У ЗМІ розповіли, як ЗСУ готували прорив у Харківській та Херсонській областях

Видання зробило реконструкцію двох контрнаступів наших героїв на основі інтерв'ю з більш ніж 35 особами, серед яких:

• українські командири;
• офіційні особи у Києві;
• бойові підрозділи;
• високопоставлені американські та європейські військові, а також політичні чиновники.

3D-карта та підготовка до наступу на Харківську область

Наприкінці серпня  командувач Сухопутних військ Збройних сил України Олександр Сирський зустрівся на сході зі своїми головними помічниками, а також ключовими командирами бригади. В оперативній кімнаті лежала надрукована на 3D-принтері карта, на якій було зображено окуповану російськими нікчемністю частину Харківської області площею 520 квадратних футів.

Командири проходили маршрути запланованого штурму на карті, обговорювали координацію, непередбачувані обставини та найгірші сценарії, використовуючи при цьому лазерні указки для висвітлення проблемних місць. Як зазначив Сирський, це була дуже копітка робота.

Сирський з весни вважав Харківську область, Балаклію та Ізюм найуразливішими місцями для росіян. Він розмірковував над тим, як провести наступ, углиб окупованої Росією території з несподіваного району на північ від двох міст одним швидким ударом, щоб росіяни не мали змоги перегрупуватися.

Також уже влітку Генеральний штаб доручив командирам розробити операцію, яка відвернула б Росію від оборони Херсона. Водночас, Сирський запропонував іти наступом на Харківську область, доки росіяни очікують на наступ на півдні. Президент України Володимир Зеленський схвалив пропозицію командувача Сухопутних військ.

Ще на ранніх етапах Росія зосередила в Ізюмі та навколишніх містах 24 батальйони тактичних груп, що становило близько 18 тисяч росіян. Завдяки розвідувальним даними США, Сирський звернув увагу на те, що окупанти скоротили кількість батальйонів у місті та перекинули щонайменше половину до Херсона.

Україна зі свого боку не могла дозволити собі втрати під час лобових атак на населені пункти. У той же час, до серпня у ЗСУ почали закінчуватися боєприпаси радянських часів, а найцінніші західні системи озброєнь були передислоковані подалі від найгарячіших точок на східному фронті.

Як пояснили командири, кожну бригаду було озброєно щонайменше вісьмома гаубицями М777. Також були випадки, коли гаубиці прибували до таборів у ніч перед штурмом. Зокрема, були залучені БПЛА, щоб точніше визначити цілі та використовувати якнайменше боєприпасів.

Командувач Сухопутними військами Андрій Малиновський вважав, що під час контрнаступу ЗСУ знадобиться щонайменше 100 тисяч боєприпасів. Проте за 5 днів наші воїни використали близько 32,5 тисяч одиниць.

За інформацією джерел WP, американська розвідка допомогла дозувати боєприпаси за допомогою точного наведення на ціль. Водночас американські колеги не були залучені до планування контрнаступу та дізналися про підготовку прориву відносно пізно.

Російська бюрократія зіграла на руку

На думку Сирського, російська бюрократія зіграла злий жарт із Росією. Росіяни, нарешті, почали розуміти, що наші воїни щось задумали. Проте інформація "ні до кого не дійшла або її не взяли до уваги". У Пентагоні вважають, що у Кремлі не усвідомлювали вразливі місця на харківському фронті, або не мали достатньої кількості людей для стримування контрнаступу.

Початок контрнаступу

ЗСУ перекинули понтонні мости, щоб обдурити росіян і змусити їх чекати на прямий штурм Ізюма, а вже 6 вересня наші воїни атакували всі передові позиції нікчемних окупантів. Наступ відбувався скрізь, а просування було швидким. Росіяни втікали з позиції, тому українські солдати зайшли до Ізюма ще раніше, ніж планували. Вже наступним під контроль України повернувся Лиман.

Прорив ЗСУ шокував Кремль і змусив жалюгідного російського диктатора Володимира Путіна оголосити часткову мобілізацію та прискорити анексію Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей. Також Сергій Суровікін був призначений командувачем бойових дій Росії в Україні.

Планування контрнаступу на Херсонщину з іноземними колегами

Вже у липні українські командири прибули до Німеччини, щоб зустрітися з американськими та британськими колегами.

Україна розглядала широкий контрнаступ по всьому південному фронту, у тому числі вихід до узбережжя в Запорізькій області, який би розірвав "сухопутний міст" між Росією та Кримом.

У кімнаті, заваленій картами та таблицями, українці провели власні "наступальні навчання", описували порядок ведення бою, роль кожного підрозділу та можливу реакцію Росії.

Американські та британські колеги проводили власні симуляції, використовуючи ті ж самі вхідні дані, однак інший аналіз та програмне забезпечення. Зрештою вони дійшли висновку, що ЗСУ вичерпають свою бойову міць ще до досягнення цілей наступу. Головною порадою було: "Гей, хлопці, ви збираєтеся відкусити більше, ніж зможете прожувати. Це не закінчиться добре".

Також існував ризик того, що запорізький наступ міг загнати наших воїнів у пастку. Україна прислухалася до порад іноземних колег і провела вужчу компанію, зосередивши свою міць на Херсонщині.

Росія використовувала три переправи для логістики, а саме:

• Антонівський міст;
• Антонівський залізничний міст;
• дамба Нової Каховки з дорогою.

Обидва мости успішно обстріляли з HIMARS.

За словами командувача оперативного командування "Південь" Андрія Ковальчука, ЗСУ завдали пробного удару по одному зі шлюзів дамби Нової Каховки, щоб перевірити, чи вдасться підняти рівень води, щоб завдати шкоди логістиці ворога, проте не затопити довколишні села. Випробування виявилося успішним, проте його залишили як крайній захід.

Пізніше Ковальчука замінили на Олександра Тарнавського - заступника Сирського під час Харківської операції. Тарнавський заявив, що він використав деякі з принципів, які були використані при контрнаступі на півночі, а саме – атака за найменш очікуваними позиціями.

Також Тарнавський виділив територію між Миколаєвом та Херсоном – рівнинні сільськогосподарські угіддя з невеликою кількістю дерев та бетонними зрошувальними каналами – як місце для розгортання головного наступального удару. За цю ділянку фронту відповідав командир 59-ї мотопіхотної бригади полковника Вадим Сухаревський.

Підлеглі Сухаревського прорвалися через оборону росіян і билися за кожен метр. Під час штурму його воїни також вдавалися і до "народної творчості":

• модифікували дальність польоту БПЛА;
• запускали смердючий запах у ворожі окопи;
• відбирали у контрабандистів безпілотники та переробляли їх у саморобну вибухівку.

Вже 9 листопада бригада Сухаревського зайняла село Зелений Гай, що допомогло артилерії добиватися цілей у Херсоні, проте російські нікчеми почали тікати із міста за кілька днів до цього.