Декілька коротких історій про кохання

Легко любити один одного, коли негаразди та труднощі обходять вас стороною. Однак у реальному житті відносини кожної пари хоч раз, але проходять перевірку на міцність.

Ми зібрали 9 історій про людей, чиї любові не страшні випробування.

• Одного вечора я зрозумів, як сильно треба любити жінок.  У підземному переході допоміг бабусі з сумками піднятися нагору. Вона подякувала, потім, трохи пом'ятавшись, попросила проводити її до двору будинку. Виявилося, що моя допомога була потрібна, щоб якнайшвидше дійти, тому що її чоловік щоразу зустрічає її, коли вона виходить з дому. Практично сліпий старий з палицею ледве пересувався двором. Він ішов, щоб зустріти свою кохану та забрати у неї пакети з магазину. Я відразу згадав, як часто я відмовлявся зустрічати свою дівчину з магазину або з електрички, бо мені було ліньки.

• Моя старша сестра вийшла заміж. Дуже часто її чоловік вередує і корчить незадоволене обличчя, мовляв, це я не їстиму: м'ясо вона порізала не так, як він любить. У ці моменти я згадую колишнього хлопця сестри:  вона готувала курячу печінку, і він завжди її їв, казав, що смачніше нічого не куштував.  А потім з'ясувалося, що у нього на печінку алергія. Любив сестру шалено.

• У жены после родов стало сильно портиться зрение. Она и до этого в очках ходила, но потом совсем плохо стало. Сил не было смотреть, как она мучается, — взял дополнительную работу, еще в интернете нашел заработок. Работал как бессмертный пони, почти год не высыпался. И вот оно — свершилось! Накопил жене на лазерную коррекцию зрения. Недавно она вернулась из больницы, удивлялась всему вокруг. И плевать на этот год, на затраченные силы и бессонные ночи! У меня здоровый сын и счастливая жена, и это главное.

• В 18 лет у меня обнаружили небольшую опухоль мозга. Думала, что рак и скоро умру, поэтому сказала своему парню, что все пойму, если он меня бросит. На что он перевел все в шутку и ответил, что может бросить меня только через бедро (он борец), если я еще раз заведу подобный разговор. В итоге опухоль оказалась доброкачественной. Сейчас мне 21 год, мы женаты уже 2 года, воспитываем дочку. Никогда не забуду его поддержку в такую тяжелую для меня минуту.

• Последнее время у мамы проблемы с сердцем, неделю живу с ней, отец уже месяц в командировке. Вчера он должен был вернуться. Вечером сидим на кухне, я смотрю на нее: худая, бледная, красивая. На лице ледяное спокойствие, а руки дрожат. Тут ключи в замке, папа вернулся. Мама бегом к дверям, вцепилась в него, плачет и говорит что-то неразборчиво. Он прижимает ее к себе, а я стою в стороне и улыбаюсь. Его любовь — самое главное ее лекарство.

• Познакомилась в интернете с парнем. Веселый, образованный, добродушный. Плюс ко всему весьма приятной внешности. Несколько лет общались по скайпу. Потом поняла, что люблю его. Ответил взаимностью, но встретиться боялся. Настояла на своем, приехала к нему за тысячу километров. Оказалось, что молодой человек — инвалид. Не может ходить. Провели вместе три месяца. Скоро подаем заявление в загс. Для меня он лучший, мой Профессор Икс!

• Я бесплоден. Первой девушке, с которой состоял в серьезных отношениях, долго не говорил об этом, боялся, а когда правда открылась, она просто ушла. Пережил год депрессии, потом были еще отношения, но и они закончились ничем. Около полугода назад встретил девушку, сильно влюбился, молчал о своей проблеме, вчера все рассказал. Был готов ко всему, а она на меня посмотрела и сказала, что в будущем можно ребенка из детдома будет взять. Я расплакался, хочу жениться на ней.
• Нещодавно ми переїхали до квартири у Пітері, почали робити ремонт. Коли розібрали підлогу, знайшли нішу з листами: жінка Ганна писала своєму чоловікові Євгену, як вони живуть із трьома дітьми, як виживають, вірніше, про те, як місто не здається, про те, як вони всі чекають на зустріч. Останній лист врізався в душу: « Ми дуже чекаємо тебе, Женю. Писати більше не можу, у мене скінчився олівець, але я думатиму про тебе. Відчуй нас, дивися на небо та відчувай ».
• Зустрічався з звичайнісінькою дівчинкою-красунею, розпещеною гарним життям. З нею було легко і весело, а кошти дозволяли задовольняти її примхи. Зробив їй пропозицію, вона погодилася. Але буквально за кілька тижнів я потрапив в аварію, мене частково паралізувало. Зніжена дівчинка кілька місяців була мені доглядальницею, люблячою жінкою та надійним другом , незважаючи на те, як я був безпорадний і жалюгідний. Вона продала багато речей, без яких, я думав, вона не може жити. Навчилася готувати, бо мені потрібне було особливе харчування. Вона заборонила мені вибачатися. Ні тіні сумніву, гидливості чи страху не майнуло на її обличчі за весь цей час.
• adme