Конфлікт між Індією та Пакистаном триває вже 78 років. За що вони воюють?

У ніч на середу 7 травня Індія завдала удару по цілях у пакистанській частині Кашміру. Це стало відповіддю на напад бойовиків на туристів в індійській частині Кашміру два тижні тому. Тепер Пакистан — ядерна держава, як і Індія, — обіцяє відповісти.

Повномасштабні війни, озброєні повстанці, зруйновані будинки та десятки тисяч жертв – конфлікт у цій частині світу не затихає з 1947 року.

Британська спадщина

14 та 15 серпня 1947 року стався поділ Британської Індії. 14 серпня оголосив про свою незалежність Пакистан, днем ​​пізніше - Індія.

План розмежування носив ім'я лорда Маунтбеттена – останнього віце-короля Індії. Він запропонував розділити Британську Індію за релігійною ознакою: Пакистану відходили території з мусульманським населенням, Індії з індуїстським. Деякі землі залишалися спірними, таким князівствам було запропоновано визначити свою подальшу долю.

У 1947 році Кашміром правив махараджа Харі Сінгх, який довгий час вагався, до якої з нових держав йому приєднатися.

На тлі нерішучості непопулярного правителя на перший план вийшов шейх Мухаммад Абдулла.

Влітку 1947 року в Кашмірі почалися зіткнення між індуїстами та мусульманами, уряд втратив контроль над ситуацією. У жовтні до Кашміру вторглися з Пакистану збройні формування, які вирішили надати «братську допомогу» кашмірським мусульманам. Харі Сінгх поспішив звернутися за допомогою до Індії, та поставила умову: армія сприятиме Кашміру, якщо той увійде до складу Індійського союзу. 27 жовтня Махарадж підписав договір, але війна вже почалася.

Перша індо-пакистанська війна (1947-1949)

Пуштунським напіввійськовим формуванням, що прибули з Пакистану, вдалося захопити столицю князівства, Срінагар. Після підписання договору з махараджею Індія відправила туди батальйон сикхів, який швидко зміг взяти місто під свій контроль.

Після цього Пакистан оголосив північну частину князівства своєю територією під назвою Азад Джамму і Кашмір («Вільний Джамму і Кашмір»).

Але в цей час у північній частині князівства, населеної мусульманами, місцеве населення підтримало пакистанське вторгнення. Ополчення взяло під контроль північ Кашміру та оголосило про приєднання до Пакистану.

Індійські війська все прибували і прибували, але протягом року їм не вдавалося прорвати оточення Пунча (в районі Джумми на заході), де кашмірська армія була взята в облогу мусульманськими формуваннями. В цей же час індійські військові зі змінними успіхами намагалися прорватися на північ до Скарда та Гілгіта. Лише до листопада 1948 року індійським військам вдалося зняти облогу Пунча і відтіснити північних повстанців.

1 січня 1949 року відповідно до резолюції ООН набуло чинності перемир'я. Через півроку Індія та Пакистан підписали угоду про лінію припинення вогню. Кашмір виявився розділеним на дві частини: приблизно 60% території перейшли під контроль Індії, 40% - Пакистану.

Передбачалося, що розділова лінія буде тимчасовою та остаточно визначиться внаслідок політичного врегулювання. Як це часто буває, тимчасове рішення залишилось на десятиліття.

Друга індо-пакистанська війна (1965)

У березні 1948 року тимчасову адміністрацію Джамму і Кашміра під контролем Індії очолив шейх Абдулла — мусульманин і головний противник махараджі. Для Індії це було мудрим рішенням: поставивши мусульманина фактичним правителем проблемного регіону, Делі наголошував на багатонаціональному та мультирелігійному характері Кашміру, відкидаючи тим самим звинувачення Пакистану в окупації.

Втім, через п'ять років дружбі Неру та шейха Абдулли прийшов кінець: проти шейха завели справу про змову та звинуватили у сепаратизмі. Він вийшов на волю лише у 1964 році, а потім знову потрапив до в'язниці на три роки.

У 1965 році ситуація знову загострилася. Навесні відбулися сутички між індійськими та пакистанськими військовими через пустельну територію на кордоні. А влітку Пакистан почав проводити диверсійні операції в індійській частині Кашміру. У відповідь індійська армія вторглася до Азад-Кашміру — найпівденнішої частини підконтрольної Пакистану території регіону.

Почалися повномасштабні зіткнення: індійські війська не обмежилися Кашміром, а почали одночасно просуватися Лахору. Війна закінчилася 23 вересня 1965 року, кожна із сторін оголосила про свою перемогу. Загалом під час бойових дій загинуло близько семи тисяч людей, Пакистан втратив 300 танків, Індія – 80.

