Чому Миколаїв у критичній ситуації опинився без води?

В останній тиждень тема водопостачання у Миколаєві відтіснила на другий план навіть інформацію про бойові дії, тим більше, що скрізь на фронті, за винятком Маріуполя, спостерігається відносне затишшя. Щодня для пересічного городянина починається з одного питання: де набрати води? Стояти у черзі біля бювету в очікуванні, коли підвезуть? Дочекатися приїзду автоцистерни, біля якої також доведеться стояти у черзі? Або поїхати до джерела — хоч і там доведеться відстояти щонайменше годину. Черг немає хіба що біля річки — але й там багато бажаючих набрати хоча б річкової води.

Практично кожен, хто йде сьогодні вулицею в Миколаєві, несе в руках або пляшку, або каністру, або ще якусь ємність — порожню або наповнену такою дефіцитною водою, що раптом стала.

Зрозуміло, що всі ми перебуваємо у надзвичайній ситуації. Зрозуміло, що триває війна. І все-таки виникає питання: а чи справді неминучий був цей «водний колапс»? Адже водопостачання за всіма канонами є життєво важливою, а отже, критичною сферою життєзабезпечення міста. А, як відомо, будь-яка життєво важлива система має функціонувати безперебійно. Для цього існують і відповідні способи: дублювання, резервування і т. д. То невже для такої важливої ​​справи, як безперебійне водопостачання обласного центру, не було передбачено жодних дублюючих систем? Адже існують же плани з цивільної оборони на випадок різноманітних надзвичайних ситуацій тощо. що починається в іншій області, у нар. Дніпро?

Зрозуміло, це негаразд. Резервні засоби забезпечення Миколаєва водою були передбачені, причому резервування було багаторазовим. Чому ж у критичний момент воно не спрацювало? Спробуймо розібратися.

Ще за СРСР для покриття потреб Миколаєва у питній воді у разі виникнення критичних ситуацій було збудовано Жовтневе водосховище. Воно знаходилося за кілька кілометрів від міської межі, одразу за мікрорайоном Кульбакіно. Будівництво водосховища велося кілька років, було споруджено цілий комплекс гідротехнічних споруд: греблі, канали, водозабори тощо. Водосховище містило такий запас води, який дозволяв забезпечувати місто водою на строк до шести місяців залежно від інтенсивності водокористування. Система була чітко продумана та налагоджена: у разі будь-яких збоїв на водоводі Дніпро – Миколаїв можна було протягом доби переключити постачання міста на воду із Жовтневого водосховища – споживачі навіть не встигли б помітити. Так, можливо вода була б гіршою якістю (втім, при огидному стані водопровідних мереж у нас будь-яка вода доходить до квартир у жахливому стані). Так, за тривалої перерви, можливо, довелося б переводити місто на погодинний графік подачі води. Але все одно — вода була б. І не було б жодної потреби бігати з пляшками та баклажками до автоцистерн, до джерел і навіть до річки, щоб зварити суп чи скористатися унітазом. То чому ж цього не сталося? Відповідь багатьом городянам відома: тому що Жовтневого водосховища давно немає. Ще у 2006 році з нього вкотре спустили воду, але так і не наповнили. Сьогодні на місці колишнього водосховища залишилася швидко заростаюча рослинністю гігантська «чаша» і гігантські залізобетонні споруди, що дивують кожного, хто випадково забреде на це пустельне місце. Так, за тривалої перерви, можливо, довелося б переводити місто на погодинний графік подачі води. Але все одно — вода була б. І не було б жодної потреби бігати з пляшками та баклажками до автоцистерн, до джерел і навіть до річки, щоб зварити суп чи скористатися унітазом. То чому ж цього не сталося? Відповідь багатьом городянам відома: тому що Жовтневого водосховища давно немає. Ще у 2006 році з нього вкотре спустили воду, але так і не наповнили. Сьогодні на місці колишнього водосховища залишилася швидко заростаюча рослинністю гігантська «чаша» і гігантські залізобетонні споруди, що дивують кожного, хто випадково забреде на це пустельне місце. Так, за тривалої перерви, можливо, довелося б переводити місто на погодинний графік подачі води. Але все одно — вода була б. І не було б жодної потреби бігати з пляшками та баклажками до автоцистерн, до джерел і навіть до річки, щоб зварити суп чи скористатися унітазом. То чому ж цього не сталося? Відповідь багатьом городянам відома: тому що Жовтневого водосховища давно немає. Ще у 2006 році з нього вкотре спустили воду, але так і не наповнили. Сьогодні на місці колишнього водосховища залишилася швидко заростаюча рослинністю гігантська «чаша» і гігантські залізобетонні споруди, що дивують кожного, хто випадково забреде на це пустельне місце. І не було б жодної потреби бігати з пляшками та баклажками до автоцистерн, до джерел і навіть до річки, щоб зварити суп чи скористатися унітазом. То чому ж цього не сталося? Відповідь багатьом городянам відома: тому що Жовтневого водосховища давно немає. Ще у 2006 році з нього вкотре спустили воду, але так і не наповнили. Сьогодні на місці колишнього водосховища залишилася швидко заростаюча рослинністю гігантська «чаша» і гігантські залізобетонні споруди, що дивують кожного, хто випадково забреде на це пустельне місце. І не було б жодної потреби бігати з пляшками та баклажками до автоцистерн, до джерел і навіть до річки, щоб зварити суп чи скористатися унітазом. То чому ж цього не сталося? Відповідь багатьом городянам відома: тому що Жовтневого водосховища давно немає. Ще у 2006 році з нього вкотре спустили воду, але так і не наповнили. Сьогодні на місці колишнього водосховища залишилася швидко заростаюча рослинністю гігантська «чаша» і гігантські залізобетонні споруди, що дивують кожного, хто випадково забреде на це пустельне місце.

