Нове покоління українських олігархів може прийти на зміну Ахметову та Коломойському

Уряд Володимира Зеленського вживає заходів, спрямованих проти впливових бізнесменів. Але чи не прийде на зміну нове покоління олігархів?

Коли цьогорічного восени Ігоря Коломойського, одного з найвпливовіших олігархів України, заарештували за підозрою в розкраданні, ця новина була озвучена в короткому репортажі на "1+1" – одному з найпопулярніших і найвпливовіших телеканалів у країні.

Той репортаж, що включав кадри, зняті в залі суду, став свого роду символом стрімкого заходу сонця впливу Коломойського. Зрештою, саме він є власником телеканалу "1+1".

Колись телебачення було улюбленим інструментом впливу серед українських олігархів, які прагнули впливати на рішення уряду. За допомогою телебачення можна було знищувати репутації політиків – через наклепницькі кампанії – або, навпаки, створювати їх, як це зробив телеканал "1+1" з Володимиром Зеленським, перетворивши його з відомого комедійного актора на кандидата в президенти, який здобув перемогу на виборах.

Однак правила мовлення в умовах воєнного часу, коли всі канали новин говорять те саме, поклали цьому кінець. Деякі олігархи, такі як найбагатша людина України Рінат Ахметов, відмовилися від усіх ліцензій телеканалів та друкованих медіа на користь держави, інші просто продали їх.

"В Україні більше ніколи не буде критичної маси впливу з боку телеканалів", – сказав Гліб Вишлінський, виконавчий директор Центру економічної стратегії у Києві. За його словами, ослаблення значущості телебачення – це частина значно серйознішого зсуву. – Можливо, ми звільнимось від олігархів. Не думаю, що вони поновлять свій вплив".

Насамперед олігархи України домінували в економіці країни, користуючись своїми монополіями на енергетику та сировинні товари, а також допомогою союзників усередині політичного істеблішменту та судової системи.

Проте сукупний вплив війни, економічного спаду та виняткових повноважень держави в умовах воєнного стану спустили українських магнатів із небес на землю. Багато хто з них втратив величезну частину свого багатства. І олігархи втратили не лише своє його. Війна розгорнула політичну динаміку проти них. Влада сконцентрувалася в руках популярного президента та ще популярніших збройних сил країни. А парламент, де раніше бізнесмени могли купувати підтримку слухняних депутатів, опинився на другорядних ролях.

Війна спонукала антикорупційні реформи в Україні відразу за багатьма напрямами, оскільки країні необхідно було заспокоїти своїх західних прихильників і стати на шлях, що веде до членства в Євросоюзі. Однак ослаблення впливу олігархів, ймовірно, стало вражаючою зміною.

"Можу вас на 100% запевнити, що внаслідок цього конфлікту в Україні не залишиться жодного олігарха, – сказав Ростислав Шурма, заступник керівника офісу президента та радник Зеленського з питань бізнесу. – Військовий стан надає уряду всі повноваження, необхідні йому для боротьби з олігархами".

У листопаді Єврокомісія рекомендувала Євросоюзу офіційно розпочати переговори про вступ України до блоку, вказавши на успіхи країни щодо послаблення впливу олігархів. Однак за межами уряду Зеленського поки що мало хто з українців готовий остаточно списати олігархів з рахунків. Україна ще тільки має довести, що вона здатна притягувати до відповідальності магнатів, котрі звинувачуються в корупції, і законним чином повертати вкрадені активи.

Євросоюз вимагає від українських регуляторів та правоохоронних органів діяти системно, щоб запобігати фактам "узурпації держави" – коли важливі державні інститути перетворюються на інструменти в руках олігархів. Однак дехто побоюється, що в результаті на місце нинішніх олігархів просто прийде нове покоління ділових людей із потрібними зв'язками. "Конфлікт природним чином послабив роль олігархів, – сказала Дар'я Каленюк, відома активістка та борець з корупцією з Києва. – Чи покінчено з ними, поки неясно. Зрозуміло лише те, що деякі з них спробують повернутися на впливові позиції".

Втрата багатства та влади

Список найбагатших людей України розповідає історію втрати багатства та влади. У грудні минулого року український Forbes вважав, що після початку російської агресії сукупний статок 20 найбагатших мільярдерів України скоротився приблизно вдвічі і склав 22 мільярди доларів.

Найбільше втратив Ахметов, чиї два величезні металургійні заводи в Маріуполі були знищені. Хоча він, як і раніше, залишається найбагатшою людиною України, його статки, за деякими оцінками, скоротилися з 13,7 до 4,4 мільярда доларів.

Цікаво, що друге та третє місця у списку найбагатших людей України дісталися Максиму Литвину та Олексію Шевченку, співзасновникам сервісу Grammarly, які, будучи ще студентами, поїхали до Сполучених Штатів та Канади.

