В Кропивницькому у підприємця конфіскували 1,3 млн грн, проігнорувавши рішення суду

В Кропивницькому у підприємця конфіскували 1,3 млн грн, попри те, що існують два рішення суду, які доводять його правоту

Після початку повномасштабного вторгнення РФ бізнес в Україні, який і раніше нагадував більше гру в лотерею, ніж стабільну справу, зовсім став чимось надзвичайно рідкісним і цінним. Підприємці в умовах постійних обстрілів, відключення світла та інших «радостей» воєнного часу виживають з останніх сил, намагаючись налагоджувати виробництво, логістику, створювати робочі місця, платити податки та ще й допомагати ЗСУ. У цих умовах держава, здавалося б, просто зобов'язана створювати всі необхідні та максимально тепличні умови для розвитку підприємництва, пестити і плекати кожного, хто наважується робити свій внесок в економіку країни, що воює. На словах і в пафосних виступах державних діячів так і відбувається, а от у реальному житті підприємцям часто не просто ставлять палиці в колеса, а й перекривають кисень, буквально добиваючи підприємства, які ледве виживають.

Такий висновок можна зробити, ознайомившись лише з однією банальною історією – про експорт соняшникової олії. У цьому випадку йдеться не просто про підприємця, а про виробника — нашого, українського. Який, перебуваючи зовсім недалеко від лінії фронту, створив робочі місця, виробив товар і спробував його експортувати. Звучить як подвиг, але не так все сталося, як гадалося. Після «спілкування» з українською митницею, а також спроби знайти справедливість у суді, підприємець зазнав таких збитків, після яких далеко не кожен оговтається.

Але про все по порядку.

Історія почалася у червні 2024 року, коли ФОП Коновалов, який фізично веде свою підприємницьку діяльність у Кіровоградській області, вирішив експортувати дві партії соняшникової олії. Щоб заплатити всі необхідні збори, зробити все правильно і за законом, він звернувся до брокера, що спеціалізується на митному оформленні вантажів - ТОВ «Аурумброк». 28 червня 2024 року уповноважений представник цього ТОВ Роман Момот подав на користь експортера ФОП Коновалова дві митні декларації до відділу оформлення №1 посту «Кропивницький» Кропивницької митниці ДМС України. Перша декларація стосувалася вантажу олії у кількості 23 620 кг вартістю 17 242,60 доларів США (698 970,17 грн.). Другий митний документ мав оформити експорт ще однієї партії олії 24 100 кг того ж ФОП Коновалова, вартістю 17 593,00 доларів США (713 174,48 грн.). В обох деклараціях, з посиланням на висновок експертів, було зазначено, що йдеться про соняшникову олію, яка використовується тільки для технічних потреб.

Представники митниці 1 липня, з якихось лише їм ведених причин, вирішили перевірити товар і без необхідного в даному випадку письмового рішення керівника митного пункту або припису правоохоронних органів, взяли зразки олії для проведення експертизи. Майже через місяць, 26 липня, на Кропивницькій митниці дійшли висновку, що олію можна використовувати, як харчовий продукт, отже, митні декларації на товар оформлені неправильно. Кропивницькою митницею було складено дві картки відмови в оформленні митної декларації. На директора брокерської фірми Момота було складено протокол про порушення митного кодексу, а обидві партії олії, що належить ФОП Коновалову, було вилучено.

І якщо на ухвалення рішення про реєстрацію декларації чи відмову в такій у митників пішов місяць, то вже за тиждень, 8 серпня, вони письмово повідомили власника олії про намір продати на торгах його товар. І вже 20 серпня — чого тягти? - митна служба через Українську універсальну біржу продала олію, яка належала Коновалову, третім особам. Першу партію продали за 637 300,00 грн (на 61 000 грн дешевше за заявлену ціну) другу партію — за 669 325,00 грн (на 43 849 грн дешевше).

Власнику, підприємцю Сергію Коновалову, повідомили, що кошти від реалізації його олії у загальній сумі 1 306 625 грн зберігатимуться на рахунках Кропивницької митниці, і він може їх отримати протягом трьох років з дня набрання законної сили рішенням суду у справі на його користь. Тобто Коновалов тепер через суд мав зажадати свої законні кошти, але отримає їх лише якщо суд ухвалить рішення і підтвердить, що олія належить йому, а отже, і гроші від реалізації теж його.

Погодьтеся, якийсь театр абсурду — у людини забрали його товар, продали без його на те згоди, нижче за реальну ціну, а тепер він ще й має пройти суди, щоб отримати свої гроші.

Підприємець подав позови до Миколаївського окружного адміністративного суду — оскільки партій товару було дві, вони реалізовувалися окремо, то й судових позовів було два. Суд ухвалив рішення 25 листопада та 4 грудня 2024 року. В обох випадках суд визнав протиправним та скасував рішення Кропивницької митниці про визнання цієї партії олії харчовим продуктом, скасував картку відмови у прийнятті митної декларації та оформленні вантажу. Іншими словами, суд підтвердив, що митники безпідставно вилучили та реалізували олію Сергія Коновалова.

