Краще б підготовку нових бригад проводили українці з бойовим досвідом – ветеран армії США

НАТО припустилася багатьох помилок, готуючи українські підрозділи до контрнаступу? Вона вчила їх неправильно і готувала не до тих боїв, яких було потрібно?

Ці питання опинилися в центрі дебатів про те, чому за три місяці виснажливих боїв під час контрнаступу на південному сході України так і не вдалося прорватися до Азовського моря і перерізати так званий сухопутний міст, який з'єднує Крим з південноукраїнськими територіями, окупованими Росією.

Просування на запорізькому фронті, що є головним із трьох напрямків наступу, виявилося болісно повільним. Тому дивані стратеги будують всілякі припущення, шукають винних, виявляють помилки і говорять про те, що можна було зробити краще.

Але найінтригуючіші думки виникли в українських солдатів, які перебувають на лінії фронту або щойно повернулися звідти. Вони звинувачують НАТО в тому, що альянс їх неправильно навчав і готував не до тих боїв, яких було потрібно.

Звичайно, Україна в останні тижні і сама критикується. Західні воєначальники звинувачують українську армію в тому, що вона не дотримується правил загальновійськового бою, яким її військових цього року навчали натовські інструктори. Найпомітніші закиди містяться в оцінках німецького бундесверу, які у липні стали надбанням гласності внаслідок витоку. Німці скаржаться, що українські військові не реалізували навички та знання, здобуті під час підготовки на базах НАТО, та критикують командирів за те, що ті розбили підготовлені Заходом бригади на дрібні групи по 10-30 військовослужбовців і у такому складі ведуть наступ на позиції противника.

Але деякі ветерани бойових дій сьогодні відкидають цю критику і заявляють, що НАТО готувала їх не до тих бойових дій, які їм доводиться вести сьогодні, що підготовка була дуже неоднозначна, з позитивними та негативними сторонами, а навчали їх за статутами та настановами, які не відповідають українським реаліям. За їхніми словами, очевидний розрив між теорією і практикою, через який гинуть люди.

Серед критиків натовської бойової підготовки ветеран національної гвардії сухопутних військ США Раян О'Лірі, який прослужив 10 років і побував в Афганістані та Іраку. Відразу після початку російського вторгнення він вступив до українського іноземного легіону. Після прибуття його разом з іншими американськими та британськими добровольцями майже одразу ж відправили обороняти столицю України з півночі від вторгнення російських військ.

За словами О'Лірі, було б набагато краще, якби навчання нових бригад проводили українці з досвідом бойових дій. "Вони могли поділитися з новобранцями гіркими уроками, які засвоїли самі, щоб інші не повторювали допущених помилок", - сказав ветеран.

Схоже, українських солдатів навчали переважно тому, до чого найбільше звикли останніми роками натовські війська – протиповстанським діям із деякими елементами американського "шоку та трепету". Українці хвалять заняття та навчання з тактики дій піхоти, з ведення розвідки та рекогносцирування, щодо прихованого зближення з противником, взяття траншей та будівель. Однак вони кажуть, що ніхто не навчав їх дій в умовах застосування безпілотників, подолання мінно-вибухових загороджень, знешкодження вибухових пристроїв та боєприпасів та ведення оборони.

Вони не отримали майже жодних рекомендацій щодо використання дронів та боротьби з безпілотниками противника. Швидше за все, це викликано тим, що натовські війська поки що самі цього не знають і не включили ці питання до програм бойової підготовки піхоти.

Зараз О'Лірі командує ротою 59-ї мотопіхотної бригади ЗСУ, якій поставлено завдання вести розвідку та захоплювати траншеї під час контрнаступу на південному сході. "НАТО має зосередити увагу на базовій одиночній підготовці. Це тренування зі зброєю, переміщення, створення постів спостереження та підслуховування, маскування, тактика дій дрібних підрозділів, формування бойової злагодженості тощо", - написав він у соціальних мережах.