Підприємливі люди налагодили тут бізнес: із дна водосховища беруть ґрунт і продають у приватні домогосподарства та на дачі .

Хто винен у тому, що Миколаїв залишився без системи резервного водопостачання? Наразі, через 16 років, вже складно знайти винуватця цього головотяпства, що межує зі злочином.

У 2008 році мер Володимир Чайка порушував питання необхідності відновлення Жовтневого водосховища саме як джерела резервного водопостачання Миколаєва. Однак почутий він не був.

2020 року цю ж тему порушили вже «Новини-N». Наші журналісти зробили репортаж із занедбаного водосховища і також порушили питання про те, де Миколаїв братиме воду у разі якихось надзвичайних ситуацій.

Після публікації на нашому сайті тема відновлення водоймища знайшла широкий відгук серед громадськості та у депутатському корпусі. Зокрема її підтримали депутати міськради Олена Кисельова, Сергій Ісаков та інші. Однак влада навіть пальцем не поворухнула, щоб щось зробити для відновлення стратегічно важливого об'єкта.

Сьогодні, коли місто опинилося в критичній ситуації, мер Олександр Сенкевич намагається виправдатись — мовляв, недоцільно було. Заперечення міського голови зводяться до наступного: по-перше, вода, якою наповнювали водосховище, все одно не годиться для пиття через підвищений вміст у ній важких металів та високий рівень мінералізації; по-друге, питання наповнення водосховища надто дорого обійшлося б міській скарбниці — через дорожнечу електроенергії, яку довелося б витратити на закачування води. Сенкевичу, звісно, ​​можна було б і заперечити: існуючі сьогодні системи очищення води дозволяють очистити до рівня ГОСТу навіть воду з калюжі. А щодо дорожнечі електроенергії, то економія на стратегічних об'єктах критичного життєзабезпечення міста може вийти боком – що в результаті й сталося. Зекономлені гроші все одно профукають-розкрадають, а Миколаїв у результаті залишився без системи аварійного водопостачання. І коли критичний момент таки настав — Миколаїв до нього виявився зовсім не готовим.

При цьому міська влада знову повелася не найкращим чином. Спочатку мер усім розповідав, що йдеться про невеликі ремонтні роботи і що води не буде лише доба. Потім двоє, потім ще додали день. А потім глава міста раптом оголосив, що ситуація критична і вода взагалі невідома, коли з'явиться. Загалом поводили всіх за ніс.

Сьогодні питаннями постачання Миколаєва водою зайнялася обласна влада і особисто голова обласної військової адміністрації Віталій Кім — тож найближчим часом проблему, швидше за все, буде вирішено. Проте з урахуванням сумного досвіду «водної кризи», мабуть, варто замислитись та ще раз перевірити й інші сфери критичного життєзабезпечення міста? А то в черговий раз десь рвоне — а ми знову не готові.