Жінки розповіли про дива життя з іноземцем, які шокували їх

Якщо минулого століття міжнаціональні спілки вважалися чи не неприйнятними, то зараз ситуація докорінно змінилася. На думку  вчених , погляд на змішані шлюби залежить від освіти: чим вона вища, тим толерантніше ставлення. Терпимість до чужої культури — основа щасливих стосунків з іноземцем, але часом шалені коханого викликають подив.

Ми з інтересом прочитали користувальницькі історії про те, як через своєрідність менталітетів буває непросто налагодити побут із мешканцем іншої країни.

• Мій наречений – іспанець. Він завжди боявся побачення з моїм російським татом. Батько під 2 м на зріст і під 100 кг масою. У день нашої першої поїздки до родичів на батьківщину він страшенно нервував. Вся справа закінчилася лазнею, де мій дід хльостав віником мого батька, який хльостав віником мого нареченого. Потім усі дружно кинулись у сніг. Щасливі разом уже 6 років, тато душі в ньому не сподівається, бо пройшов перевірку на міцність. А цю історію мій чоловік досі розповідає всім своїм друзям. © «Підслухано» / VK

• Зустрічаюся із французом. У нас не було непорозуміння через культурні відмінності, хіба що маленькі незручності. Наприклад, у Франції прийнято пізно і щільно їсти, а я, як типова російська панночка, «після шести не їм». Сир покладається на сніданок, після обіду та вечері, якомога смердючіший. Він був у захваті, коли побачив мультик про Вінні Пуха і почув пісню «Пташки-пташки, хто ж такі пташки...». Щодо відомої французької романтичності: у них, наприклад, не прийнято дарувати своїм дамам квіти. Мій зробив виняток один раз, але відразу у вигляді 41 троянди. У повсякденному житті я постійно відчуваю романтику: у увазі, у приємних словах та маленьких жестах. © Олена Шелкова / The Question

• Муж — иностранец. С рождением сына решил углубиться в изучение русского и теперь старается больше практиковаться. Делает ошибки, конечно, иногда милые и смешные. Апогеем было, когда нужно было попросить мою маму нагреть воды, и он сказал моему папе: «Передай своей жене, чтобы она сГорела вадУ, пожалуйста». Папа быстро среагировал и закричал на весь дом: «Лена! Сгори в аду, пожалуйста! Тебя зять очень просит!» © Арина всея любовь к литературе / Twitter

• Состою в отношениях с итальянцем. Я живу и учусь в Праге, он живет в Риме, родился в Неаполе. Из плюсов то, что он замечательно готовит, следит за собой и стильно одевается, он романтичен и чувствителен по отношению к тебе. Из минусов: вспыльчивость и некая обидчивость. © Anastasia Tichonova / The Question

• В Индии сильно проявляется влияние традиций, принятых сотни лет назад. До сих пор здесь есть браки по договоренности. Отцы детей согласовывают брак, и часто девочек отдают еще детьми. Так вступили в брак мама и брат моего мужа. Только муж пошел против системы: взял в жены девушку другой национальности, веры и касты. Разводы в Индии неприемлемы. Второй брак (даже после смерти супруга) тоже. Но в больших городах уже процветает современность. Ранний брак становится фарсом, а родители делают упор на образование детей. © elya_aprelya / Instagram

• Мой муж — итальянец. Когда мы только начали встречаться, он часто с недоумением смотрел мне в глаза, наблюдал, как я умываюсь. А когда я его спрашивала, чего он таращится, он просто жал плечами. Однажды все встало на свои места. Он плеснул мне в лицо стакан воды, потому как не верил, что я не ношу цветные линзы и глаза у меня действительно голубые. © «Подслушано» / VK

