Українські солдати скаржаться на засилля щурів та мишей - як у Першу світову

Лінія фронту російської війни в Україні кишить пацюками та мишами, які поширюють хвороби, що викликають у солдат блювоту і кровотечу з очей, що знижують боєздатність і створюють жахливі умови, що нагадують ті, в яких знаходилися війська під час позиційних боїв Першої світової війни.

Одна українська військовослужбовець із позивним "Кіра" згадує, як минулої осені її батальйон, що бився на півдні Запорізької області, зазнав "мишачої епідемії".

"Уявіть, ти лягаєш спати, а ніч починається з того, що до тебе в штани або в светр забирається миша. Або ж вона жує твої кінчики пальців, кусає твою руку. Поспати вдається години дві-три. Все залежить від того, наскільки тобі пощастить", - розповіла Кіра кореспонденту CNN. Вона вважає, що в них у бліндажі, розрахованому на чотирьох солдатів, було близько тисячі мишей. "Ні, це не миші нас відвідували; це ми були в них у гостях", - сказала вона.

Така навала гризунів частково пояснюється зміною пір року та циклом парування мишей. А ще це показник того, що військові дії набули позиційного характеру, стали статичними після того, як український контрнаступ зупинився, натрапивши на укріплені оборонні позиції росіян. В умовах чергової суворої зими миші шукають їжу та тепло вздовж усієї тисячокілометрової лінії фронту, розносячи хвороби та викликаючи невдоволення у військових.

Кіра каже, що випробувала все, щоби на нарах у її землянці не було мишей. Вона розкладала отруту, розбризкувала нашатирний спирт і навіть молилася. За її словами, прилеглі магазини під зав'язку затоварилися засобами для боротьби з мишами і мають із цього величезну виручку. Але миші нікуди не йдуть, тому вони пробують інші методи боротьби з ними.

"У нас була кішка Буся. Спочатку вона допомагала і полювала на мишей. Але мишей так багато, що вона відмовилася їх ловити. Кішка може зловити одну-дві миші. Але якщо їх 70, то це просто нереально".

Українські та російські солдати викладають у соціальних мережах відео, на яких видно, який розмах набула на фронті навала гризунів. Миші і щури снують під ліжками, забираються в рюкзаки, електрогенератори, в кишені курток і в наволочки. На одному відео видно, як миші сиплються з мінометного ствола подібно до гільз із з кулемета.

На іншому відео кішка намагається схопити мишу на кріслі, а в цей момент солдат торкається спинки крісла, і звідти градом сиплеться десяток чи більше мишей. Кішка розуміє, що миші мають повну чисельну перевагу, визнає свою поразку і відступає.

У грудні українська військова розвідка повідомила про спалах "мишачої лихоманки" у багатьох російських підрозділах під Куп'янськом у Харківській області, який Москва намагається захопити вже кілька місяців. Згідно з цим повідомленням, хвороба передається від мишей до людей, коли ті вдихають дрібні частинки засохлого мишачого посліду або з'їдають його при потраплянні у їжу.

CNN не змогла самостійно перевірити це повідомлення, щоб підтвердити його достовірність. Але українські військові розповідають про огидні симптоми даної хвороби, серед яких висока температура, висипання, зниження кров'яного тиску, крововилив в очі, блювання, а також гострий біль у нирках і проблеми з сечовипусканням, оскільки ця хвороба вражає нирки.

За повідомленням Головного управління розвідки України, "мишача лихоманка" суттєво знизила боєздатність російських військ. Про захворювання українських солдатів нічого не повідомляється.

Українська влада не називає конкретних ознак захворювань. Але коли людина живе поряд з гризунами, у неї можуть виникати різні хвороби з аналогічними симптомами, включаючи туляремію, лептоспіроз і хантавірус.

Ці повідомлення нагадують роки Першої світової війни, коли через смердючі харчовы відходи та розкладання трупів "окопні щури" дуже швидко розмножувалися. Пацюк — нічна тварина, і вона найактивніша, коли солдат намагається заснути, що викликає сильний стрес.

Англійський поет Роберт Грейвз, що воював в окопах, згадував у своїх мемуарах, як щури "приходили від каналу, харчувалися численними трупами і надзвичайно швидко розмножувалися". Коли до них прибув новий офіцер, у першу ніч він почув "якусь метушню, навів ліхтар на ліжко і побачив на ковдрі двох щурів, що билися за відірвану руку".

У роки Першої світової війни населення щурів збільшилося, коли конфлікт затих. І є побоювання, що війна Росії в Україні призвела до того ж. Головнокомандувач збройних сил України генерал Валерій Залужний заявив The Economist наприкінці минулого року: “Так само, як під час першої світової війни, ми досягли рівня технологій, який ставить нас у глухий кут”.

Дослідник Ігор Загороднюк, який працює у Національному музеї історії України, розповів CNN, що нашестя мишей частково пояснюється осіннім піком розмноження гризунів, але також і наслідками війни.

"У багатьох місцях у 2022 році не зібрали врожай озимих, посіяних восени 2021 року, внаслідок чого відбувся рясний самосів. Миші, які харчувалися зерном, спокійно пережили дуже теплу зиму, а потім почали збирати новий урожай", - розповів він. Бойові дії також розігнали хижаків, які харчуються мишами, і тому вони почали розмножуватися та поширюватися вільніше.

Миші не тільки завдають клопоту солдатам і переносять хвороби, але й шкодять військовій техніці та електрообладнанню. Кіра розповіла, що у свій час вона була зв'язківцем і жила в Запоріжжі окремо від інших бойових підрозділів. У той час миші "примудрялися залазити в металеві ящики та прогризати дроти", порушуючи роботу зв'язку.

"Миші гризли все: радіостанції, ретранслятори, проводи. Забиралися в машини і гризли електропроводку, через що вони не заводилися. Вони також гризли баки та колеса, — розповідає українка. — Збитки від мишей тільки в нашому бліндажі склали мільйон гривень [26 500 доларів]".

Загороднюк підкреслює, що збитки можуть виявитися критичними, оскільки втрата засобів зв'язку загрожує людськими втратами.

Україна переживає чергову військову зиму, і проблема з гризунами, напевно, лише посилиться. "Буде все холодніше, і вони все більше перебиратимуться в окопи. Ситуація не зміниться, поки всі через це не пройдуть", - сказав Загороднюк.

У роки Першої світової війни солдати так і не вирішили проблему з щурами. Вони вбивали їх заради розваги. Спроба проткнути щура багнетом стала своєрідною формою дозвілля. Але їх популяція не зменшилася, доки закінчилася війна. Загороднюк попереджає, що Україні слід уникати такого розвитку подій.

"Боротьбу з ними треба вести організовано, не покладаючись на солдатів та волонтерів, які вигадують різні методи винищення гризунів. Це неправильно. Зрештою, йдеться про боєздатність армії. Ми повинні дбати про своїх солдатів".

CNN , США