Арешт Коломойського, жорсткого корпоративного рейдера, було проголошено важливою віхою у реалізації зусиль країни щодо боротьби з корупцією. У Сполучених Штатах щодо нього вже багато років ведеться розслідування за підозрою у шахрайстві та відмиванні грошей, і 2021 року Вашингтон ввів проти нього санкції за корупцію. Українські державні установи подавали проти нього цивільні позови до закордонних судів, звинувачуючи його у шахрайстві в особливо великих розмірах. Однак усередині України Коломойський не стикався із кримінальним переслідуванням – аж до вересня цього року, коли його заарештували за підозрою у розкраданні.

Зараз влада проводить три окремі розслідування за підозрою у розкраданнях та відмиванні грошей, пов'язаних із "Приватбанком", співвласником якого був Коломойський і який збанкрутував і був націоналізований після того, як регулюючі органи виявили величезну дірку в його фінансовій звітності.

Коломойський відмовився дати коментарі для цієї статті через своїх адвокатів, проте раніше він відкинув усі звинувачення, пов'язані зі справою "Приватбанку".

У міру збільшення фінансової та військової допомоги Києву Сполучені Штати, Євросоюз та МВФ стали наполегливішими вимагати, щоб Україна активізувала зусилля щодо притягнення корумпованих олігархів до відповідальності та припинення хабарництва. Тепер, коли з'являється все більше ознак послаблення підтримки у Вашингтоні та деяких країнах Європи, Зеленському конче необхідно демонструвати результати. А враховуючи ті жертви, які у поточному воєнному конфлікті приносить український народ, громадськість країни також потребує справедливості.

Наступ на Коломойського став одним із багатьох кроків, зроблених владою за останні місяці з метою показати, що вони серйозно ставляться до боротьби з корупцією.

У вересні Зеленський звільнив свого міністра оборони Олексія Резнікова через скандал, що вибухнув навколо військових закупівель. У травні антикорупційні органи заарештували голову Верховного суду Всеволода Князєва, заявивши, що його зловили на одержанні хабара у розмірі 2,7 мільйона доларів, хоча сам він це заперечує. Декілька інших олігархів зіткнулися з конфіскацією активів або втратили ліцензії на ведення бізнесу.

"Олігархічні клани не мають майбутнього в Україні", – заявив президент Зеленський після арешту Коломойського.

Посткомуністична епоха

Українські олігархи з'явилися після краху комунізму у 1990-х роках. Багато хто використовував гроші для захоплення політичних та регулюючих органів. Спочатку це відбувалося на місцевому рівні, що забезпечувало їм сприятливі умови для ведення бізнесу та зміцнення монопольних позицій, насамперед у нафтовій, газовій, гірничодобувній та сталеливарній промисловості, а також у видобутку вугілля. Найчастіше вони просували свої ділові інтереси через неформальні зв'язки з політиками, правоохоронцями, суддями та чиновниками, а також через свої засоби масової інформації.

Багато хто пішов прямо в політику. До лютого 2022 року всі десять найбагатших олігархів країни, крім одного, обіймали посади депутатів, міністрів уряду чи губернаторів областей. Петро Порошенко – шоколадний магнат, якого вперше було обрано депутатом парламенту у 1998 році, – після революції Євромайдану у 2014 році став президентом.

Згідно з доповіддю, присвяченою феномену олігархії, який був підготовлений Центром економічної стратегії, більшість олігархів не були справжніми політичними ділками в сенсі впливу на результат виборів, натомість активно чіпляючись за тих, хто вже мав владу або міг її отримати.

І та роль, яку відіграють олігархи, не завжди виявлялася негативною. Суперництво між олігархами, які мали власні регіональні володіння та конкуруючі телеканали, створювало свого роду плюралізм в Україні – на противагу Росії, де найвпливовіші олігархи об'єдналися навколо Бориса Єльцина ще в 1990-х роках і здебільшого підтримували Володимира Путіна протягом наступних двох десятиліть.

"Конкуренція між олігархічними угрупованнями допомагала Україні зберігати демократію, нехай навіть і недосконалу. Це одна з причин, через яку Україна не пішла тією ж дорогою, що й Росія", - сказала Сільвія Ніцова, експерт з олігархів з Університету Північної Кароліни.

Після революції Євромайдану 2014 року, коли було повалено президента Віктора Януковича, після анексії Криму Росією та підйому проросійських сепаратистів на сході України патріотично налаштовані олігархи допомогли стабілізувати країну. Коломойського призначили губернатором Дніпропетровської області і він створив воєнізоване формування для боротьби проти проросійських сепаратистів.