Третя війна та офіційний розділ Кашміру (1971)

У грудні 1971 року розпочалася третя повномасштабна війна між Індією та Пакистаном — цього разу далеко від Кашміру.

За планом Маунтбеттена Пакистан був розділений у 1947 році на дві частини, західну та східну. На сході і почалася війна: повстанці проголосили незалежну державу Бангладеш.

Індія відкрито підтримувала повстанців: її війська увійшли до Бангладешу, як заявляла прем'єр-міністр Індіра Ганді, «для запобігання кровопролиттю». У відповідь Пакистан завдав удару по індійських авіабазах. Індія після цього оголосила війну сусідній державі. За два тижні пакистанська армія зазнала нищівної поразки, а Бангладеш здобув незалежність.

Ця війна мала багато важливих наслідків. Саме з цього моменту Пакистан розпочав роботу над ядерною зброєю. Крім того, в 1972 році нарешті тимчасовий кордон у Кашмірі став постійним.

У 1987 році в штаті Джамму та Кашмір проходили вибори до законодавчих зборів. Шейх Абдулла на той час вже помер, регіон очолював його син, Фарук Абдулла. Перед голосуванням він уклав союз із правлячою партією, Індійським національним конгресом, і здобув беззаперечну перемогу. Однак кандидати, які програли, заявили про масштабні фальсифікації, після чого почалися зіткнення.

За десять років до цього в англійському Бірмінгемі прихильники збройної боротьби за незалежність регіону створили Фронт визволення Джамму та Кашміру (ФОДК). На початку 1980-х вони перемістилися до Азад-Кашміру, пакистанської частини регіону. А 1987 року, після спровокованого виборами повстання, озброєні сепаратисти проникли в індійський Кашмір.

За наступні два роки у Кашмірі виникли десятки різноманітних збройних угруповань: одні виступали за приєднання до Пакистану, інші за створення незалежної мусульманської держави. Бойовики нападали на індійські урядові установи, вбивали на вулицях тих, кого підозрювали у співпраці з владою, підривали бомби у багатолюдних місцях.

Індія відповіла найжорстокішими репресіями та розширенням повноважень армії. Тепер військові могли застосовувати зброю проти підозрілих осіб та проводити арешти без суду та слідства. Проте повстанським угрупованням вдавалося контролювати значні території і навіть запроваджувати там власні закони.

Весь цей час Пакистан неофіційно постачав зброю повстанцям, заплющував очі на роботу їхніх тренувальних таборів на своїй території. Через роки екс-президент Пакистану Первез Мушарраф зізнався, що Ісламабад надавав підтримку багатьом угрупованням.

Серед таких угруповань, про які говорив Мушарраф, — джихадистська Лашкар-е-Тайба. Саме її відгалуження, «Фронт опору», взяло на себе відповідальність за вбивство туристів у Кашмірі у квітні 2025 року.

«Хірургічні удари»

У 1998 році Індія та Пакистан провели ядерні випробування, а наприкінці того ж року розпочали переговори про мирне вирішення можливих конфліктів.

Тим часом сутички тривали. 1999 року неподалік лінії зіткнення в Кашмірі пакистанські військові (за офіційною версією Ісламабада — незалежні повстанці) зайшли на підконтрольну Індії територію. Жодна з країн не стала називати це війною, але внаслідок зіткнень та артобстрілів загинули сотні людей.

У наступні роки країни неодноразово балансували на межі повномасштабної війни. У 2002 році Індія та Пакистан після низки інцидентів стягнули війська до кордону, але конфлікт вдалося запобігти силам міжнародного співтовариства.

З 2015 року дедалі частіше відбувалися напади джихадистів Кашміру на індійських військових. 2015 року бойовики атакували аеропорт, 2016 року — напали на військовий табір у місті Урі. Після цього індійські спецпідрозділи перетнули кордон з Пакистаном і завдали удару по таборах, де готувалися напади. У Делі заявили, що це були «хірургічні удари» по бойовиках. Пакистанська влада заявила, що вважає це «безпричинною та неприкритою агресією» Індії.

Найсерйозніша ескалація відбулася у лютому 2019 року. В індійській частині Кашміру терорист-смертник врізався в автобус із поліцейськими, загинули 40 людей. Індія відповіла на це авіаударами щодо підконтрольної Пакистану території. Наступного дня почалися стрілянини по всій лінії розмежування. Також відбувся повітряний бій між індійськими та пакистанськими винищувачами. На більш масштабну війну це, втім, не перетворилося.

bbc.com