Анекдотичні історії, які одного разу трапилися з нашими улюбленими акторами

Ми звикли бачити улюблених артистів у кіно- та театральних образах. Але ж вони звичайні люди, у житті яких, як у всіх нас, трапляються всякі безглузді та відверто курйозні ситуації. І звичайно, більшість із них пов'язані саме з роботою — чого тільки не трапляється за лаштунками та під час зйомок фільмів.

• В одному спектаклі Олександр Ширвіндт грав немолодого гуляку, до компанії якого потрапляє син головної героїні. По ходу дії герой Ширвіндта повертається один додому, а занепокоєна мати кидається і питає: "Де мій син?!" Але якось актриса обмовилася і видала: «Де мій сир?!» Ширвіндт незворушно посміхнувся: "А я його з'їв!" Після сміху та оплесків із зали сцену все ж таки переграли.
• Третьою дружиною Володимира Басова стала актриса Валентина Тітова. Він познайомився з її батьками лише через рік, коли вони отримали телеграму про народження онука та запрошення у гості. Але коли теща Володимира Басова вперше побачила зятя, то схопила дочку за рукав і прошипіла: «Валю! Негайно розлучатися!» Басов не розгубився і закричав: «Маріє Іванівно! Як шкода, що я не зустрів вас раніше, ніж Валю! Я б одружився саме з вами!» Після цього актор та його теща стали найкращими друзями: вона займала його бік у всіх сімейних сварках.

• Микола Караченцов любив розігрувати колег по «Ленкому» просто під час вистав. Якось актори змовилися йому помститися. У фіналі п'єси, коли його герой, що пішов із життя, лежав зі свічкою в руках, Караченцову дали справжню свічку замість електричної. Незабаром на руки актора, якому треба було лежати нерухомо, почав текти гарячий віск. Він дотерпів до моменту, поки свічка не стала догоряти, а потім раптом різко сів і емоційно розповів колегам, що на них чекає після вистави. Потім розвернувся до глядачів і сказав: Вибачте, вирвалося! Після цього актор ліг назад, а зала ще довго аплодувала йому.
• Артистка Свердловського театру музичної комедії Марія Вікс грала Розалінду в «Летючій миші». "Адель!" — покликала вона служницю. Та по ходу постановки приміряла сукню господині, а після її вигуку злякалася і сховалася в коробку. Розгнівана Розалінда вилетіла на середину сцени і підбором зачепилась за тюль, який був закріплений на одній із бутафорських колон. Декорації нахилилися у бік головної героїні, глядачі завмерли. Вікс спробувала поставити колони на місце, але ті ніяк не піддавалися, а в залі вже чути сміх. Але Марія Густавівна не розгубилася і відчитала Адель, що вивалилася з коробки: «Де ти ходиш? Тут увесь будинок розвалюється».
• На знімальному майданчику «Бременських музикантів» йшла робота над епізодом, в якому бегемот Жужа, виділена для зйомок зоопарком, мала пробігти з охоронцями повз Олександра Абдулова. Ось що розповідав про це актор: «Я дивлюся в монітор: Жужа біжить на мене, укрупнюється, укрупнюється... І тут я підняв голову і бачу, що вона вже за три метри від мене. На мене перло 2,5 тонни! А бегемоти досить швидко бігають. Я схопив екран разом із столиком – і убік. У той же момент місцем, де я стояв, пронісся бегемот».

