Якби я робив те, чого мене вчили західні військові, я вже загинув би — український спецназівець

Збройні сили України досягли певних успіхів, але наступ йде повільно, і союзникам треба наростити постачання боєприпасів.

"Так, люди зазвичай хочуть результатів негайно. Це зрозуміло, – заявив минулими вихідними президент Володимир Зеленський, розповідаючи на конференції у Києві про літній український наступ. – Але це ж не художній фільм, де все відбувається за півтори години".

Уявлення про те, що українські війська, не маючи прикриття з повітря, прорвуть російські оборонні рубежі, спочатку більше скидалися на сюжет голлівудського фільму, ніж на реальність. На третьому місяці контрнаступу Зеленський та його уряд зіткнулися з тим, що ЗСУ не досягли бажаних результатів, але втяглися у затяжне протистояння.

В останні тижні Україна нехай повільно, але все ж таки займає значні ділянки території на півдні країни. Серед іншого Київ вперше прорвав потужну оборонну лінію російської армії. Але деякі керівники в західних столицях нарікають на те, що Київ не скористався можливостями, які йому давала західна зброя, і через це політична підтримка, що надається йому, може піти на спад.

Більше того, непереконливі результати призвели до розбіжностей між Києвом та деякими західними керівниками у питаннях стратегії – вони приватно скаржаться представникам ЗМІ, що українські військові в процесі бойової підготовки не зуміли освоїти сучасні методи ведення бойових дій, у ході яких мотострілецькі підрозділи, артилерія, ППО діють спільно. Крім того, командири не бажають ризикувати.

Київське керівництво, між тим, зазначає, що американські війська ніколи не вели бойові дії в умовах, що склалися в Україні: у ЗСУ немає переваги в повітрі, а Росія має потужну армію і найсучаснішу бойову техніку і озброєння.

"Покажіть нам хоча б одного офіцера чи сержанта американської армії, який, наприклад, зробив п'ять-сім тисяч пострілів із гаубиці М777", – заявив кореспондентові Financial Times командир українського артилерійського підрозділу Віктор. Розмова із журналістом відбулася у липні на сході країни. Віктор розповів про поставлену Америкою зброю, яка дозволяє її навідникам точніше вражати російські цілі.

Американський генерал Марк Міллі розповів у неділю Бі-Бі-Сі, що хоча зараз українські війська наступають, у них у розпорядженні залишився всього місяць чи півтора – потім зарядять осінні дощі. Такі висловлювання викликають роздратування в українських командирів. Вони стверджують, що на півдні, де йдуть основні контрнаступальні дії, відносно сухо, а зими не такі суворі, як на решті території країни.

"Ми не Африка із сезоном дощів", ​​– зневажливо посміхнувся начальник військової розвідки ЗСУ генерал-лейтенант Кирило Буданов, виступаючи минулої суботи у Києві на конференції "Ялтинська європейська стратегія".

Але, незважаючи на дух протиріччя та уїдливі зауваження, що періодично звучать, українське керівництво починає розуміти, що збройний конфлікт буде тривалим і важким. Західні прихильники України зараз спустошують свої арсенали, і питання полягає в тому, чи вистачить їм рішучості ще довгий час підтримувати її і постачати їй боєприпаси.

Зазнавши спочатку серйозних втрат, Київ вирішив вести боротьбу на виснаження, вимотуючи противника на лінії фронту артилерійським вогнем і знищуючи його шляхи підвезення та евакуації ракетами великої дальності. Одночасно передбачається здійснювати вилазки у складі дрібних піхотних підрозділів із єдиною метою захоплення російських позицій.

Дехто в НАТО стурбований таким радянським підходом і схильністю боротися на виснаження. Проте українські керівники та західні фахівці, які аналізували літні бойові дії, кажуть, що ця тактика більшою мірою відповідає реальним умовам, оскільки Росія має потужні оборонні споруди та мінні поля великої щільності, а Україна не має авіаційного прикриття, і вона активно застосовує безпілотники, розкриваючи обстановку на полі бою.

Завдяки новій стратегії Київ досяг певних успіхів. Але це дуже повільний процес – російська оборона не обвалиться раптово. Що дуже важливо, подальший успіх багато в чому залежатиме від союзників України, від того, чи зможуть вони збільшити виробництво боєприпасів та бойової техніки, щоб допомогти їй вистояти.