Обидва рішення набрали чинності в січні 2025 року — їх ніхто не оскаржив в апеляційній інстанції. Більше того, у Кропивницькій митниці повідомили, що на виконання кожної із судових постанов скасували свої рішення про визнання партії олії харчовим продуктом та відмову в її оформленні.

Здавалося б, справедливість перемогла! Тепер підприємець може повернути з рахунку митниці свої кошти за реалізовану, хай і таким варварським методом, продукцію.

Представники Кропивницької митниці погодилися з Коноваловим, але не з брокером, який оформляв митні декларації на олію, і подали до суду на Романа Момота за нібито порушення митних правил. На перший погляд, здається — ну який уже може бути суд, якщо вже існують два судові рішення, що підтверджують порушення саме з боку митників? Рішення , з якими самі представники митного органу погодилися і навіть виконали їх? Проте справу розглянули у Кіровському суді Кропивницького. Відповідач надав суду обидва рішення Миколаївського окружного суду, листи Кропивницької митниці, які повідомляли про виконання цих рішень. А найголовніше, він представив висновки експертів Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області, згідно з якими обидві партії олії справді не були харчовим продуктом, а являли собою технічну олію, оскільки вона містить залишки виробничого процесу. «Соняшникова олія нерафінована сира, невиморожена, нефасована, наливом, не придатна для використання у харчовій промисловості, призначена для технічної чи промислової переробки та інших технічних цілей, крім використання у харчових продуктах. Соняшникова олія є до кінця не висихаючою олією, яка визначає її застосування в лакофарбовій промисловості», - сказано в документах за результатами дослідження продукту.

Іншими словами, реєстрація брокером олії в декларації як технічної була абсолютно правильною.

Однак суддя Руслан Бурко проігнорував і рішення своїх миколаївських колег, і висновки експертів 19 березня 2025 року визнав винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 472 Митного кодексу України, Романа Момота, та наклав адміністративне стягнення в межах санкцій 669 325,00 грн. Але це ще не все. Суддя прийняв рішення про конфіскацію в дохід держави України вартості товару на суму 1 306 625,00 грн!

І ось виходить цікава картина — у підприємця після спілкування з митницею та Кіровським судом Кропивницького не залишилося ні олії, ні грошей. Правда, нагадує гру в наперстки, де для виграшу потрібно вгадати, під якою склянкою кулька, за умови, що ніякої кульки там взагалі немає? І найсумніше, що в ролі «наперсточників» виступають представники державних структур, тих самих, які начебто мають сприяти підприємцям у їхній законній діяльності – хоча б тому, що існують на податки, які сплачують у тому числі й ці самі підприємці. .

В даний час суди у справі продовжуються — підприємець не змирився з такою очевидною несправедливістю і продовжує боротьбу, намагаючись банально довести прості речі: він виробив продукт, оформив все за законом і хотів продати, а в результаті залишився ні з чим просто тому, що комусь у чиновницьких та судових кабінетах так захотілося?

Окрім цього питання, врешті-решт залишаються без відповіді ще кілька. Перший: чим керувалися митні органи, визнаючи олію, яка за всіма параметрами є технічною, харчовим продуктом? Чому ця додаткова перевірка олії, якщо вона була така необхідна, не була оформлена за всіма правилами — без письмової вказівки керівника митниці? І як розуміти позов, поданий на брокера, коли вже є рішення суду про те, що декларації оформлено правильно, і саме працівники митниці надійшли незаконно?

До судді Бурка, який проігнорував усі подані відповідачем докази, питань також чимало, але всі вони випаровуються, якщо трохи поцікавитись його професійною діяльністю: він уже притягувався до дисциплінарної відповідальності першою дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя за незаконне рішення на користь державних органів (рішення № 1) 20.04.20218 р.).

Ще одне питання виникає у більш-менш вдумливого читача. Митниця визнала харчовим продуктом та реалізувала дві партії соняшникової олії, загальною масою 45 720 кілограмів. У той же час, експертиза визнала цю олію технічною, і цей висновок підтвердив суд. Чи означає це, що кудись на прилавки потрапило майже 46 тисяч кілограмів олії, яка реалізується як харчовий продукт, при тому, що її потрібно використовувати тільки в лакофарбовій промисловості? Чи не можна розглядати цей факт як спробу масового отруєння? І найголовніше питання: коли вже в Україні, що воює з розтоптаною економікою, почнуть підтримувати підприємців, виробників, не на словах, а на ділі?

…Тепер справу розглядатиме апеляційний суд Кіровоградської області – є надія, що вже він зможе розібратися по суті. А «Новини-N», у свою чергу, стежитимуть за перебігом апеляції та інформуватимуть про це читачів.