Але загалом, як йдеться у доповіді Центру економічної стратегії, олігархи використали свій політичний вплив для того, щоб "примножувати свої статки, розширювати свої монополії, захоплювати цілі державні сектори економіки та змушувати всіх переплачувати за товари та послуги, які мають бути в кілька разів дешевше”.

Деякі, зокрема Коломойський, використовували грубіші методи. У 2015 році Коломойського зняли з посади губернатора після того, як він нібито відправив озброєних людей для захоплення штаб-квартири української нафтової компанії "Укрнафта", де мав досить великий пакет акцій. Сам він стверджував, що це були лише охоронці.

Коломойський заявив, що держава, будучи основним акціонером, обманом позбавляє його та його ділового партнера Геннадія Боголюбова прибутків від діяльності компанії. Він подав позов до міжнародного суду, але програв.

Рішення трибуналу, винесене у 2021 році, – репортерам Financial Times вдалося ознайомитися з його невідредагованою версією, – містить викривальний опис ділових методів Коломойського.

Суд відмовився задовольнити позов Коломойського, оскільки дійшов висновку, що Коломойський та Боголюбов захопили адміністративний контроль над компанією "Укрнафта" за допомогою "хабарів та корупції", у тому числі перерахувавши 100 мільйонів доларів у фонд Леоніда Кучми, який тоді був президентом.

Отримавши управлінський контроль над "Укрнафтою", вони почали підписувати контракти на продаж дешевої нафти і газу іншим своїм підприємствам, що коштувало нафтовидобувній компанії мільярди доларів. Суд заявив, що не може точно визначити масштаби збитків, але "переконаний, що ці контракти були шахрайськими". Коломойський відмовився прокоментувати справу "Укрнафти" та рішення суду щодо неї.

Незручні стосунки

Зеленський із великою перевагою переміг Порошенка на виборах 2019 року, пообіцявши вирішити проблему хабарництва. Однак його неоднозначні стосунки з Коломойським спочатку викликали чимало сумнівів щодо щирості його обіцянок.

Канал Коломойського купував популярні комедійні шоу Зеленського та активно просував його кандидатуру у ході передвиборчої кампанії. Після перемоги Зеленського Коломойський повернувся в Україну із добровільного вигнання. На початку свого терміну президент призначив одного із адвокатів олігарха головою своєї адміністрації.

Але новоспечений президент дуже швидко відчув тиск із боку західних прихильників Києва, насамперед МВФ, які вимагали притягти корумпованих олігархів до відповідальності. Вони також наполягали, щоб Зеленський якнайшвидше провів чистку в банківській системі.

Найбільший кредитор України "Приватбанк", співвласниками якого були Коломойський та Боголюбов, був націоналізований у 2016 році після того, як регулятори виявили дірку у його балансі на суму 5,5 мільярда доларів. Регулятори стверджують, що власники банку перекачували гроші вкладників у свої компанії за допомогою ретельно замаскованих транзакцій. Екстрена рекапіталізація банку коштувала українській державі суму, еквівалентну 6% ВВП країни.

Враховуючи ненадійність корумпованої судової системи в Україні, цей державний банк намагається стягнути з колишніх своїх власників 1,9 мільярда доларів плюс відсотки у розмірі 2,5 мільярда доларів у Високому суді Англії.

У червні адвокат Коломойського повідомив Financial Times, що олігарх розглядає цю справу як частину "політично вмотивованої кампанії проти нього, яка розпочалася з неправомірної експропріації банку у нього та його колег-акціонерів". Адвокат Боголюбова заявив, що той "рішуче відкидає звинувачення".

Тим часом Коломойський подав кілька позовів до українських судів, щоб добитися повернення права власності. Оскільки МВФ, Сполучені Штати та Євросоюз все частіше висловлювали занепокоєння, Зеленський вирішив розвернутися проти свого колишнього союзника і в 2020 році досяг прийняття закону, який блокував будь-які спроби дати зворотний хід націоналізації компаній. Звичайно, це було не кримінальне переслідування магнатів, якого домагалися борці з корупцією, проте це стало першим ударом президента по олігархам.

Зростання напруженості у відносинах із Москвою стало ще однією причиною діяти. 2021 року українська влада взялася за Віктора Медведчука, заморозивши його активи та закривши три телеканали, які він контролював.

Пізніше того ж року Зеленський зробив свій найсерйозніший крок у цьому напрямку, провівши через парламент антиолігархічний закон. Бізнесмен, який відповідає трьом критеріям із чотирьох – статки не менше 2,7 мільярда гривень (74 мільйони доларів), володіння монополією, участь у політиці чи значний вплив у ЗМІ – зобов'язаний зареєструватися та задекларувати всі свої активи.

