У нас нема людей, щоб перекрити кожен метр фронту: інтерв’ю комбата 44-ї ОМБр

Про зміну тактики ворога, про виклики мобілізації та героїзм українських операторів БПЛА – в інтервʼю РБК-Україна розповів командир батальйону безпілотних систем 44-ї бригади В’ячеслав Шутенко.

На війні дрони виявляють штурмові групи, прикривають піхоту, знищують техніку й буквально рятують життя. Але попри технологічні інновації, вирішальним залишається людський фактор.

Вʼячеслав Шутенко служить у 44-й бригаді з 2023 року. Спершу він був заступником командира стрілецького батальйону і воював на Куп’янському напрямку. "Ми боронили Синьківку, Петропавлівку. Батальйон безпілотних систем створили в березні 2024-го, і вже в травні мене призначили його командиром", – згадує він.

Новий підрозділ виник на базі роти ударних безпілотних комплексів. Фактично з невеликої роти почали будувати цілий батальйон, що мав об’єднати розвідувальні, ударні й спеціалізовані групи.

Дрони, які врятували Куп’янський напрямок

Ще у стрілецькому батальйоні Шутенко розвивав безпілотні підрозділи. Вони стали ключовим чинником оборони наприкінці 2023 року. "Тоді характер боїв був інший. Ворог йшов хвилями – по п’ять, шість, сім груп за день. А день був коротким, бо це була зима. Уявіть: шість штурмів щодоби. Саме дрони дозволяли нам вчасно виявляти ці групи й бити їх ще до того, як вони доходили до піхоти", – згадує офіцер. 

Розвідувальні розрахунки виявляли штурмові групи, які з вихідного рубежу виходили вже на штурми. Тоді уже в хід йшли ударні розрахунки. Робили все можливе, щоб знищувати штурмові групи противника до того, як вони дійдуть до переднього краю, до піхоти.

"Зрозуміло, я не можу не зазначити героїчність піхотинців, які на той момент щодня вступали в контактні стрілецькі бої з ворогом. Зрозуміло, що за допомогою вчасного виявлення вдавалося попередити командирів відділень про те, що наближається ворог. Вони завчасно починали пристрілювати в напрямку, вздовж посадки і так далі", – розповідає Вʼячеслав.

Стрілецькі бої залишаються

Попри масове застосування БПЛА, контактні зіткнення не зникли. Вірогідність ближнього контакту залежить від напрямку фронту, а також навіть від пори року.

"Зараз літо, багато зелені. Ворог добре користується маскуванням. Навіть маючи десятки розвідувальних дронів, можна пропустити штурмову групу. І тоді піхота вступає у стрілецький бій", – пояснює Шутенко.

Також трапляються і інші ситуації, коли близький контакт ініційований з українського боку. Це трапляється тоді, коли помічено, як російські піхотинці заскакують в укриття в "сірій зоні".

"Були випадки, коли ми виявили це ударними дронами, починали розносити це укриття. Потім уже, мабуть, отримавши контузію, ці штурмовики виходили і були повністю дезорієнтовані на місцевості. Вони пішли не в свою сторону, а в сторону наших піхотинців. І в таких випадках піхота також була завчасно попереджена і вступала в стрілецький бій, аби вже знищити повністю ворожі сили", – розповідає командир.

"Росіяни не дурні"

Російські військові, попри наявні стереотипи у суспільстві, яке часто не сприймало їх серйозно, досить сильно розвинулися в безпілотних системах. В’ячеслав наголошує, що він категорично проти зневажливого ставлення до противника.

"Так, в них є елітні підрозділи, як і у нас, які ефективно застосовують безпілотні технології, в які інвестуються величезні кошти. Їм надають необмежений доступ до всіх засобів, які необхідні для того, щоб воювати на передньому краї. Ці підрозділи є, і погана новина для нас в тому, що їх кількість теж збільшується", – пояснює він.

Вʼячеслав Шутенко служить у 44-й бригаді з 2023 року (фото: РБК-Україна)

"Оця історія про те, що всі сміялися, що ворог у нас дурний, тупий – це велика проблема була. Всі побачили те, що ми воюємо з серйозним ворогом, що ми дійсно воюємо з другою армією світу. Я хочу жирним підкреслити, що це дуже велика помилка – недооцінювати ворога", – стверджує Шутенко.