• Я в Германии живу почти полжизни. Меня в свое время удивило, что немцы знают «Ну, погоди», а у родителей мужа дома есть сказки Сутеева. Помимо общего, есть и различия. Во-первых, это первые свидания: вначале это просто дружеские встречи, и парень может не заплатить за девушку. Во-вторых, у немок свадьба — это не смысл жизни, и они с этим не спешат, никто в обществе им слова не скажет. Мы с мужем жили вместе 5 лет до свадьбы. Встречаются различия и в быту. У нас в России никогда не было еды строго по расписанию. У немцев обед в 12–13 часов. Все в одно время бегут обедать. Встал поздно — перекусил или вообще не ешь, ждешь обед. С самой едой вообще не все так просто. В начале наших отношений муж боялся почти всего: борща, баклажанов, оливье, винегрета, шубы, гречки... Сейчас он многое ест, но икру («бейбиков рыб») до сих пор избегает. © palektet / Pikabu

• Шведы совсем не годятся в мужья. Просто так вышло, что в Швеции вообще почти никто никогда не женится. Большинство пар живет много лет или даже всю жизнь просто сожительством, зарегистрированным в налоговой, — самбу. Также без брака они заводят детей, обычно 2. Среди моих знакомых шведов 20–40 лет нет никого, кто бы состоял в официальном браке. Исключения — интернациональные пары, но тоже далеко не все. © miss.sjo / Instagram

• Муж моей матушки, итальянец, когда только приехал в Москву, поселился напротив Елисеевского. И чуть не рехнулся, узрев теплой майской ночью, как маршируют по Тверской полки, а с утречка — и танк в подворотне. Парад ему потом понравился. Когда объяснили, что это не война. © friendly undertaker / Twitter

• С мужем Анджулом мы познакомились в Кхаджурахо. Своей индийской настойчивостью он буквально заставлял меня с ним общаться. Мне нравится то, что индийцы умеют быть счастливыми в любых условиях. А еще они очень прямолинейны, наивны и забавны. С ними весело общаться, если воспринимать их с добротой. Но больше всего меня раздражают индийские дурные манеры и то, что они повсюду мусорят. © Светлана / Trip.Dream.Live

• Быть замужем за ямайцем — это:

1. У вашего мужа всегда будет больше средств для ухода за кожей, чем у вас. Всегда.

2. Ваш муж всегда будет просить вас «одеться погорячее» и радоваться как ребенок каждой вашей новой шмотке. Но у вас всегда их будет меньше, чем у него.

3. Спустя несколько лет вас абсолютно перестанет раздражать его привычка постоянно поправлять все подушки, подушечки, покрывала и накидки в доме. Выкидывать, кстати, бесполезно, они появляются снова и снова — из ниоткуда.

4. Вы перестанете переживать за свои кулинарные способности, ведь, приправив ямайским перчиком, ему можно скормить любую гадость.

5. И единственное, к чему вам будет сложно привыкнуть, это просыпаться в воскресенье в 6 утра от криков «тише, мама спит!». © twiggy_jamaica / Instagram

• Я вийшла заміж за норвежця, проживаю в Норвегії вже трохи більше 4 років. Сьогодні чоловік відкрив каструлю зі щами і захотів піти з дому. Незвично для його носа небагато, а щи хороші такі, зі свининою на кісточці та квашеною капустою. А коли я цю капусту квасила кілька місяців тому, він не міг повірити, що це реально їдять люди і не труяться. Все підходив до неї і питав, чи всі росіяни вижили після вживання зіпсованих овочів. Тепер він зрозуміти не може, навіщо з цього суп варять, коли я просто її з олією їла чи вінегрет робила. А мені їхня затухла сьомга подобається, традиційний норвезький делікатес. © norskrodyr / Pikabu

