Чи розпочнеться війна РФ із НАТО через Україну? Три сценарії від аналітиків США

Відомий американський аналітичний центр Rand Corporation випустила доповідь про можливість прямої війни НАТО і Росії на тлі конфлікту в Україні.

Розбираємо основні тези та рекомендації аналітиків із Rand Corporation, одним із головних замовників якої є Пентагон.

Три приводи до війни

Головний висновок, що звучить у доповіді, - ймовірність прямого зіткнення існує, якщо Росія вважатиме, що Альянс готується атакувати РФ на території України.

"Найбільший ризик того, що Росія ухвалить рішення перейти безпосередньо до удару по союзникам по НАТО, буде пов'язаний з тим, що Москва усвідомить неминучість великомасштабних прямих атак НАТО на російські збройні сили в Україні", - йдеться у доповіді.

На цю думку Москву може наштовхнути як обмежену участь натовських сил в операціях в Україні, так і зосередження на східному кордоні Альянсу військ у наступальних конфігураціях.

"У таких обставинах Москва може вирішити, що в неї немає іншого вибору, окрім як зменшити шкоду, яку може завдати НАТО, першою вдаривши по ключових силах союзників", - пише Rand.

Причому може бути одразу задіяна тактична ядерна зброя. Що пов'язано з ймовірним вичерпанням у Росії звичайних ракет, які багато в чому витрачені на удари по Україні.

Аналітики перераховують конкретні ознаки, за якими Росія може зробити висновок про втручання Альянсу, що готується:

1. Політичні та медійні заклики до війни проти РФ на Заході. Rand не виключає, що їхня кількість зростатиме у зв'язку з тим, що санкції та інші невійськові заходи проти Москви вже загалом вичерпані.

Навіть якщо такі заклики звучатимуть здебільшого в медіа і загалом не підтримуватимуться владою, у Росії це можуть розцінити як підготовку громадської думки до майбутньої війни.

"У таких обставинах Росія може зробити висновок, що пряме втручання НАТО стало вельми ймовірним або навіть неминучим, незалежно від того, що йдеться в офіційних заявах урядів", - йдеться у доповіді.

Якщо ж до медійної кампанії додасться підвищена готовність або передове розгортання ударних засобів дальньої дії, то можливі превентивні удари РФ по засобам забезпечення натовських атак. А саме – супутникам та електронним системам, щоб "осліпити" сили Альянсу.

2. Якщо Росія "неправильно витлумачить" посилення НАТО на східному фланзі. Накопичення військ навряд чи викличе превентивний удар, а от якщо туди почнуть підтягувати далекобійні засоби, здатні "обезголовити військове та політичне керівництво Росії", то Москва може вважати це прямою загрозою та атакувати.

3. Якщо участь військових добровольців з країн НАТО на території України стане надто помітною. А також різко зростуть постачання нових типів озброєнь.

Тоді Москва може вважати, що Альянс вже безпосередньо втрутився у конфлікт. Відповіддю Росії може стати проведення аналогічних операцій на території країн НАТО або поблизу їхніх кордонів.

Якщо ж потоки зброї зростуть настільки, що ставлять під загрозу всю спецоперацію (і за умови, що перервати цей потік всередині України не вийде), автори доповіді не виключають ударів уже по натовських лініях постачання. А також з будь-яких інших цілей, які покажуть серйозність намірів РФ.

Ці удари необов'язково будуть ракетними: не виключаються кібератаки та інші види негласного військового впливу (наприклад, знищення військових складів диверсантами на території країн НАТО).

Аналітики також пропонують розглядати комплекс перелічених факторів як передумову прямої війни між РФ і НАТО. У тому числі, якщо зазначені ознаки поєднаються з антиурядовими протестами в Росії (що в Москві розцінять як спробу повалити режим зовнішніми силами).

Як уникнути прямої війни. 7 кроків

Перерахувавши ризики, Rand переходить до рекомендацій.

Відразу йде застереження, що війна між Росією та Альянсом не є неминучою. Головне для США та союзників – стежити за потенційними тригерами.

"Але вони не повинні діяти виходячи із припущення, що кожен рух спричинить гострі ризики ескалації", - попереджають у корпорації.

Американці, на думку Rand, мають робити таке:

1. Продовжувати говорити, що безпосередньо воювати з РФ не збираються. Причому не лише публічно, а й доносити це дипломатичними каналами.

2. Зміцнювати оборонні можливості НАТО на сході, але обережно підходити до розміщення далекобійних вражаючих засобів.

3. Розгортати нові сили на східному фланзі поступово, "щоб не створювати помилкового враження про підготовку до наступальних дій".

4. Розосереджувати та приховувати місця зберігання озброєнь для України, щоб у Москви не було опції вразити їх кількома ударами (що знижує ймовірність ухвалення такого рішення).

5. Не робити заяв про зміну влади у Росії. "Заяви лідерів, які прямо закликають до зміни режиму, можуть збільшити ризик того, що Кремль визнає прямий конфлікт проти НАТО необхідним для виживання режиму".

6. Затягування конфлікту в Україні несе небезпеку активізації одразу кількох із описаних сценаріїв початку війни Росії з НАТО. І це потрібно відразу брати до уваги при плануванні будь-яких кроків.

7. Ескалація і прямий конфлікт між РФ і НАТО може виникнути з незначних, на перший погляд, дій, тому потрібно прораховувати кожен крок заздалегідь. "Ескалаційні спіралі між НАТО та Росією з такою ж ймовірністю можуть закручуватися з дій Сполучених Штатів та їхніх союзників, як і від дій Росії", - пишуть автори доповіді.

Незважаючи на це застереження, у доповіді проводиться думка, що ініціатором конфлікту з НАТО може стати лише Росія, яка "неправильно зрозуміє" якісь кроки Альянсу. При цьому навіть теоретична ймовірність наявності у Заходу планів завдати превентивних ударів по РФ у доповіді не розглядається.

У чому сенс доповіді Rand?

Зазначимо, що у доповіді не звучать рекомендації постачати Україні менше озброєнь – що зазначено як один із ризиків. Все ж таки інші приводи до війни з Росією влади Заходу і так намагаються не педалювати.

Очевидно, у Rand розуміють, що надання військової допомоги Києву - це наріжний камінь американської стратегії, і цей ризик загалом не може бути знятий.

Але, судячи з того, що постачання йдуть помірні (порівняно з тим, що НАТО насправді могло поставити в Україну), у керівництві західних країн намагаються вкрай дозовано нарощувати допомогу, перевіряючи щоразу реакцію Росії. І обмежуючи Україну у відкрито наступальних видах озброєнь (наприклад, у ракетах дальньої дії).

Тобто побоювання Rand у Білому домі поділяють за умовчанням. І єдина мета, якій може слугувати ця доповідь, - виправдання такої "помірної" політики в очах "яструбів", які вимагають різко наростити як військову допомогу Україні, так і військовий потенціал НАТО у Східній Європі.