Де взяти тепло? Як Миколаїв та інші міста України готуються до зими

Ще у червні Володимир Зеленський сказав, що наступна зима буде найскладнішою за всі роки незалежності. І ось через тиждень починається опалювальний сезон, на який всі чекали з жахом. Водночас екологічні активісти не приховують: конфлікт прискорив ті процеси, про які вони говорили десятиліттями – про відмову від газу та розробку проектів з енергоефективності.

Ще до війни Львів, Житомир та Миколаїв зробили амбітні заяви про те, що до 2050 року перейдуть на сто відсотків відновлюваних джерел енергії. Два роки тому ці плани нагадували політ у космос. Але тепер це хочуть зробити все. "Ті міста-чемпіони, які до початку конфлікту розпочали шлях енергетичного переходу, зараз стають актуальними, продемонструвавши, що енергетичний перехід сприяє енергетичній незалежності та безпеці", – каже Оксана Алієва, координатор програми "Зміна клімату та енергетична політика" Фонду імені Генріха Белля, Бюро Київ-Україна.

Досвід цих міст є унікальним, бо свого часу вони кинули виклик централізованим системам енергопостачання. За словами Оксани Алієвої, складність полягала, зокрема, в тому, що ми маємо великі теплоцентралі, величезні атомні станції, тому містам складно мислити в рамках місцевого енергетичного переходу. Вони змушені працювати у системі, де від них мало що залежить.

"А ці міста показали, що все можна змінити і в результаті з'являється чимало переваг. Війна штовхає нас у бік енергетичного переходу. І енергозбереження – це інструмент №1. Тут йдеться про скорочення охолодження будівель влітку та зменшення витрат на опалення взимку, у нас немає достатньої кількості ресурсів, тож давайте будемо свідомими", – каже Алієва.

Уроки Львова: використовувати енергію стічних вод та готувати буржуйки

Свою готовність перейти на зелену енергетику Львів анонсував у вересні 2018 року. "Це означає максимальну підтримку електротранспорту, максимальні інвестиції в очисні споруди та новітні технології, які дадуть можливість використовувати не нафту чи газ, а енергію сонця та вітру", – сказав Андрій Садовий під час підписання зобов'язань перейти на відновлювану енергію.

У тому ж році місто запустило проект "Енергоефективний район Львова" у найбільшому спальному районі міста – Сихові. Проект показує переваги комплексної модернізації житлового фонду у поєднанні із модернізацією системи центрального теплопостачання.

Будинки отримали чотириста вісім індивідуальних теплових пунктів (ІПП). Це дозволяє кожному будинку оперативно реагувати на зміну погоди та швидко зменшувати чи збільшувати подачу тепла. Ця гнучкість дозволяє заощаджувати споживання тепла на п'ятнадцять відсотків", – розповідає Дмитро Пфістер, провідний спеціаліст відділу енергоменеджменту Львівської міської ради.

Це стало прикладом для інших міст, які також планують зменшення споживання енергії. Проект передбачав повну заміну труб, встановлення індивідуальних теплових пунктів (ІТП) та балансування системи опалення, утеплення фасадів, дахів, підвалів та тамбурів.

Олександр Одинець, директор департаменту житлового господарства та інфраструктури міської ради Львова розповідає, що половина міста отримує тепло за рахунок центрального опалення. "Зараз дев'яносто дев'ять відсотків житлового сектору міста опалюється газом. Ситуація невтішна, але ми бачимо, як з неї можна вийти. Ми починаємо разом із Нафтогазом будувати сучасну біопаливну котельню. Це дозволило б заощаджувати близько двох мільйонів кубічних метрів газу на рік", – каже Олександра Одинець.

Потужності котельні вистачить, щоб забезпечити теплом четверту частину міста. Вартість будівництва оцінюють у мільярд гривень, а запрацює вона вже у лютому.

"Ми розуміємо, що перейти на стовідсоткове використання біопалива ми не можемо, тому що нам не вистачить сировини. Тому наше друге джерело – це використання теплових насосів. Ми маємо п'ять котелень районного значення, де підключено від чотирьох до двадцяти будинків, які можуть бути забезпечені таким теплом. Ми зможемо економити газ узимку, а влітку забезпечити будинки гарячою водою", – пояснює Одинець.

Місто також планує використати енергію стічних вод із очисних споруд міста. Наразі міськрада працює з французькою компанією, яка має такий досвід та готова поділитися ним зі Львовом. Стічні води обрали саме тому, що вони мають стабільну плюсову температуру, а насоси можуть трансформувати цю температуру тепло, яке направлять в систему теплопостачання.

Також у місті працюють над будівництвом біогазової станції, де використовуватимуться властивості мулу до бродіння, здатні давати біогаз.

Крім того, місто розробило три сценарії опалювального сезону під час війни та підготувало сімсот сорок буржуйок для пунктів обігріву. Щоб підняти настрій львів'янам, міська рада запустила також відео із "котячим мером" Львова Левчиком, який підготував інструкції щодо підготовки до холодів.

Також у місті пройшов аудит силами міжнародних фахівців та очікується здобуття Європейської енергетичної нагороди, яку до цього в Україні отримували Вінниця та Житомир.