За словами командира батальйону, ми справді недооцінили можливості росіян в певний момент. Українська сторона не настільки швидко і якісно масштабувала безплотні технології, які у нас з'явилися набагато раніше.

"От у нас проблема в чому? Коли у нас з'являється якась інновація в сфері безпілотних технологій, до того моменту, поки вона масштабується до рівня всього війська і буде доступна в більшості підрозділів, проходить досить багато часу", – зазначає командир.

На противагу у росіян це дуже швидко відбувається. Коли вони бачать, що щось працює, то швидко масштабно запускають виробництво і зрештою це значно впливає на події на фронті. Одна з останніх історій – це масштабування далекобійних дронів, які можуть залітати глибоко в наші тили та перерізати логістику.

"Як приклад приведу оці дрони – "матки" так звані. Тобто це крило, яке на собі несе FPV-дрони, залітає до наших логістичних маршрутів. І от траса Добропілля - Краматорськ. Вона ще була проїзною місяці три назад. Ми ще там їздили спокійно. Згодом, час від часу там вже почали підбивати автомобілі", – зазначає В’ячеслав.

Росіяни зрозуміли, що вони можуть долетіти до цього важливого логістичного маршруту. Вони вразили декілька автомобілів, коли зрозуміли, що їм вдається перетворити цей маршрут на вкрай небезпечний для українських військових.

"Як після цього можна говорити, що вони дурні, тупі, якісь там недолугі воїни і так далі? Нічого подібного. Ми воюємо з дуже сильним серйозним ворогом, і це треба усвідомлювати. І те, що ми можемо з ним воювати, це говорить про нашу потужність в тому числі. Я вважаю, що ми одна з найсильніших армій світу зараз. Тому що ми маємо цей величезний досвід війни з таким сильним ворогом. І ми можемо його знищувати, ми можемо протистояти, це весь світ бачить", – пояснює офіцер.

Причини проривів і складні рішення

В середині серпня на Покровському напрямку росіяни двома фалангами змогли просунутись на 15 кілометрів вглиб української території. Цей тимчасовий успії ворога на Донеччині командир пояснює комплексом факторів: нестачею сил, складними умовами, обмеженою видимістю через "зеленку".

"Нестача людей – це ні для кого не секрет. Підрозділи не є повнокровними, це стосується не тільки піхотних і штурмових підрозділів, це стосується і підрозділів безпілотних систем. Ми не укомплектовані настільки, щоб якісно перекрити кожен метр фронту, який у нас сьогодні є", – пояснює командир.

Важливим аспектом є умови, в яких доводиться воювати. Дуже часто обмежена видимість у густих посадках. І ворог це активно використовує.

За словами командира, і цього разу, вочевидь так вийшло – росіяни намагались промацати "сліпі" ділянки і, зрештою, їм вдалося їх знайти та просунутися малими піхотними групами. Зазвичай їхня тактика проста – це розвідка боєм, пробують пройти з різних сторін.

Всі побачили, що ми воюємо з серйозним ворогом, що ми дійсно воюємо з другою армією світу, – Шутенко (фото: РБК-Україна)

"Усі резерви, які в них є – направляються в цьому напрямку. Вони продавлюють стільки, скільки можна. І так відбувається по всій смузі фронту. І просто-напросто в якийсь момент вони знайшли слабке місце. Але відбулося це, ще раз підкреслюю, через те, що просто ворог зрозумів, що на цьому напрямку трошки не вистачає ресурсів, засобів і людей для того, щоб якісно перекрити", – пояснює Шутенко.

Найбільший страх командира і правда командуванню

Шутенко зізнається, що найбільший його страх – це втрата людей.

"Я не можу змиритися з втратами. Вони бувають, і в нашому підрозділі були втрати. Тому це найскладніше і найважче. І саме тому максимальна робота направляється на те, щоб людей вберегти", – розповідає командир

Аби зберегти власних людей, перед кожним виїздом все ретельно сплановується. Команда продумує логістичні шляхи, аби безпечно дістатися до позицій, автомобілі оснащують РЕБом, додатково продумують й усі шляхи евакуації.