"Слабке розуміння того, як діють українські військові, та оперативної обстановки загалом веде до виникнення хибних очікувань, до видачі невірних рекомендацій та несправедливої ​​критики з боку західних офіційних осіб", - написали військові аналітики Майкл Кофман та Роб Лі у своїй аналітичній роботі про український наступ. 

Однак, як і інші фахівці, вони наголошують, що Україна має зробити висновки зі свого контрнаступу, щоб і надалі тіснити російські війська вздовж усієї тисячокілометрової лінії фронту. Це може статися наступного року, а може й пізніше. Водночас, вони заявляють, що союзникам Києва слід визнати вади в процесі бойової підготовки та в оснащенні українських військ, які зробили свій внесок у невдачі на фронті.

Якщо американські та європейські керівники справді мають намір допомагати Україні стільки, скільки потрібно, їм доведеться дотримуватися більш системного підходу у питаннях постачання артилерії та авіації, а також у навчанні військ.

Командувач стратегічним командуванням британської армії генерал Джеймс Хокенхалл заявив у вівторок, що український наступ не "одноразовий захід" і що союзникам Києва необхідно й надалі "постачати боєприпаси, зброю та проводити підготовку". "Якщо ми не впораємося з цим завданням, ризики будуть дуже суттєві", – наголосив він.

Розворот у бік протистояння на виснаження

Україна проводить контрнаступ на кількох напрямках. Напрямок головного удару – на південь від Орєхова у Запорізькій області. Саме там 47-а механізована бригада, яка перебуває на вістрі наступу, зіткнулася із серйозними труднощами у перші тижні операції на початку червня.

Як пояснюють воєначальники, темпи просування уповільнюють потужні мінні поля. У деяких районах їхня щільність становить до п'яти мін на квадратний метр. Крім того, українці зазнають ударів російських вертольотів та важкої артилерії. Незабаром після початку наступу почали з'являтися знімки підбитої та покинутої західної техніки, у тому числі танків "Леопард 2А6" та бойових машин піхоти "Бредлі". Десятки військовослужбовців загинули та отримали тяжкі поранення.

За словами українських та західних посадових осіб, майже п'ята частина бойової техніки, яку НАТО надала для проведення контрнаступу, було знищено на початковому етапі операції у травні та червні. З цієї причини Київ був змушений зупинитися та переосмислити стратегію.

Україна не стала змінювати напрямок головного удару, але змінила тактику дій. Якщо раніше вона намагалася прорвати добре укріплену російську оборону наступом механізованих частин, то зараз перейшла до бойових дій на виснаження. Київ завдає потужних артилерійських ударів по військам супротивника і розчищає шлях піхоті, яка потроху просувається вперед.

"Протистояння на виснаження – це не дуже ефектний заголовок для ЗМІ, але Україна за такого підходу може використати свої сильні сторони. Спроби здійснити масштабні наступальні маневри в таких важких умовах такого шансу їй не нададуть", – пишуть Кофман і Лі.

Після цих перших невдач минуло три місяці, і Україна набирає темпів. Їй вдалося прорвати першу лінію російської оборони у Роботіно. Зараз Київ намагається розширити прорив, щоб захопити Вербове, а згодом розпочати наступ на Токмак. Обидва населені пункти знаходяться в Запорізькій області.

Якщо ЗСУ вдасться взяти Токмак, це буде важливий крок, який дозволить їм перерізати так званий сухопутний міст, який з'єднує Ростовську область з територіями на півдні, які окуповані Росією, та Кримом.

Є й другий напрямок наступу: українські війська просуваються на південь від Великої Новосілки, намагаючись дійти до Азовського моря та портового міста Бердянська. Хоча їм удалося захопити кілька невеликих сіл, просування там йде повільно. У середині серпня воно й зовсім зупинилося.

Основні зусилля зосереджені навколо Бахмуту. Російські війська взяли місто у травні після десяти місяців важких боїв, що перетворили його на руїни. Але бойові дії на околицях не припиняються, і українці метр за метром відвойовують територію на північному та південному флангах. Цього тижня вони підійшли до сіл Кліщіївка та Андріївка та взяли під свій контроль важливі дороги навколо міста.

Росіяни ведуть наступ лише у Серебрянському лісі північному сході. Ліс цей, що тягнеться Схід до стратегічно важливого населеного пункту Кремінна, зайнятого російськими військами. На думку українських керівників та аналітиків, мета наступу полягає в тому, щоб відвернути ЗСУ від південного напрямку та просунутися на захід за річку Оскол, яка є природним оборонним рубежем, а також повернути території у Донецькій та Харківській областях, звідки російські вийшли рік тому.

