Україні не вистачить нового пакету допомоги, щоб повернути захоплені землі. Як бути?

Новий пакет допомоги від США надасть ЗСУ серйозний перепочинок, але його не вистачить, щоб повернути землі, які Росія вже захопила.

Запекла боротьба у Вашингтоні віщує проблеми в майбутньому.

Кинь людині рятівне коло — і ти вирішиш найнагальнішу проблему. Але якщо тоне далеко від берега, а вода холодна, то його тяжке становище легше не стане.

Приблизно таке порівняння спадає на думку після того, як президент Джо Байден 24 квітня підписав довгоочікуваний закон про допомогу Україні. Вона отримає військову та фінансову допомогу на 61 мільярд доларів, яка допоможе їй відбивати російські атаки. А ще закон передбачає виділення грошей Ізраїлю та Тайваню.

Якби допомогу не затвердили, що здавалося цілком можливим у тій тупиковій ситуації, яка зберігалася в конгресі протягом шести місяців, Україна могла поступитися Росії ще більшою територією в ході нового російського наступу, що очікується на початку літа. На жаль, хоча 61 мільярд допоможе утримати Україну на плаву, до повної безпеки їй далеко.

Хороша новина для України полягає в тому, що сприятливий ефект американської допомоги дуже скоро відчують бійці на лінії фронту. Коли восени почали вичерпуватися ресурси, брак найважливіших предметів постачання — насамперед боєприпасів — став відчуватися особливо гостро. На кожен снаряд, що випускається Україною, Росія відповідає п'ятьом — а часом і в рази більше. Тепер цей дефіцит вдасться зменшити, бо боєприпаси вже знаходяться на американських базах у Польщі. У міру надходження снарядів Росія виявить, що їй все небезпечніше зосереджувати живу силу та техніку для нового наступу. На постачання гостро необхідних дронів і ракет-перехоплювачів піде більше часу. Але Росія поступово втрачатиме контроль над повітряним простором, особливо в районі безпосередньо передовий.

Проте ейфорія від цих радісних новин зводиться нанівець наявністю наступних чинників.

По-перше, новий пакет справді підвищить обороноздатність України, але його недостатньо для того, щоб повернути землі, які Росія вже захопила. А це близько 18% української території (половина була захоплена 2014 року, а друга половина після початку вторгнення 2022-го).

Висновок із торішнього невдалого літнього наступу, який дуже дорого обійшовся Україні через втрати особового складу та бойову техніку, полягає в тому, що відвойовувати території — справа важка. Використання супутників і безпілотників зробило поле бою абсолютно прозорим, розсіявши туман війни і зробивши знищення скупчень живої сили та техніки легшим завданням. Сьогодні найбільш реальною перспективою для України є збереження поточної патової ситуації.

По-друге, битва у конгресі за закон про допомогу віщує проблеми в майбутньому. 61 мільярд приблизно відповідає тому, що Америка витратила в Україну за перші 20 місяців бойових дій, після чого гроші закінчилися.

Відтак нових грошей має вистачити до другої половини 2025 року. Навіть якщо гроші залишаться, на той час новообраний президент Дональд Трамп може вирішити не витрачати їх. А якщо переоберуть Байдена, деморалізуюча баталія, що тільки-но завершилася, повториться наступного року. Таким чином новий пакет американської допомоги може стати останнім.

Ось чому європейські лідери мають розцінювати американську допомогу лише як тимчасовий перепочинок. Є ймовірність того, що цей збройний конфлікт затягнеться, можливо, на багато років. Відколи Україна відігнала росіян за Дніпро у листопаді 2022 року — тобто майже півтора роки тому — лінія фронту майже не зрушила, хоча сторони зазнали колосальних людських втрат. Союзники України можуть скільки завгодно закликати її обміняти території на безпеку, проте важко зрозуміти, яка саме угода задовольнить і Україну, і Росію. У якийсь момент одна зі сторін може поступитися, але поки що жодних ознак готовності немає.

Захід має правильну мету: стабільна, захищена і процвітаюча Україна, яка перебуває в межах справедливих кордонів і просувається до членства в ЄС і НАТО.

Запеклість боротьби у Вашингтоні вказує на те, що європейським лідерам доведеться брати на себе більш важку ношу для досягнення цієї мети. А для цього їм знадобиться більша військова промисловість. Так, Європа стала лідером за обсягами фінансової та гуманітарної допомоги Україні — але щодо військової допомоги, то тут Європа та Америка витрачають приблизно однаково. Завдяки рятівній американській підтримці у європейських лідерів з'явилося більше часу, аби розібратися, як допомогти Україні перемогти. Однак масштаби завдання говорять про те, що їхня робота потребує невідкладних дій.

The Economist , Великобританія