Європа готується до нового напливу українських біженців

Через бойові дії взимку ще більше людей може залишити Україну, а тим часом ЄС стикається зі зростанням кількості мігрантів з інших регіонів.

19-річна українська студентка Поліна Сидоренко була сповнена надій та трепетних очікувань, повертаючись наприкінці серпня до Києва після п'ятимісячного перебування в Італії як біженка. Але її планам зібрати уламки свого зруйнованого життя та продовжити навчання у престижному київському університеті не судилося здійснитися.

Буквально за кілька тижнів після повернення Поліни видимість нормального життя, начебто б відновленої в українській столиці, розбилася вщент, оскільки Росія розпочала нові ракетні удари по головних містах та об'єктах громадянської інфраструктури. Це були найсерйозніші атаки від початку бойових дій. Університет, де вона вивчала театральне мистецтво, знову зачинився. Сидоренко повернулася до Італії, взявши із собою близьку подругу, також студентку.

"Ситуація там жахлива", - каже Сидоренко. За її словами, знайомі, які живуть в Італії, які хотіли повернутися додому, відмовилися від цієї витівки. "Стає все гірше, і вони не знають, що робити", - додала дівчина.

До Європи прийшла зима, а Росія продовжує завдавати ударів по українським об'єктам енергетики та водопостачання. Країни Євросоюзу готуються до того, що багато українців, таких як Сидоренко, повернуться.

"Мета Путіна полягає в тому, щоб створити кризу з біженцями та посилити тиск на Європу", - каже єврокомісар з питань міграції Ільва Юханссон.

У той же час відбувається ослаблення обмежень через COVID-19 і посилюється економічне навантаження. У цих умовах у Європі зафіксовано найбільшу з часів міграційної кризи 2015-2016 років наплив мігрантів з Північної Африки, Близького Сходу та Азії. Це накладає колосальне навантаження на ЄС та стає випробуванням на міцність для його політичної єдності.

Навантаження від такого масового переміщення людей збіглося за часом зі зростанням впливу правих партій у низці країн — членів Євросоюзу. Через це питання міграції повернулися на чолі політичного порядку денного Брюсселя.

Поки що Європа проводить політику відкритих дверей щодо українських біженців, багато з яких після відображення першого російського наступу повернулися додому. Але в багатьох країнах уже не вистачає місць для їхнього прийому та розміщення, і на це накладаються страхи перед новим українським результатом. З цієї причини між країнами-членами ЄС посилюються розбіжності щодо того, що робити з незаконними мігрантами з інших регіонів світу, які не відповідають вимогам щодо в'їзду на територію Євросоюзу.

Новий правий уряд Італії на чолі з Джорджем Мелоні закликає вжити жорсткіших заходів, щоб не пускати в країну нелегальних мігрантів і створити більш справедливу систему розподілу навантаження для прийому біженців. Країни ЄС уже багато років не можуть цього зробити.

"Політична риторика з приводу імміграції в Європі посилюється. Це підкреслює, наскільки важко багатьом країнам-членам відшукати розумні та послідовні рішення", - говорить фахівець з міграції Альберто-Хорст Найдхардт, який працює в аналітичному Центрі європейської політики. "Ми спостерігаємо критичну ситуацію в системах прийому біженців у багатьох країнах ЄС. З прибуттям додаткової кількості людей з України та інших країн світу навантаження на владу може ще більше посилитися", — зазначає він.

Холодніший прийом

Європейці заслужили багато похвал за своє великодушне ставлення до українських біженців першої хвилі. Цьому сприяло безпрецедентне рішення ЄС ввести в дію прийняте 20 років тому, але ніколи раніше не використовуване правило "тимчасового захисту" біженців, що тікають від конфлікту. Українці негайно отримали право на вільне переміщення у межах Євросоюзу, право на роботу та певну грошову допомогу.

Сидоренко опинилася серед 173 тисяч українців, які втекли від війни до Італії. Багато хто з них вирушив туди, щоб приєднатися до родичів та друзів, які вже перебували в цій країні. Італійські сім'ї та громадські організації теж відчинили свої двері, почали передавати біженцям необхідні предмети першої необхідності та допомагати студентам вступати на навчання.

