50% виробництва електроенергії Україна втратила: що буде далі?

Україні потрібно надто багато мільярдів доларів для ремонту та оновлення об'єктів енергетики, щоб забезпечити країну електроенергією у зимовий час 

У ході екскурсії зруйнованою електростанцією (її ми не називаємо з міркувань безпеки) стає очевидним, який колосальний збиток українській електроенергетичній інфраструктурі завдали весняних бомбардування. Величезна вугільна електростанція радянської доби знищена: стіни обвуглені пожежею, яка палала більше доби, вікна вибиті, дах обрушений, обладнання підірвано, труби та повітропроводи розбиті — скрізь кришево з уламків, гнуті арматури, обдерті сталеві троси, зірваний дріт.

Старший інженер Сергій (він попросив не називати прізвище) просовує палець в осколкові отвори в корпусах турбін діаметром два сантиметри, щоб показати всю потужність вибуху. Як не дивно, але не постраждав ніхто з майже 15 ключових співробітників, яким під час повітряної тривоги інструкція наказує залишатися на місці та ховатися у диспетчерських за мішками з піском. Крізь дірки в даху, який зрізано, просочується денне світло і капає дощ. Неприродно тихо.

Максим Тимченко, генеральний директор компанії ДТЕК, яка керує більшістю неатомних електростанцій України (включаючи ту, що відвідав кореспондент The Economist), каже, що 90% генеруючих потужностей компанії було знищено лише за цей рік. Починаючи з березня, обрушився шквал ударів — по теплових і гідроелектростанціях, а також, вперше, по сонячних установках. Оскільки Росія ніяк не може досягти серйозних успіхів на полі бою, новою лінією фронту стало електропостачання.

До початку бойових дій загальна потужність українського виробництва електроенергії  сягала 36 гігават (ГВт). Росія атакує електроенергетичну інфраструктуру України з кінця 2022 року, і половину виробничих потужностей для Києва вже так чи інакше втрачено — окуповано, зруйновано чи пошкоджено — проте цього року удари відновилися. Україні раніше вдалося відновити частину потужностей до необхідного тоді рівня 18 ГВт, і минулої зими світло практично не гасло.

Але цьогорічні атаки знищили ще 9 ГВт потужностей. Практично все енергопостачання, що залишилося, надходить з атомних електростанцій, які росіяни не атакують. На вулиці Києва повернувся гуркіт генераторів, а у всіх українських містах спостерігаються перебої зі світлом. Російські атаки продовжуються. Батарей ППО не вистачає, щоби знешкодити всі ракети.

Що далі? Україна вже імпортує із ЄС 1,7 ГВт електроенергії. За більш оптимістичними прогнозами, цей обсяг вдасться довести до приблизно 2 ГВт, але через обмеження передачі ефект виявиться лише незначним. У короткостроковій перспективі є певна надія, що до зими пошкоджені електростанції вдасться відремонтувати настільки, щоб додати до сукупного вироблення ще 2-3 ГВт потужності. Українські інженери прочісують Європу у пошуках уживаного та списаного обладнання з виведених з експлуатації електростанцій радянського зразка.

Наскільки це життєздатно, поки що неясно. "Ми постараємося", - говорить інженер Сергій, з тугою розглядаючи руїни своєї колишньої електростанції. Але всі розуміють, що навіть якщо відновити наявні електростанції в принципі можливо, це буде завданням не простим. Усі вони вже ставали мішенями – і неодноразово.

Відносно дешевим тимчасовим рішенням може стати ремонт теплових електростанцій. Але навіть без урахування війни Україна в принципі має перебудувати всю свою енергетичну політику і відмовитися від вугільних електростанцій. Уряд вирішив вкладатися в атомну енергетику та оголосив про будівництво чотирьох нових реакторів у Хмельницькому — на одній із трьох атомних електростанцій, які все ще залишаються під українським контролем і на які припадає значна частина виробітку. (Четверта, у Запоріжжі, окупована Росією і зараз не діє.)

Проте, українські енергетичні аналітики дивляться на питання інакше. “Вони витрачають гроші на те, що нам не потрібне, — каже Володимир Омельченко з Українського центру економічних та політичних досліджень імені Олександра Разумкова. — На мою думку, це дуже погане рішення. Ми вкладемо купу грошей у проект, розрахований десять років”.

Тим часом місцеві муніципалітети, відчайдушно намагаючись забезпечити зимою ключові послуги з опалення та водопостачання, децентралізують вироблення електроенергії, встановлюючи міні-електростанції у вигляді сучасних, ефективних газових турбін потужністю від п'яти до 70 мегават (МВт). Ці міні-електростанції підключаються безпосередньо до локальної мережі, але навряд чи їх вдасться встановити в достатній кількості до зими, щоб заповнити загальнонаціональний дефіцит електроенергії. Ще кілька додадуть вітер і сонячна енергія.

"Іронія всіх цих руйнувань на тлі війни полягає у тому, що вони прискорили декарбонізацію енергетичної галузі України", - зазначив Тимченко. Минулого року ДТЕК завершив будівництво вітряної електростанції потужністю 114 МВт лише за 100 км від лінії фронту. Навіть після “прильоту” в один із масивів сонячних панелей збитки вдалося усунути всього за чотири дні. Вітер і сонячна енергія — не просто екологічніші, а ще й стійкіші стратегічно. “Для знищення вугільної електростанції потужністю 300 МВт достатньо однієї ракети, – зазначає Тимченко. — Але щоби знищити вітряну електростанцію порівнянної потужності їм знадобиться 50 ракет”.

Хоч би які нові проекти з'явилися, майбутньої зими Україні терміново знадобиться більше електроенергії, а залишилося лише кілька місяців. Залишилося замало часу і потрібно занадто багато мільярдів доларів для встановлення кількох сотень невеликих електростанцій, ремонту зруйнованих бомбардуванням електростанцій або будівництва вітряних та сонячних електростанцій. Віялові відключення електроенергії стануть звичайним явищем.

Українці помалу вже звикають до дефіциту електроенергії. Малий бізнес обзавівся дизельними генераторами. Заводи середнього розміру закупили газові турбіни та навіть збувають надлишки електроенергії у національну мережу. Кафе відкриті для спільної роботи. У всіх будинках з'явилися генератори для живлення ліфтів. А прості мешканці купують портативні акумулятори для роботи Wi-Fi та USB-ламп. Але на країну все одно чекають суворі випробування.

The Economist , Великобританія