Чи може набутий імунітет компенсувати дефіцити вродженого імунітету?

Імунна система організму людини складається із вродженого та набутого імунітету. Вроджений імунітет є нашою природною, базовою, неспецифічною системою захисту, яка відповідає на вторгнення патогенів швидко, але без детальної точності. Набутий імунітет, навпаки, має здатність із часом розпізнавати специфічні загрози, реагувати точніше та сильніше. Обидва типи дуже важливі для життя людини, але що робити, якщо вроджений імунітет доволі слабкий? Чи допоможе посилення набутого імунітету на цьому шляху? Нумо розбиратися.

Особливості вродженого імунітету

Функцію «першої лінії оборони» в організмі виконує шкіра, слизові оболонки, а також клітини та білки імунної системи, наприклад, фагоцити та натуральні кілери (NK-клітини). Ці системи об’єднані такими особливостями:

1. При вторгненні патогенів вони активуються миттєво.
2. Не розрізняють конкретні патогени, а реагують на загальні ознаки інфекції.
3. Не запам'ятовують раніше перенесені інфекції.

Хоча вроджений імунітет здатен захистити людину від багатьох інфекцій, його основним недоліком є відсутність специфічності. Саме тому набутий імунітет має велике значення, працюючи в комбінації із вродженим.

Роль набутого імунітету

На відміну від вродженого, набутий імунітет працює більш виважено. Він здатний «навчатися» розпізнавати конкретні загрози протягом всього життя людини.

Ключову роль у цьому процесі відіграють Т- та В-лімфоцити. Вони відповідають за створення антитіл та клітинну відповідь на специфічні антигени. Завдяки наявності таких клітин імунна система після перенесеної інфекції зберігає «пам'ять» про патоген. Це дозволяє швидше та ефективніше з ним боротися при повторному зараженні. Це і є головна відмінність набутого імунітету від вродженого.

Але в цій системі є й недолік — на противагу вродженого імунітету, відповідь набутої системи захисту займає більше часу.

Взаємодія між обома видами імунітетів

Хоча у цих двох системах є великі різниці, вони тісно взаємодіють. Вроджений імунітет показує набутому шкідливі частинки (антигени) та запускає його роботу, а набутий використовує захисні механізми вродженого для кращої боротьби з інфекціями. Без належного функціонування вродженого імунітету набутий може залишитися пасивним.

Можливість компенсації 

В деяких випадках така «заміна» можлива, але тільки частково. Якщо вроджений не здатен ефективно розпізнавати або знищувати патоген, набуті механізми імунітету можуть забезпечити більш точну відповідь, наприклад, завдяки вакцинації. Це класичний випадок того, як набутий імунітет за допомогою зовнішнього втручання посилюється. Введення вакцини стимулює набутий імунітет до створення антитіл таі клітинної пам'яті, завдяки чому люди з порушеним вродженим імунітетом можуть жити більш повноцінним життям.

Таким чином, саме баланс між швидкою, але неспецифічною відповіддю вродженого, а також точковим та тривалим захистом набутого імунітету є запорукою здоров’я.
 

S. Akira, S. Uematsu, O. Takeuchi, Pathogen recognition and innate immunity, Cell, 124 (2006), pp. 783-801, 10.1016/j.cell.2006.02.015, Google Scholar.

R. Medzhitov, C.A. Janeway, Innate immunity: impact on the adaptive immune response. Curr. Opin. Immunol., 9 (1997), pp. 4-9, 10.1016/S0952-7915(97)80152-5, Google Scholar.

R. Medzhitov, C. Janeway, Innate Immunity, N. Engl. J. Med., 343 (2000), pp. 338-344, 10.1056/NEJM200008033430506, Google Scholar.