"У суспільстві виникло загальне відчуття, що воно робить свій внесок у героїчний опір, що воно стало частиною чогось великого і важливого, частиною історії", - каже директор римського Інституту з міжнародних справ Наталі Точчі.

З початку бойових дій минуло майже десять місяців, і тепер на зміну привітному прийому приходить втома. Європейці страждають від інфляції, що посилюється, а державні бюджети зазнають сильного навантаження.

Кількість біженців з України та інших країн у Європі просто приголомшує. З січня по вересень 4,4 мільйона українців подали заяви на отримання тимчасового захисту в ЄС, хоча, за оцінками, сотні тисяч із цієї кількості повернулися додому. На додаток до цього країни Євросоюзу, а також Норвегія, Швейцарія, Ісландія та Ліхтенштейн отримали заявки на надання притулку від громадян інших країн, таких як Сирія, Афганістан та деякі держави Африки та Азії. Це на 54% більше, ніж за аналогічний період минулого року, повідомляє агентство ЄС з надання притулку.

Місцева влада, яка відповідає за розміщення та підтримку біженців, зі своїми завданнями не справляється. У Німеччині, де цього року понад 1,1 мільйона людей спробували отримати притулок, міста терміново шукають місця для тимчасового розміщення людей, пристосовуючи для цього спортзали та хостели. Це дуже нагадує кризу біженців 2015-2016 років.

Муніципалітети змушені будувати збірно-розбірні будинки та орендувати номери в готелях для новоприбулих. Вони заявляють, що у них закінчуються місця у школах та дитячих садках і вони вже не в змозі вести "курси інтеграції" для дорослих біженців. Бельгійські активісти заявляють, що на вулицях Брюсселя мешкають тисячі біженців і що система надання притулку не в змозі опрацювати їхні заяви.

У Польщі, де для отримання посвідки на проживання зареєструвалося понад 1,3 мільйона українців, виникла ціла армія волонтерів, яку спочатку вітали, називаючи зразком для наслідування. Варшава до цього дня надає Києву непохитну підтримку, проте цієї зими українців, які приїжджають до Польщі, вже не чекатиме настільки теплий прийом, як навесні.

"Поляки бояться погіршення економічної ситуації та інфляції. Їх все більше дратує створений для українських біженців режим найбільшого сприяння", - каже Петро Бурас, який очолює варшавське відділення Європейської ради з міжнародних відносин.

Польська влада вже перестала надавати багато прямих грошових субсидій українцям, у тому числі безкоштовний проїзд у громадському транспорті та одноразову виплату в 300 злотих (67 доларів), яку отримали понад мільйон українців, що зареєструвалися. З березня біженці, які перебувають у Польщі понад 120 днів, мають оплачувати половину вартості житла, що надається державою.

У Пшемислі, яке стало одним із головних транзитних міст для українців, що приїжджають до Польщі, нічого не робиться для поліпшення примітивної залізничної станції, через яку щодня проходить п'ять поїздів в Україну і з неї.

"Початкова реакція місцевої влади справляла велике враження, але вони навіть не намагаються поставити нові сидіння, лампи для обігріву та елементарні захисні пристрої для українців, які приїжджають, а потім змушені годинами чекати на прибуття поїздів на холоді в черзі", - розповідає британський активіст Вільям Флем. , що працює у благодійній організації Kharpp, яка серед багатьох інших допомагає українським біженцям на прикордонному переході.

Подвійні стандарти

Комісар з питань міграції Юханссон розповідає, що поки кількість тих, хто прибуває до ЄС з України, ненабагато перевищує кількість тих, хто повертається на батьківщину. Однак ЄС все одно готує плани дій у позаштатних ситуаціях, готуючись до можливого напливу. "Якщо в зимовий час будуть прибувати мільйони людей, звичайно, виникнуть колосальні проблеми, але я думаю, що ми непогано з ними впораємося", - розповіла Financial Times.