На півночі, на фронті під Харковом, його слова підтверджують солдати зі складу 32-ї окремої механізованої бригади, які розмовляли з кореспондентом Kyiv Independent. Ця бригада пройшла у Німеччині лише тритижневий курс бойової підготовки. Так, вони вдячні НАТО за західні методи навчання та техніку, проте скаржаться, що натовські офіцери не розуміють жорстоку реальність воєнних дій в Україні.

"Натовський піхотинець знає, що його підтримують, і може наступати, будучи впевненим, що ймовірність загибелі або поранення в нього є дуже низькою", - сказав солдат на ім'я Ігор. Методика Північноатлантичного альянсу вимагає проведення масованих підготовчих авіаударів, потужних артилерійських обстрілів та розмінування перед настанням піхоти. Звичайно, українським військовим доводиться воювати інакше, не так, як диктує стандартна доктрина НАТО – адже вони не мають ні сучасних літаків, ні ракет великої дальності, ні техніки розмінування, яку вони просять.

Ось чому на першому етапі контрнаступу ЗСУ зазнавали значних втрат у живій силі та поставленій Заходом бронетанковій техніці, а також грузли на надзвичайно щільних мінних полях. У цих умовах їм довелося перейти до другого етапу – бойових дій на виснаження. Зараз українці воюють у складі невеликих піхотних підрозділів та груп, намагаючись пробитися вперед.

Деякі військовослужбовці кажуть, що бойова підготовка була б набагато ефективнішою, якби керівництво НАТО підключило до неї українських офіцерів та сержантів, які мають бойовий досвід, які знають місцевість та географічні умови України, або якби після повернення та перед відправкою на фронт новобранці проходили додатковий інтенсивний інструктаж.

Не знаючи умов місцевості, натовські інструктори не врахували, що бойові дії проходитимуть переважно у складі дрібних підрозділів, яким доведеться з боями пробиватися через лінії густих лісопосадок. Приблизно так само війська союзників після висадки 1944 року не взяли до уваги полезахисні смуги насаджень на північному заході Франції. У Запоріжжі, як і майже скрізь на півдні України, радянські агрономи поділили землю на великі поля, висадивши між ними вітрозахисні лісосмуги з дуба, гостролиста та тополі.

Американський військовий аналітик Майкл Кофман, керуючий програмою російських досліджень у Центрі військово-морського аналізу, один із небагатьох експертів, який вважає, що поки що "в українських військ зберігається реальна можливість прорвати російські рубежі", оскільки "темпи набрані, а динаміка в останні дві тижня дещо змінилася". Але навіть він попереджає, що це "не салонна гра, де можна ризикувати і легко прогнозувати результати".

Але інші фахівці висловлюють сумніви і кажуть, що очікування від початку були далекі від реальності, а Захід, включаючи американську адміністрацію президента Джо Байдена, не хотів йти на ризик, поставляючи сучасну зброю та бойову техніку для проведення наступу.

У даному випадку українські керівники осудливо показують пальцем на західні країни, заявляючи, що вони вагалися і відкладали рішення про постачання і самі постачання бойової техніки, яку запросив Києв, особливо стосовно тих прохань, які були направлені відразу після початку збройного конфлікту. Вони також обурюються, бачачи песимізм з приводу досягнення головних цілей контрнаступу.

Але більшості військових аналітиків та західних чиновників ясно, що зараз ми наближаємося до завершення контрнаступу, і залишилося мало часу до того, як погода зміниться. І, незважаючи на прорив першої лінії оборони Росії біля Роботино наприкінці серпня, контрнаступ не сильно змінив спільні позиції.

Виступаючи минулого тижня в Празі, американський представник в Організації з безпеки та співробітництва в Європі Майкл Карпентер нагадав: "Доволі скоро настане сезон дощів, а потім прийде зима". У цих умовах здійснювати військові маневри буде набагато складніше. "Зараз вирішальний момент", - сказав він.

Politico , США