У такій складній і напруженій бойовій обстановці українські військові не можуть дотримуватись натовських принципів загальновійськового бою – так називають скоординовані дії піхоти, танків, артилерії та ППО. Кофман та Лі пишуть, що найкраще українці працюють у складі невеликих та високоманеврених штурмових груп. Їм важко вести бойові дії у складі більше роти (200 осіб) та навіть взводу (20-50 осіб). Але якщо українські війська хочуть розвинути успіх після прориву російської оборони, їм доведеться координувати дії більших підрозділів та частин. А для цього потрібна відповідна підготовка.

За словами аналітиків, один із головних уроків контрнаступу на сьогодні полягає в тому, що західний курс бойової підготовки українських військ, що триває зазвичай п'ять тижнів, занадто короткий. Розроблена програма не враховує сильні сторони українців та умови місцевості – наприклад, непереборні мінні поля та оборонні укріплення. Крім того, навчання проводиться без участі безпілотників, котрі постійно барражують над українською лінією фронту.

"Якби я робив те, чого мене вчили західні військові, я б уже загинув", - каже командир підрозділу спецназу зі складу 78 полку Сулеман. За його словами, він проходив підготовку з американськими, британськими та польськими солдатами, і всі вони давали іноді хороші, а іноді погані поради, скажімо, як звільняти траншеї. Я тоді їм сказав: „Хлопці, ми всі загинемо, якщо так діятимемо ”".

Аналітики з Королівського інституту оборонних досліджень Джек Уотлінг і Нік Рейнолдс вивчили українську операцію зі звільнення двох сіл, що тривала два тижні, на півдні країни. У написаній нещодавно роботі вони зазначають, що бойові дії показали необхідність більш тривалої колективної бойової підготовки, щоб допомогти з плануванням на рівні бригади, а також командирам взводів та рот.

До України є також низка питань щодо того, як вона задіює свої найдосвідченіші війська. Цього року деякі американські офіційні особи критикували Київ за те, що він спрямував найдосвідченіші частини на марну оборону Бахмута, де вони зазнали великих втрат. Польська фірма Rochan Consulting підготувала докладну оцінку контрнаступу, в якій наголошується, що Україна могла досягти великих успіхів цього літа, якби використовувала досвідчені бригади, оснащені натівською зброєю, а не нових бійців, які лише недавно пройшли навчання.

Уотлінг та Рейнолдс відзначають і позитивні сторони. Вони стверджують, що Україна, отримавши гармати натовського стандарту, почала краще виявляти артилерію супротивника. Це важлива перевага, що дозволяє звести нанівець перевагу Росії в гарматах артилерійських. Однак воно збережеться лише у тому випадку, якщо західні союзники збільшать виробництво боєприпасів та зменшать кількість типів артилерійських систем, які змушена використовувати Україна. А ще Києву потрібно більше техніки для розмінування та бронемашин для захисту піхоти.

І нарешті, всі аналітики зазначають, що російська армія також вивчає супротивника та вдосконалює свою тактику. Наприклад, Москва розосереджує шляхи постачання та частіше використовує дрони при відбитті українських атак.

"Велика перевага Росії, яку вона здобула за півтора роки боїв, полягає в тому, що тепер вона з повагою ставиться до нашої армії та розуміє нашу реальну силу", – сказав один український керівник.

"Щодо гнучкості та маневреності, то тут ми, як і раніше, зберігаємо перевагу. Вони досить неповороткі, а їхня система управління дуже вертикальна. Це означає, що у них йде більше часу, щоб пристосуватися до змін, - каже начальник військової розвідки Буданов. - Ми не повинні їх недооцінювати, не повинні думати, що вони дурні. Вони дещо змінили, наприклад, почали масовано застосовувати дрони. Вони адаптуються, це факт".

Українська війна з її траншеями, артилерійськими обстрілами та кровопролитними наступами піхоти дуже часто нагадує Першу світову війну. Однак нові революційні технології також застосовуються.

Наголошуючи на цьому моменті, заступник прем'єр-міністра України Михайло Федоров, який відповідає за технології та цифровізацію, згадує нещодавню міністерську нараду, яка проводилася в режимі відеоконференції через Zoom. Одну сторону свого екрану він використав для того, щоб стежити за перебігом засідання, а іншу – щоб у режимі реального часу спостерігати трансляцію з дрона ЗСУ.

