Вчені Рочестерського університету визначили планети-кандидати, придатні для існування життя. Про це повідомляється в статті, опублікованій у The Planetary Science Journal.
Науковці використовували комп’ютерне моделювання, щоб дослідити роль «потокової нестабільності» у формуванні місяцеподібних супутників. Потокова нестабільність – це процес, за якого частинки в диску пилу і газу концентруються, швидко утворюючи планетезималі та природні супутники.
Виявилося, що потокова нестабільність може створювати самогравітуючі місяці в багатих парою дисках, що утворилися після зіткнень великих планет. Однак ці супутники недостатньо великі, щоб уникнути опору диска і не бути зруйнованими. Щойно диск охолоджується і кількість газу знижується, місяць може продовжити рости, але залишається невеликим за масою, що обмежує його розмір.
Супутники розміром з Місяць утворюються в сценарії, якщо зіткнення відбулося з відносно невеликим тілом. У випадку із Землею це означало б, що об’єкт, з яким вона зіткнулася, не може бути набагато більшим за Марс. В іншому разі внаслідок удару утворився б диск, що повністю складається з матеріалу, який випарувався, а з такого диска міг би утворитися лише порівняно маленький супутник.
Передбачається, що скеляста планета з великим природним супутником може мати хороші умови для життя, оскільки Місяць на Землі відіграє ключову роль у регулюванні тривалості дня, циклу припливів-відпливів і клімату. Результати дослідження вказують на необхідність вивчення планет, незначно більших за розміром, ніж Земля, які могли б підтримувати подібні умови.