Можна сісти за 20 кілометрів і не приносити ніякої користі на передньому краю, тримаючи своїх людей в безпеці, відзначає співрозмовник. Але в першу чергу завдання – це підтримка піхоти.

Вся наша робота направлена на те, щоб їх підтримати, вчасно виявити ворога, знищити його, не допустити його до окопів, в яких сидять наші хлопці. Має бути знайдений ідеальний баланс, ідеальне співвідношення у безпеці свого особового складу і ефективності їх роботи", – розповідає Шутенко.

Постійно доводиться шукати баланс, аби робота була максимально ефективною. І щоб ризики розміщення були виправданими. Командир зазначає, що пілоти його батальйону часто працюють надзвичайно близько до ворожих сил.

"Пілотам треба теж віддати належне. Зараз у нас буває таке, що вони працюють і в 500, і в 800 метрах від ворога, і в 300 метрах від ворога працювали. Такі ситуації були. І вони не кричали мені в рацію: "Заберіть нас звідси, евакуюйте". Вони продовжували працювати на такій дистанції", – пояснює комбат.

Ще один фактор, який може зберегти життя бійцям та принести успіх на полі бою – правильна оцінка ситуації та власних сил. І найголовніше – не боятися про це сказати вищому керівництву.

В’ячеслав згадує ситуацію, коли він служив у 61-му окремому стрілецькому батальйоні, був заступником командира під час оборони Куп’янщини. Його підлеглі відновлювали позиції. І коли військові пішли на цю позицію, ворог зустрів їх важким артилерійським вогнем та всіма можливими засобами ураження.

Вони побачили, що там дуже важко. І якщо б вони тоді просто пішли вперед і давали команду хлопцям продовжити штурмувати, то їх би просто втратили. Шутенко зрозумів, що захисникам треба відходити, проаналізувати все, що відбувається. І запевнив своє командування, яке дуже хотіло саме того дня відновити цю позицію, але це було неможливо зробити без втрат.

Військові батальйону безпілотних систем 44-ї бригади мають на своєму рахунку багато героїчних подвигів (facebook.com/44 окрема механізована бригада)

"Я обґрунтував, що ми зараз відійдемо, дамо хлопцям відпочити, вони вже на наступний раз, коли туди підуть, будуть краще підготовлені. Мої аргументи почули, дозволили дати команду на відхід штурмової групи, хлопці відійшли. Через день пішли повторно на цей штурм і взяли цю позицію без жодної втрати з нашої сторони. А ворог поніс втрати", – згадує командир.

Він наголошує, що не варто боятися говорити правду, особливо, коли ставлять такі задачі, які неможливо виконати. Мінімальна брехня на будь-якому рівні призводить до величезних проблем, переконаний командир.

Через неправдиву інформацію від різних ланок управління доходить викривлена картинка до вищого командування, що зрештою і впливає на їх глобальні рішення.

Подвиги операторів дронів

Попри те, що екіпажам доводиться працювати на вкрай невеликій відстані від ворожих позицій, вони завжди намагаються максимально ефективно виконувати свою роботу, і навіть у критичних ситуаціях викладаються на повну.

Була ситуація, згадує В’ячеслав, коли під час боїв лінія фронту посунулася, але аеророзвідники до останнього залишилися на позиціях. Пілоти працювали аж доти, доки не прийшла команда на перекат на більш безпечні позиції.

За словами захисника, їх почали дистанційно мінувати: позиція була виявлена ворогом. І військові прийняли рішення, що мають забрати тільки все найбільш цінне. А головне – врятувати себе. І вони відійшли на іншу позицію.

"Вони перекотилися, і потім вже встановили з ними зв'язок. Кажуть: нам треба доставити на цю позицію тільки генератор, тому що ми все інше забрали", – каже Шутенко.

Вони прийняли рішення, що можуть це зробити. Зняли свою антену, зберегли все обладнання. Для відновлення роботи їм треба було просто доставити один генератор.

"Я вважаю, що це дуже відповідально. Це прямо така от робота, яка викликає захоплення, яку можна ставити в приклад. Коли я з ними зустрівся, дуже подякував за роботу, обійняв всіх", – згадує офіцер.