• Ця історія сталася у Санкт-Петербурзі. Актор Олександринського театру Василь Далматов заплутався в словах під час вистави. Йому треба було вимовити: "Подай перо і чорнило", а він видав: "Подай перна і чорна". Потім схаменувся: «Тьху ти, чорнило і пернило!» Зрозумівши, що й удруге справа пішла не так, Далматов сердито вигукнув: «Дайте ж мені вже те, чим пишуть!»
• Людмила Гурченко якийсь час мешкала в одному під'їзді зі знаменитим співаком Марком Бернесом. Вони тоді навіть знайомі до ладу не були. Але шанувальниці співака одного разу залишили на стіні ліфта напис «Бернес + Гурченко = кохання». І саме сталося так, що актриса, що прямує додому, побачила Бернеса, що входить у ліфт. Вона поспішила, щоб встигнути виїхати з ним, але співак сказав: «А я плюс не поставив би». Після цього він натиснув кнопку та ліфт поїхав. Бернес подумав, що молода актриса сама залишила цей напис, вирішивши пококетувати з ним.
• Сталося так, що Лев Дуров не встиг вчасно купити ялинку. Було вже 31 грудня, і базари надвечір спорожніли. Актор бігав-бігав, а потім махнув рукою і подався додому. І тут на тролейбусній зупинці його гукнули: «Мужик! Ялинка потрібна? Іди сюди, забирай за 3 рублі». Дуров озирнувся і побачив людину, у якої під пахвою була велика ялинка. Простяг йому гроші, а чоловік сунув акторові верхівку ялинки і зник. Дуров спробував підняти деревце, а воно ні з місця. І лише тоді актор здогадався, що йому підсунули ялинку, що росте у сквері.

• На телебаченні йшлося зйомка вистави «Бременські музиканти» у постановці Свердловського театру музичної комедії. Оператор, що стояв за камерою, не знав прізвищ акторів і видавав вказівки приблизно так: «Півень, встаньте туди. Курка, підійдіть до столу». Артист Георгій Енкель, очевидно, виглядав солідніше за інших, незважаючи на довгі вуха та відповідний грим. Він згадував: «Подивившись на мене, оператор запнувся: «Вибачте, артисте, який Осел, прошу вас».
• Чоловік Наталії Крачковської підкорив її незвичайним чином. Актриса згадує, що якось, коли вони були разом на зйомках і жили в готелі, він відчинив двері номера і простяг піднос із сиром, сметаною та булочками. Наталя ще спала, а інші актриси закричали: "Наташка, тобі Володя сніданок приніс!" Загалом, майбутній чоловік Крачковської вирішив, що троянди, звичайно, добре, а ось ранковий сніданок - це аргумент сильніший. І мав рацію.
• 1974 року у фільмі «Кохання земна» Євгену Матвєєву та Ользі Остроумовій довелося грати відверту сцену. Тільки-но зняли її, як акторка піднялася і повідомила: «Ну ви даєте, Євгене Семеновичу! Ви б ще ватяні штани одягли!» Справа в тому, що актор переживав, що колега почуватиметься скуто, тому поклав її в ліжко, накрив ковдрою, а сам ліг поверх цієї ковдри.

• Якось Надія Румянцева зіткнулася в коридорі кіностудії зі знайомою актрисою і відразу почала їй скаржитися. Мовляв, і з чоловіком проблеми, і грошей немає, і у фільмах не знімають, і критики сварять. Після розмови присутня при ньому подруга Румянцевої здивувалася, навіщо Надія так намовляє на себе, адже її справи набагато кращі. Актриса відповіла: «Ця жінка любить співчувати. Їй так подобається, коли з кимось відбувається щось неприємне. Чому б не порадувати людину?
• Анна Самохіна розповідала, як у гуртожитку зіткнулася з асистентом режисера, який шукав актрису для фільму «В'язень замку Іф» на роль Мерседес: «Я йшла коридором з якимись каструльками та в халаті, виглядала як звичайна жінка, яка сидить з маленькою дитиною . Раптом біля мене зупиняється чоловік і питає: „Ви Аня Самохіна?“ Я кивнула. Обличчя асистента трохи перекосилося. Але коли актриса зрозуміла, про що йдеться, то закричала: «Ні-ні, я не така! Я маю фотографії, я вам їх зараз покажу!»
• Андрій Миронов мав шанс зіграти драматичну роль у фільмі «Липневий дощ», але режисер відхилив його кандидатуру. На пробах актору потрібно було вимовити лише одну фразу: «І потім, мені потрібна жінка, яка б мене розуміла...» За цими словами, за ідеєю, мала стояти трагедія самотності. Але Миронов вирішив схохмити і з неповторною інтонацією видав: «І потім мені потрібна жінка!» Усі покотилися від сміху від двозначності сказаного. А режисер відразу сказав: «Ні!»