Урок Житомира: місто переходить на тріску та проводить термомодернізацію

У 2018 році мер Сергій Сухомлін на кліматичному саміті в Сан-Франциско заявив, що до 2050 року Житомир перейде на сто відсотків поновлюваних джерел. Мотивація міста, де живе чверть мільйона людей, обійтися без газу та вугілля була простою: енергетична незалежність та економія.

"Ще до війни ми розуміли, що для нашого північного сусіда газ – це зброя. Україна має багато альтернативних ресурсів, які ми можемо використати. У 2021 році ми запустили ТЕЦ на деревині та біостанцію. Це дозволило нам за один сезон заощадити сім мільйонів кубів газу ", – розповів Сергій Сухомлін.

За словами мера, війна не зупинила мрії міста повністю відмовитись від газу. Наразі вони мають два проекти, які реалізують приватні інвестори та один великий проект, який буде реалізований "Нафтогаз України" на суму тридцять п'ять мільйонів доларів. Місто будує ТЕЦ, яка працюватиме на деревині та RDF (Refuse-derived fuel) – це перероблене сміття, яке після сортування можна спалювати.

"Копенгаген і Відень на вісімдесят відсотків опалюються саме за рахунок спаленого сміття. Потужність нашого сміттєсортувального заводу, який ми плануємо відкрити в листопаді, а це перший завод такого типу в Україні, забезпечить місто теплом на тридцять відсотків і дозволить заощадити двадцять мільйонів кубометрів газу ", - Розповідає мер.

Динаміка відмови міста від газу вражаюча. Якщо у 2015 – 2016 роках за опалювальний сезон місто споживало дев'яносто три мільйони кубічних метрів газу для опалення, у 2021 – 2022 роках це вже було п'ятдесят сім мільйонів кубів. Наступного опалювального сезону (у 2022 – 2023 роках) Житомир планує споживати п'ятнадцять мільйонів кубів газу.

"Ми говоримо не лише про відмову від газу, а й про скорочення споживання енергії. Паралельно у нас продовжуються реалізовуватись проекти з термомодернізації. Ми вже успішно реалізували проекти з GIZ, NEFCO, Європейським банком реконструкції та розвитку... З німецьким банком KfW ми підписали угоду про надання кредиту на термомодернізацію майже всієї соціальної інфраструктури у місті”, – розповідає керівник міста.

Урок Миколаєва: плани на сонячні панелі та утеплення будинків

Південне місто Миколаїв - одне з найбільш постраждалих від війни. До лютого тут проживало близько півмільйона людей, але тепер шістдесят відсотків населення міста поїхало.

У серпні 2020 року місто приєдналося до коаліції "Енергетичний перехід" і заявило про мету перейти на сто відсотків відновлюваних джерел енергії до 2050 року. Ця заява була зовсім не випадковою. Перший заступник міського голови Віталій Луков пояснює, що до війни в Миколаєві був цілеспрямований рух до енергоефективності та енергонезалежності.

"Миколаївщина – це сонячний край, і ми шукали донорів, які б допомогли нам встановити сонячні батареї на об'єктах водоканалу. До роботи в Миколаєві я був мером Вознесенська, де у нас були аналогічні проекти. Ми встановлювали сонячні панелі на різних об'єктах, але саме в водоканалі окупність панелей була найшвидшою – близько трьох років. Через війну ми призупинили цей процес, але від ідеї не відмовилися”, – розповідає Віталій Луков.

Крім того, місто має активний рух ОСББ у напрямку енергоефективності і навіть зараз, під час конфлікту, п'ять будинків продовжують реалізацію проектів із Державним фондом енергоефективності та закінчують термоізоляцію будинків.

На сьогоднішній день шістдесят відсотків міста опалюється міським комунальним підприємством, а сорок відсотків державними ТЕЦ. За останні кілька років міське підприємство перевело майже всі котельні на енергоефективні котли, замінили теплотрасу.

"Звичайно, війна внесла корективи. Зараз наша головна проблема – заміна вікон у багатоповерхових будинках, які вибило ударною хвилею. Ми не можемо запустити тепло в будинки, якщо вікна в квартирах не матимуть шибок, труби просто замерзнуть. А оскільки у нас немає фінансової можливості замінити розбиті вікна на нові, то ми закриваємо їх дерев'яними панелями", – каже заступник мера.

Місто отримує листи від уряду Данії. Ці конструкції схожі на ДСП, але мають більший розмір стружки. Їх роздають людям, які самі можуть встановити аркуші у квартирі чи комунальним підприємствам для встановлення у занедбаних будинках.
"Завдання ускладнюється тим, що доводиться працювати під обстрілами. У Миколаєві система оповіщення спрацьовує тоді, коли вже з'явилися перші прильоти, оскільки це дуже близько до фронту. Для мене люди, які зараз працюють там, це герої", – каже Віталій Луков.

Під час підготовки до зими міська влада має думати і про водопостачання. З квітня у кранах Миколаєва є лише технічна вода, оскільки водогін із Херсона було підірвано росіянами.

"Ми вирішили використати воду з лиману, але вона солона, нею можна помити посуд або прийняти душ, але, знову ж таки, відчуття, ніби ти вийшов з моря. Саме через солону воду в десятки разів збільшилася кількість проривів, і взагалі це дуже шкодить системі. Питну воду розвозимо окремо. Взимку точки видачі води плануємо поєднувати з пунктами обігріву, щоб не виникало замерзання", – пояснює Луков.

zaxid.net