії автобуса не залишають пасажирів під час проходження перевірки та за потреби перекладають слова прикордонників.

Очевидно, що чим менше буде заборонених речей, тим швидше автобус пропустять.

Якщо ваша мета, як і було в мене, — доїхати до Варшави, то «Оріон-Авто» пропонує два варіанти. Один — зупинка біля терміналів аеропорту імені Фредеріка Шопена, звідки вилітають літаки до десятків країн світу.

Другий - автостанція Warszawa Zachodnia.

Я їхала до автостанції, щоб потім поїздом проїхати на північний захід країни, в місто Колобжег, розташоване на березі Балтійського моря. Відстань між авто- та залізничною станцією «Warszawa Zachodnia» невелика. Від автобуса до кас менше, ніж 5 хвилин пішки.

Проте, я припустилася помилки, адже маршрути «Оріон-Авто» з України не обмежуються столицею Польщі. Без пересадок можна дістатися безліч міст у найрізноманітніших частинах сусідської країни: Познань, Краків, Щецин, Кошалін та інші.

Місто Колобжег знаходиться всього за 30 хвилин від Кошаліна, і я могла б чудово заощадити час, якби скористалася прямим рейсом. Але вийшло, як вийшло. Тож, через 5 днів у компанії близьких людей, я приїхала до Варшави, щоб звідси вже вирушити до рідного міста в Україні.

Час від'їзду зручний - о 21.00 за місцевим часом, що дозволяє дістатися станції з будь-якої точки країни без підйому о 6 ранку. Платформу, на яку прибуде автобус, можна дізнатись біля кас у диспетчера. У будівлі вокзалу також продається їжа та напої.

Влаштувавшись зі склянкою кави біля платформи я почала чекати на свій автобус. У цей момент головне — не розчулитись, побачивши зворушливі прощання між тими, хто виїжджає і проводжає.

Самі поляки називають цю автостанцію «українською», оскільки щойно ви вийдете до платформ, звідусіль почуєте рідну мову. Саме сюди прибувають усі автобуси з та в Україну.

Автобус з великим написом «Оріон-Авто» прибув на посадку за розкладом. Пасажири зайняли свої місця і ми рушили.

Шлях додому здався ще швидшим, ніж у ту сторону. Станція за станцією ми наближалися до кордону. Поляки набагато швидше випускають зі своєї країни — на багаж вже ніхто не звернув уваги, чим заощадили нам час на кордоні.

Якось я вже мала досвід повернення з Польщі автобусом — власне, через це я й не могла довго зібратися з силами, щоб поїхати побачитися з рідними. Півтора роки тому з іншим перевізником, що базується в Тернополі (називати фірму не буду), ми простояли на кордоні понад 12 годин, тому що автобус зламався, але замість того, щоб надіслати за людьми інший транспортний засіб, водії намагалися полагодити автобус своїми силами. І лише після кількох десятків дзвінків від обурених пасажирів, за нами надіслали інший транспорт.

Однак і після цього «сюрпризи» тоді не закінчилися: через колосальне відставання від графіка всіх пасажирів вирішили везти, без їхньої на те згоди, ночувати в хостел у Тернополі. Ситуація ускладнювалася тим, що на дворі на той час був уже вечір 30 грудня, хоча в квитку було зазначено, що я мала приїхати до Миколаєва 30 грудня в обід.

Усі пасажири хотіли зустріти Новий рік вдома, але перевізника це мало цікавило. У результаті мені та ще кільком миколаївцям довелося вийти у Львові та добиратися додому як прийдеться — потягом до Одеси, а звідти вже до Миколаєва. Найбільше тоді обурювала манера спилкуватись у водіїв, які не приховували свого роздратування, і навіть не заїхали на вокзал, щоби висадити незгодних зустріти Новий рік у дорозі. Нашій невеликій групці миколаївців довелося тоді брати таксі, щоб дістатися львівського залізничного вокзалу.

Новий 2023 мені все-таки вдалося зустріти вдома, але тільки з тієї причини, що були квитки на нічний поїзд зі Львова до Одеси, і в обід 31 грудня, після двогодинної поїздки на BlaBlaCar, я таки приїхала до Миколаєва.

Цього разу повернення пройшло комфортно, навіть з урахуванням російського обстрілу території України, через який потім знову почалися посилення графіків відключення світла. Ми бачили з вікон автобуса сліди від ракет у небі, проте страху не було — за це спасибі водіям, які всю дорогу жартами підбадьорювали пасажирів, ставилися до всіх з повагою та виконували маленькі прохання, наприклад, затриматись на кілька хвилин на станції, якщо хтось не встиг купити води.

Одній з дівчат-пасажирок водій на її прохання періодично підігрівав воду, щоби молода мама змогла приготувати суміш для дитини.

Ми проїжджали місто за містом, і вже о 19.00, як і було зазначено у квитку, прибули на автовокзал у Миколаєві.

Чи я ще користуватимуся послугами «Оріон-Авто»? Без сумнівів – так. Тому що ситуації в дорозі бувають різні, але ключове — це водії, «капітани корабля», від яких залежить загальний настрій і відчуття легкості від поїздки.

Ну а для тих, хто планує з'їздити за кордон, я раджу перед тим, як купувати квитки, перевірити на сайті «Оріон-Авто» актуальні напрямки — можливо, потрібний вам населений пункт вже є у списку міст, куди можна доїхати автобусом без пересадок, і вам не доведеться добиратися по Польщі самостійно.

У такому разі ви зможете уникнути ситуації, в якій опинилася я, коли у польському поїзді, вагон, у якому я перебувала, відчепили та повезли у протилежному напрямку… Але це вже зовсім інша історія.