З Одеси до Миколаєва: як дорога може зіпсувати відпустку, або Чому краще подорожувати легально

Давно відомо, що враження навіть від найприємнішої подорожі може зіпсувати дорога.

Саме так сталося зі мною, коли я вирішила вирушити з Одеси, де була в гостях, до Миколаєва на маршрутці, знайшовши перевізника за оголошенням з інтернету.

Зазвичай їздила з автовокзалу, а тут — чи то дух авантюризму захопив, чи то професійну цікавість, чи — чого вже гріха таїти: бажання заощадити всі разом перемогли здоровий глузд. Набрала вказаний в оголошенні телефон диспетчера та забронювала три місця на 8:30 ранку з Одеси до Миколаєва. У мене взяли номер телефону, записали прізвище та пообіцяли, що напередодні мені зателефонує водій. Так і вийшло — увечері зателефонував водій, який повідомив номер мікроавтобуса та місце посадки.

- Тільки врахуйте: мені там стояти не можна, тому не спізнюватися, а швидко вантажимось і їдемо! - наголосив співрозмовник.

О 8:05 я з величезним рюкзаком та двома дітьми вже стояла у вказаному місці. Приблизно через 20 хвилин із різних боків почали підходити ще люди з сумками та валізами. Мікроавтобус, на якому ми мали їхати, прибув із запізненням на 5 хвилин — незважаючи на всі озвучені по телефону попередження.

Водій вийшов і запропонував покласти сумки в багажник — він, хоч і зовсім невеликий, у нашому мікроавтобусі все ж таки був. Ще на цьому етапі мене здивувало — чому свій рюкзак у багажник, щоб він не заважав у салоні,  несу  тільки я? Як тільки я увійшла в салон, то зрозуміла причину — всі пасажири прагнули якнайшвидше забігти в мікроавтобус, щоб зайняти найкращі місця, не розлучаючись зі своїм багажем, нехтуючи при цьому комфортом (не тільки своїм, але й інших пасажирів). У результаті всі проходи в салоні були заставлені валізами, сумками, рюкзаками, а єдині три вільні місця були у різних кінцях мікроавтобуса. Розуміючи, що якщо старша донька ще може сидіти від мене окремо, то молодша, якій сім років, аж ніяк. Звісно, ​​звертаюся із запитанням до водія: яким чином я посаджу маленьку дитину одну? У доньки на той момент вже надуваються губи і наповнюються очі сльозами.

Відповідь водія, який уже сів за кермо, збентежив:

- А мені що, ще місця за вас треба займати?

Продовжую наполягати, що не можу їхати окремо від маленької дитини, і чую:

-Ну, шановна, треба було тоді з автовокзалу їхати, вам би там квитки з місцями дали!

Незважаючи на обурення, що наростає, усвідомлюю, що водій безумовно правий, і починаю просуватися до виходу, щоб наслідувати таку мудру пораду, але тут водій розуміє, що ризикує залишитися відразу без трьох пасажирів і не отримати гроші.

Він все ж таки окидає очима салон, знаходить на останньому місці хлопця і кличе його пересісти вперед, поряд з ним. Так ми з молодшою ​​донькою опиняємось на останніх місцях у мікроавтобусі, старша їде окремо.

І тут розпочинається поїздка, яку можна порівняти з атракціоном «американські гірки». На кожній вибоїні ми на задніх сидіннях підстрибували, до стелі, а при несподіваних маневрах, як, наприклад, різке гальмування, мені доводилося ногами упиратися в підлогу, щоб не полетіти вперед, при цьому руками тримати доньку, не даючи їй впасти з сидіння. Водій при цьому продовжував тиснути на педаль газу, не зважаючи на стан дороги.

Але це був не весь «сервіс», який надав нам перевізник. Виявилося, що функції  кондиціонера у маршрутці в сорокаградусну спеку виконують… відкриті вікна біля водія та люк на даху. Звичайно, серед пасажирів тут же знайшлася жінка, якій дуже сильно дуло, і вона зажадала люк закрити. Гаряче повітря, яке потрапляло в маршрутку, не дуже рятувало, але після того, як люк закрили, в салоні стало немов у парилці. Пасажири почали вимагати відкрити люк знову, дехто при цьому знову почав апелювати до водія.

- Я лаятися ні з ким не збираюся! - заявив водій, але все ж таки відчинив люк під час зупинки в Коблево.

На щастя, до Миколаєва ми доїхали без пригод, хоча щоразу бачачи, на які небезпечні обгони на завантаженій до краю трасі йде водій, просто заплющувала очі від страху.

Зрештою, наша подорож добігла кінця — висадили нас на зупинці громадського транспорту «вул. Садова» на проспекті Центральному. Водночас водій не забував періодично підганяти пасажирів, оскільки «довго стояти не можна».

Підсумовуючи результати поїздки, зробила висновки. Виходить, що пасажир, входячи в таку маршрутку, просто довіряє свою долю провидінню та вдачі: невідомо, в якому стані водій, чи справний транспорт, чи є в принципі в даному конкретному мікроавтобусі умови для перевезення пасажирів. І якщо,  не дай Боже, щось станеться, куди скаржитися, до кого звертатися?

Запитати про таких «лівих» перевізників я вирішила в обласному відділенні «Укртрансбезпеки».

- Такі нелегальні перевізники шукають клієнтів через соціальні мережі, групи у вайбері. Ми їх відстежуємо, приїжджаємо до місць посадки-висадки пасажирів, але вони постійно їх змінюють: то біля «Сіті-центру», то біля готелю «Миколаїв», то в районі Пушкінського кільця. Звісно, ​​виявляємо, штрафуємо. Адже тут навіть справа не в тому, що такі перевізники не сплачують податки та збори, хоч і це теж, а в безпеці перевезень її просто немає! Починаючи від швидкісного режиму та закінчуючи технічним станом транспортного засобу, – розповіли «Новинам-N» у миколаївській «Укртрансбезпеці».
Тим часом у відомстві нагадали: у легальних перевізників обов'язково перед виїздом водій проходить медогляд, а транспортний засіб не вирушить у дорогу без технічної оцінки.

Цю інформацію підтверджує голова правління одного із найбільших пасажирських перевізників України, підприємства «Оріон Авто» Валерій Буркун.

Усі водії у нас обов'язково виходять на маршрут після відпочинку та огляду лікарем на підприємстві, навіть прискорене серцебиття може стати причиною, через яку наш медпрацівник не випусти водія на лінію, а відправить до кардіолога! Про транспорт я взагалі мовчу – у нас на підприємстві свій ВТК, свої механіки. Щоденний огляд всіх ключових вузлів та агрегатів обов'язковий. Це я вже не говорю про санітарну обробку — пасажирів багато, літо, має бути елементарно чисто в салоні. І найголовніше: купуючи квиток у касі на нашій автостанції, кожен пасажир автоматично отримує страховку. Безпека, комфорт, страховка — навіть у короткій поїздці, хай до Одеси, хай до Херсона чи Кропивницького — це важливо для кожного пасажира. Знову ж таки: якщо щось станеться в дорозі, чи не сподобається — завжди можна звернутися на підприємство, – каже Валерій Васильович.

Тож, як кажуть, думайте самі, вирішуйте самі: чи варте воно того?