"Україна пише нову військову історію та нову доктрину застосування дронів", – заявив Федоров Financial Times.

Сила дронів

Літні бойові дії показали, наскільки важливими є дрони для протиборчих сторін – як для ведення розвідки, так і для завдання ударів. Цей збройний конфлікт дуже відрізняється від попередніх, тому що в ньому масово застосовуються безпілотники. Завдяки їх присутності, обидві сторони повністю бачать поле бою в режимі реального часу. Про це на конференції "Ялтинська європейська стратегія" розповів заступник начальника військової розвідки Вадим Скібіцький. Зокрема, маневри бронетанкової техніки дуже швидко розкриваються.

Кожен український підрозділ вирушає на фронт із своїми безпілотниками. Найчастіше це цивільні розвідувальні дрони китайського виробництва, які коштують кілька сотень доларів, або так звані FPV-дрони, які можуть оснащуватися бойовим зарядом (управління таким БПЛА здійснюється з головної гарнітури).

Українські війська швидко витрачають такі безпілотники, завдаючи ударів по російських оборонних рубежах і бойовій техніці, і Києву важко наздогнати зростаючий попит на них. За оцінками Королівського інституту оборонних досліджень, Україна втрачає понад десять тисяч дронів щомісяця.

Тим часом російська армія не відстає від України у використанні дронів, розрахованих на масового споживача. Вона також має багато військових безпілотників. Російський дрон-камікадзе "Ланцет-3", здатний автономно стежити за метою і завдавати удару по ній, виявився найбільш грізною зброєю.

Колишній міністр оборони України Андрій Загороднюк розповів, що його країна намагається розширити виробництво безпілотників, але їх все одно замало. "Ми вступили в гонку озброєнь із невеликим запасом часу, – каже він. – Дрони роблять інші системи озброєнь абсолютно непотрібними".

За словами Федорова, Україна до кінця року збільшить виробництво вітчизняних безпілотників у сто разів, якщо порівнювати із показниками початку конфлікту. Київ сформував спеціальний штаб для координації масового виробництва дронів і зробив ставку на вільний ринок, сподіваючись на результат. Сьогодні численні торгові постачальники пропонують свої пристрої на єдиній закупівельній платформі. Україна також збільшує виробництво комплектуючих.

За словами Федорова, перевага України перед Росією полягає у швидкості надання інформації про показники роботи дронів, про їх втрати та тактику застосування. Цю інформацію оператори безпілотників на лінії фронту передають технічним командам. "Наступний етап розвитку – це вже не самі технології, а використання", – каже він.

Хоча Україна нарощує виробництво безпілотників, удари на велику відстань вона  може завдавати лише за допомогою союзників. Київ все більше сподівається, що Вашингтон незабаром погодиться поставити йому ракети ATACMS, дальність яких становить 300 кілометрів. У цьому випадку Німеччина може дати "добро" на постачання крилатих ракет Taurus, оскільки Берлін зазвичай чекає, поки США першими ухвалять рішення про постачання тих чи інших озброєнь.

Українці стверджують, що завдали російській військовій машині набагато більшої шкоди, ніж може здатися збоку. Для ударів по російському тилу вони застосовують безпілотники і західні ракети HIMARS і Storm Shadow. У середу українці завдали ракетного удару по російському судноремонтному заводу в Севастополі, пошкодивши щонайменше два військові кораблі, які перебували на ремонті в сухому доці.

Наступного року Україна з великою ймовірністю отримає перші літаки F-16. Згодом вони допоможуть їй розпочати боротьбу за повітряний простір, і тоді російська авіація буде відсунута від лінії фронту. Але не факт, що ці літаки забезпечать Києву перевагу у повітрі, заявляють Кофман та Лі.

Зрештою, результат військових дій залежатиме від того, як кожна зі сторін розпорядиться своїми резервами живої сили та техніки. "Наша велика проблема – здатність до тривалих дій, – сказав один український джерело. – Це протистояння ресурсів".

"Росія та Україна зійшлися у тривалій і завзятій боротьбі, в якій жодна зі сторін не має вирішальної переваги. Це буде довга боротьба, а Україна зараз перебуває в її середині. Таке трапляється в кожному великому конфлікті", – сказав один високопоставлений західний керівник.

"Армії рідко забезпечують вирішальну перемогу, вони виграють битви, – додав він. – У таких конфліктах на виснаження, як цей, виграє економіка".

Financial Times , Великобританія