• Корейський чоловік до одруження і після — це дві різні людини! Корейський закоханий юнак – це злиття всіх ідеальних якостей. Він і гарний, і ввічливий, і зірку вам з неба, і гори згорне. І навіть вислухає всю марення, що щебече дівчина, що сподобалася. А потім вона вже не бажана дівчина, а власна дружина. Отже, нікуди не дінеться. Звісно, ​​він і далі вирішуватиме проблеми, і слухатиме її щебет, але вже наполовину. І все частіше не розуміти, що від нього треба (дружина іноземка, труднощі перекладу і т. д.). Тому нагадувати доведеться неодноразово, а це бісить. Але є момент, який підкуповує у корейських чоловіках. Вони чудові батьки! Тепер усі зірки та гори кидаються і підкоряються в ім'я дітей. А як же мами? А мами розчулюються і згадують, що колись це з ними гасали як зі скарбом. © marisha_lin/Instagram

• Якось завалялася в мене банку згущеного молока. Хтось із Росії у посилці надіслав, і я, вирішивши згадати дитинство, захотіла її зварити. Мій норвезький чоловік сказав, що у росіян, мабуть, генетично закладено пристрасть до незрозумілих вибухонебезпечних експериментів. Навіщо ці дивні ризиковані операції, якщо це можна купити. Поки банки варилися, він пішов на пірс і з побоюванням поглядав на будинок, а підходячи до вікон, пригинався. Остуджувала я згущене молоко на вулиці — він попросив російську зброю винести з дому. Смак, до речі, оцінив. © norskrodyr / Pikabu

• Назвала доньку Женев'євої. Бо чоловік — німець, якась Фрося чи Маша з по батькові та прізвищем не звучала б, та й коріння у Франції. І як же мене дістали всі, намагаючись назвати її Женею! Але остаточно вбила подруга Ксюша. Кажу, мовляв, тоді ти будеш Оксаною, те саме, окей? Так та почала паспорт в обличчя тикати: «Подивися, тут же Ксенія». Так і в доньки у свідченні — Женев'єва! © «Підслухано» / VK

• Италия для меня — это мой муж. Но мы такие разные. Я хочу на оперу «Евгений Онегин» в первые ряды, а Джузеппе покупает билеты на концерт Aerosmith в фан-зону. Я с радостью составлю ему компанию, а он мне — ни за какие коврижки. Историю Генуи или Рима он мне не расскажет, не будет восторгаться прогулками по историческому центру. Все эти приключения Джузеппе заменит картингом в пригороде. Мои светские ужины с устрицами и просекко Джузеппе заменит посиделками в пабе с сочным гамбургером и картошкой фри. А завтрак на берегу моря для него — это не сидеть в баре с чашечкой капучино, глядя вдаль, это развалиться на голых скалах с куском фокаччи и апельсиновым соком и наслаждаться тем, как волны бьются о берег. © pazitea / Instagram

• Муж — иностранец, терпеть не может борщ, манты, пельмени, вареники и многое из того, что наши люди считают вкусной едой. Как-то приходит он домой и говорит: «Я сегодня обедал в кафе, там был такой вкусный холодный суп белого цвета. Ты умеешь его готовить?»
  Я даже обрадовалась! Нарезала полную кастрюлю окрошки и впала в ступор: на чем готовили окрошку в том кафе, на квасе или на кефире? Расспросы ни к чему не привели, и я решила сделать две разные заготовки отдельно. Открыла холодильник, все ему показала, он головой покивал — все понял. Я обедала с подругой, а он поехал домой есть окрошку, после обеда заехал за мной... Едем, а он по сторонам смотрит голодными глазами и на все вывески с едой облизывается. Понимаю, что что-то не так. Спрашиваю:
  —Так... Ты дома был?
  Кивает головой.
  — Окрошку їв?
  - Ялин.
  — Розкажи, як їв?
  — Відчинив холодильник, налив у тарілку та їв.
  Приходжу додому і бачу картину: квас зі сметаною випив, до харошки не доторкнувся! Потім пояснював: «Налив у тарілку, їм ложкою і нічого не можу виловити одна рідина. Ну я їм мовчки, ти ж готувала, старалася... Потім кинув ложку, вирішив, що цей суп можна так пити, з банки». Два літри випив. © Arowana / Pikabu

• adme