НАТО готується до війни на власних кордонах внаслідок звірств РФ проти України, - NYT

Вторгнення Росії на територію України підштовхнуло НАТО до зусиль, щоб знову стати боєздатним, воюючим альянсом, яким він був під час холодної війни. Зрушення є трансформаційним для Альянсу, який десятиліттями характеризувався сплячкою та невпевненістю в собі, а вступ Фінляндії до союзу став черговим важливим непередбачуваним наслідком війни.

"НАТО швидко переходить від того, що військові називають стримуванням відплатою, до стримування запереченням. У минулому теорія полягала в тому, що у разі вторгнення росіян країни-члени намагатимуться протриматися доти, доки сили союзників, які переважно базуються вдома американські, не прийдуть їм на допомогу і не завдадуть удару у відповідь, щоб відтіснити росіян назад", - пише видання.

У той же час, після звірств Росії на тимчасово окупованих територіях України, від Бучі та Ірпеня до Маріуполя та Херсона, прикордонні країни, такі як Польща та країни Балтії, не хочуть ризикувати російською окупацією. У перші дні війни на території нашої країни Росія захопила площу більше площі деяких країн Балтії.

Запобігти цьому шляхом заперечення означає розташування більшої кількості військ вздовж російського кордону, інтеграція американських та союзницьких військових планів, великі військові витрати та більш детальні вимоги до союзників щодо конкретних видів сил та засобів для ведення бойових дій.

Мета полягає в тому, щоб НАТО стало не тільки міцнішим і боєздатнішим, а й більш помітним для Росії.

"Дебати ведуться вже не про те, скільки буде надто багато, щоб не засмутити Москву, а про те, скільки буде достатньо. Країни Центральної та Східної Європи наполягають на тому, що вже недостатньо говорити, що ми готові стримувати, обіцяючи відвоювати, а необхідно захищати кожен дюйм території НАТО з першого дня. Не можна залишатися під російським контролем кілька місяців, доки не прибуде кавалерія", - сказала співробітниця Європейської ради з міжнародних відносин Камілла Гранд.

Сьогодні НАТО розгорнув батальйон багатонаціональних військ у восьми країнах уздовж східного кордону з Росією. Альянс розробляє плани щодо розширення цих сил до рівня бригади в прифронтових країнах для стримування та здатності відтиснути сили вторгнення із самого початку.

Як зазначив колишній американський посол у НАТО Іво Даалдер, НАТО стало організацією, яка взяла відпустку в історії, проте російський диктатор Володимир Путін "нагадав" про необхідність думати про оборону та думати про неї колективно.

"Альянс передасть більше військ під безпосередній контроль вищого військового офіцера НАТО, верховного головнокомандувача об'єднаних збройних сил НАТО в Європі генерала Крістофера Г. Каволі, також командувача американських військ у Європі", - додає видання.

За словами високопосадовця НАТО, Каволі об'єднує американські та союзницькі плани щодо ведення бойових дій під новою рубрикою "стримувати і захищати". Вперше з часів холодної війни країни Східної Європи знатимуть, що Альянс має намір зробити для їхнього захисту, що кожна країна має бути в змозі надати для себе і яку допомогу їй зможуть надати.

Зокрема, НАТО погоджує свої довгострокові вимоги до членів Альянсу із поточними оперативними потребами. Якщо, наприклад, у минулому країни НАТО могли попросити відправити до Афганістану легко озброєні експедиційні сили з гелікоптерами, то тепер їм можуть доручити захищати певні частини території самої організації.

Планування НАТО стане ще більш вимогливим та конкретним. Країни відповідатимуть про свої сили та кошти, а планувальники Альянсу будуть говорити, чого їм не вистачає або що можна скоротити. Наприклад, Данії було сказано припинити витрачати гроші на будівництво підводних човнів, а Канаді сказали, що вона має забезпечити літаки для дозаправки у повітрі.

"Країни можуть чинити опір - деякі країни, які мають фрегати, роками відмовлялися розміщувати на них ракети ППО, побоюючись, що це виглядатиме ескалацією, - але вони повинні захищати свої плани перед усіма членами НАТО. Якщо інші члени Альянсу погоджуються з тим, що план країни неадекватний, вони можуть проголосувати за примусову адаптацію, так званий "консенсус мінус один". Така вимога рідкісна, але сталася з Канадою", - зазначає видання.

Зміни до НАТО розпочалися повільно у 2014 році з початку вторгнення Росії на територію України. У тому ж році на саміті Уельсу союзники з НАТО погодили мету військових витрат на рівні 2 відсотків валового внутрішнього продукту до 2024 року. Сьогодні ж лише 8 із 31 країни, включаючи Фінляндію, досягли цієї мети.

Уже на наступному саміті НАТО в липні очікується узгодження нового плану витрат, в якому 2 відсотки від ВВП будуть розглядатися як мінімум. У той же час, з огляду на труднощі війни на території України, якщо провідні країни витрачатимуть до 3% ВВП протягом наступного десятиліття, цього буде достатньо.

Після 2014 року НАТО погодилося розмістити чотири невеликі батальйонні підрозділи в країнах Балтії та Польщі. Після повномасштабного вторгнення Альянс додав ще чотири батальйони передового базування. Проте загальна чисельність усіх восьми бойових груп становить лише 10 232 військовослужбовці. В даний час НАТО роздумує над тим, щоб розширити сили до бригадного рівня та розмістити від 4000 до 5000 військовослужбовців у кожній країні.

Військові штаб-квартира НАТО, Верховний штаб об'єднаних збройних сил НАТО в Європі також посилюються.

"Тисячі солдатів Альянсу, які там працюють, перетворюються на головне стратегічне та бойове командування, відповідальне за розробку планів Альянсу щодо інтеграції та розгортання союзних військ - у тому числі кібернетичних, космічних та військово-морських сил - у різних непередбачуваних ситуаціях. Вони можуть змінюватись від планування гібридної війни до регіональної війни, яка виходить з-під контролю, та навіть до повномасштабного конфлікту із застосуванням ядерної зброї", - зазначає видання.

Командування НАТО також має з'ясувати, як включити Фінляндію і, ймовірно, Швецію і вирішити, де їхні війська мають взяти на себе зобов'язання щодо колективної оборони. Наприклад, чи повинні солдати Фінляндії бути частиною штабу, який відповідає за Балтії, чи арктичні шляхи і Крайня Північ.

НАТО може закликати до бою 13 корпусів чисельністю від 40 000 до 50 000 військовослужбовців кожен, якщо це буде необхідно, проте реальні сили, як стверджують високопосадовці Альянсу, далекі від цієї кількості, у зв'язку з чим Каволі та його команда повинні з'ясувати, як краще Все і де розгорнути те, що реально є в наявності.

"Однією з найменш гламурних викликів є, просто кажучи, мобільність і логістика: доставка військ, танків і гармат туди, де їм потрібно, так швидко, як їм потрібно, і їх зміст. Зараз існують основні перешкоди, що залишилися з часів холодної війни: брак складів, брак придатних залізничних вагонів, відсутність права на перетин кордону у надзвичайних ситуаціях та користування дорогами, тобто питання, які потребують рішень громадянської влади", - наголошується у виданні.

Як зазначив чиновник НАТО, навіть постачання в Україну з мирної Польщі є серйозним логістичним "головним болем". Вантажівки стоять у черзі, не вистачає залізничних вагонів, які можуть перевозити важку техніку, а на кожному європейському кордоні необхідно отримувати дозволи. Проходити через весь цей процес під час війни – зовсім інший виклик.