Українські біженці масово повертаються додому з ЄС

За даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ) з 7,3 мільйонів біженців, які залишили Україну, 2,3 мільйони вже повернулися додому. На польсько-українському кордоні вже 27-й день поспіль рух йде із заходу на схід.

Серед мільйонів громадян України, які залишили свою країну на початку російської спецоперації, багато хто вважав за краще повернутися додому, незважаючи на небезпеку. Репортаж із польського кордону.

З 24 лютого, дати початку російської операції, мирне містечко Перемишль з населенням 60 000 осіб, розташоване на польсько-українському кордоні, постійно переповнене людьми, що подорожують у різних напрямках. Це основна "точка входу" для майже 3,2 мільйона громадян України, які втекли до Польщі і тепер повертаються на батьківщину. В останні тижні місто стало останньою зупинкою на чужині для тих, хто вирішив повернутися на Україну.

"Щойно я побачила, що ситуація нормалізувалася, я захотіла повернутися до сім'ї та до свого хлопця", - сказала 22-річна Алона, студентка факультету психології родом з міста Біла Церква на південь від Києва. Дівчина, яка ховалась у Польщі з перших днів конфлікту, вирішила повернутися додому. 5 червня українська прикордонна поліція повідомила, що двадцять сьомий день поспіль кількість людей, які в'їжджають в Україну через її західний кордон, перевищила кількість тих, хто виїжджає з країни. За даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців на 9 червня 2022 року, із 7,3 мільйона біженців з України 2,3 мільйона вже повернулися додому.

Довгі черги

На станції Перемишль у виснажливу спеку сотні людей стоять у черзі, щоб купити квиток до Києва, Львова чи Одеси. Черга, що складається в переважній більшості жінок і дітей, ховається в тіні дерев уздовж паркану, що відокремлює їх від платформи. Близько 19.00 на станцію прибув поїзд "Українських залізниць". Водночас починається сильний дощ. Деякі, багатші, надягають яскраві непромокаючі накидки, інші кутаються в пальто або просто кладуть на голову сумку. Після годинного очікування черга повільно прямує до поїзда. Паспорти пасажирів перевіряють польські прикордонники, квитки – українські контролерки.

Об'єднання сімей

У задушливому купе 42-річна Світлана щосили намагається підняти свої валізи на полицю. Разом із матір'ю та дворічним сином Світлана ховалася з початку конфлікту у двоюрідної сестри у Варшаві. Її чоловік залишився у Києві. "Ми отримували допомогу від польського уряду, та й міська адміністрація надала нам деякі послуги, - пояснює Світлана. - Ми дуже вдячні полякам, але тепер ми маємо повернутися додому". Оскільки роботу зі спеціальності косметолога Світлані знайти не вдалося, забезпечувати себе та рідних у Польщі стало їй не під силу. Не допомогла і підтримка гуманітарних асоціацій та мерії Варшави.

У Польщі 90% дорослих біженців становлять жінки, 70% — 80% із них приїхали з дітьми. Триста тисяч змогли піти до школи. За словами дипломатичного джерела, підтримка біженців коштує уряду 400 мільйонів євро на місяць, частина яких надходить від міжнародних організацій. У великих містах, таких як Гданськ чи Вроцлав, населення зросло на третину, а у Варшаві кількість жителів зросла на 15%.

Польська столиця ухвалила понад 100 000 українських біженців з початку конфлікту. "Я не говорю польською, а людей, які шукають роботу, безліч", - зітхає Світлана. За даними Міністерства сім'ї та соціальної політики Польщі, 200 тисяч біженців легально знайшли роботу у Польщі. Крім фінансових міркувань, Світлана вважає повернення на Україну своїм патріотичним боргом: "Це наша земля, це наш дім. Ніхто не може забрати його у нас".

"Якби конфлікт закінчився сьогодні, я б попросив усіх повернутися назад", - заявив нещодавно на прес-конференції онлайн президент України Володимир Зеленський. "Повернення всіх вас допоможе Україні, але ми все ще воюємо, тож вибір залишається за кожним українцем окремо".

lesechos.fr