Закон так і не було реалізовано повною мірою, але його вплив виявився відчутним: Порошенко передав право власності на свої телеканали їхнім співробітникам, а проросійський депутат Вадим Новинський відмовився від місця в українському парламенті.

Цей закон із самого початку викликав безліч суперечок, бо право визначати, хто є олігархом, а хто – ні, отримувала не судова владу, а виконавча. Критики попереджали, що уряд може використати закон, щоб вибірково переслідувати своїх опонентів. Коломойський, наприклад, зберіг свої телеканали. "Це політика подвійних стандартів", - сказав Порошенко в інтерв'ю Financial Times.

Венеціанська комісія, яка здійснює перевірку законів на їхню відповідність конституційним нормам, заявила, що закон "важко узгодити з принципами політичного плюралізму та верховенства закону, оскільки потенційно його можна використовувати з політичною метою". І Київ погодився його переписати.

Уряд Зеленського критикують і у зв'язку із захопленням активів олігархів. У той час як націоналізацію часток у нафтовидобувній "Укрнафті" та нафтопереробній "Укртатнафті", що належать Коломойському та Боголюбову, можна виправдати, оскільки ці компанії відіграють ключову роль у військових зусиллях країни, інші дії влади виявилися набагато неоднозначнішими.

У жовтні державна виконавча служба України заморозила 50,3% акцій двох шахт, що належать зареєстрованій на Лондонській біржі компанії Ferrexpo, яка видобуває залізняк. Служба намагається дістатися активів олігарха Костянтина Жеваго – нині Україна домагається його екстрадиції з Франції, звинувачуючи його у шахрайстві.

Цей мільярдер, який протягом двох десятиліть був депутатом парламенту і якому належить один телеканал, має 49,5% акцій Ferrexpo. Представники компанії заявляють, що арешт її дочірніх підприємств порушує фундаментальний принцип корпоративної власності та завдає збитків іншим акціонерам, у тому числі BlackRock та Schroders. "Це спосіб нашкодити мені так, щоб не потрібно було думати про збитки для інвестиційного клімату", – сказав Жеваго.

Український уряд також стикається з критикою у зв'язку з тим, як він використовує СБУ, щоб переслідувати олігархів та конфіскувати їхні активи. Це агентство національної безпеки, яке підпорядковується безпосередньо президенту, має дуже широкі слідчі повноваження.

У списку "пріоритетних реформ" для України, складеного Сполученими Штатами цього року і який просочився у ЗМІ, йдеться, про те, що Києву необхідно обмежити повноваження СБУ таким чином, щоб служба відповідала лише за контррозвідку, боротьбу з тероризмом та кібербезпеку.

"Реформа СБУ має бути на порядку денному, – сказала колишня активістка Анастасія Радина, яка зараз обіймає посаду голови парламентського комітету з боротьби з корупцією. – Йдеться про контррозвідку. СБУ не повинна перетворюватися на всесильний правоохоронний орган. У СБУ довга історія зловживань слідчими повноваженнями" .

Впливові українські магнати перебували на вершині системи "узурпації держави, яка протягом десятиліть розбещувала українських політиків, бюрократів та суддів, тому, за словами борців з корупцією, наступ на олігархів призведе до величезного прогресу у зміцненні демократії та верховенства закону.

Однак, додають вони, Україні необхідно розробити більш системний підхід, забезпечивши якісну роботу добре фінансованих та незалежних регуляторів, а також неупередженої та ефективної судової системи – щоб запобігти поверненню цих олігархів чи спробам "узурпувати державу" з боку нових осіб, які можуть розбагатіти під час війни або у період відновлення країни.

Ще однією проблемою є величезна влада, якою володіє команда радників, які зібралися навколо Зеленського, які ні перед ким не звітують, оскільки це створює зручні можливості для торгівлі впливом.

"Існує ризик появи нових олігархів – завдяки зв'язкам із владою та за допомогою розкрадань, – пояснила Каленюк. – Щоб запобігти появі нових олігархів, необхідно створити міцні інститути. Нам необхідно завершити реформи судової системи".

Голова київського відділення неурядової організації "Національний демократичний інститут" Марцін Валецький зазначив, що в Україні досі діють надто м'які норми щодо лобіювання, високі верхні ліміти на корпоративні пожертвування на користь депутатів, і там немає обмежень на додаткові доходи депутатів. Єврокомісія повідомила, що однією з умов для початку переговорів щодо вступу України до ЄС є посилення правил лобіювання.

За словами Вишлінського, Україна, "можливо, звільниться від олігархів", проте передумови для формування такої системи, яка сприяє "узурпації держави", поки що нікуди не зникли: "Цілком можливо, ми просто отримаємо конкурентну корупційну систему замість монополістичної".

Автор: Бен Холл 

Financial Times , Великобританія