Проте країни, які винесли на собі основне навантаження щодо прийому першої хвилі українських біженців, явно стривожені. Деякі дипломати наголошують, що біженці можуть вільно переміщатися всередині ЄС, проте ті, хто знову прибув, мають тенденцію селитися у великих містах, де українців і без того дуже багато. Це посилює навантаження на місцеву владу.

"Нам ясно, що якщо міграція з України посилиться, ми маємо краще розподіляти біженців по всій Європі, — сказала в четвер міністр внутрішніх справ Німеччини Ненсі Фезер. — Я ще раз хочу наголосити, що це важлива сфера солідарності".

А в Італії Мелоні все частіше скаржиться на біженців з Азії та Африки, які у великій кількості висаджуються на італійському узбережжі у пошуках притулку та сприятливих економічних можливостей. Вона та її партнери з коаліції, включаючи лідера "Ліги Півночі" Маттео Сальвіні, вже давно називають нерегульований потік мігрантів з Африки та Азії серйозною загрозою для національної безпеки та цілісності Італії.

Тепер ці люди прийшли до влади та вимагають від Європи більше допомоги, включаючи потужну та єдину "оборону" зовнішніх кордонів ЄС. Ця тема напевно фігуруватиме на порядку денному саміту глав держав Євросоюзу, який відбудеться у четвер.

Згідно з так званою Дублінською угодою ЄС, заяви прохачів притулку повинні розглядатися та оброблятися в тій країні, куди вони спочатку прибули. Рим стверджує, що через це правила Італія та інші середземноморські країни через своє географічне положення зазнають величезного навантаження. Минулого місяця Італія, Греція, Кіпр та Мальта підписали колективний лист із вимогою внести зміни до Дублінської угоди.

У цьому році головою ЄС Франція виступала на захист початкової угоди про розподіл шукачів притулку. Але Італія досить уїдливо розкритикувала досягнуті результати, наголосивши, що виконання угоди – справа виключно добровільна, і що вона передбачає розподіл країнами ЄС лише восьми тисяч мігрантів. Це мізерна частка новоприбулих.

"Здійснених на сьогодні переселень зовсім недостатньо, а сама процедура дуже обтяжлива і затягнута, - заявив Financial Times італійський міністр внутрішніх справ Маттео П'янтедозі. - У результаті економічні мігранти з півночі Африки піклуються тільки Італія та інші країни, куди вони прибувають спочатку".

За даними італійського МВС, цього року Середземним морем до Італії прибуло 96 тисяч нелегальних мігрантів. Це на 52% більше, ніж за аналогічний період минулого року.

Скасування обмежень на пересування, які було введено через COVID, дозволило людям безперешкодно пересуватися Африкою, добираючись до тих місць, звідки вони можуть вирушити морем до Європи. У той же час припинення бойових дій у змученій війною Лівії дає можливість злочинним угрупованням щодо перевезення людей відновити свою діяльність. Про це розповів експерт із міграції з римського Інституту з міжнародних справ Лука Барана.

Незабаром після приходу до влади уряд Мелоні викликав кризу, відмовивши судам неурядових організацій із врятованими мігрантами на борту у праві швартуватися та висаджувати пасажирів. Воно заявило, що активісти своєю роботою сприяють розширенню таких незаконних перевезень, оскільки у мігрантів з'являється більше надій на порятунок у морі у разі аварії корабля. Ця заборона в Італії тривала майже два тижні.

Італійський уряд зажадав від Німеччини та Норвегії взяти на себе відповідальність за такі рятувальні судна активістів, оскільки вони ходять під їхніми прапорами. Напруженість між Італією та Францією минулого місяця досягла межі, коли Рим заборонив судну з 230 врятованими в Середземному морі мігрантами швартуватися в італійському порту. У результаті воно було змушене вирушити до Франції та висаджувати пасажирів там.

Засновниця громадської організації з надання допомоги мігрантам Baobab Experience Андреа Коста вважає, що Європа демонструє подвійні стандарти, тепло приймаючи українських біженців і виявляючи неприязне ставлення до інших регіонів. Таке ставлення може мати неприємні наслідки і для самих активістів, яких можуть звинуватити у незаконному перевезенні людей за те, що вони допомагають у висадженні на берег тим, хто прибуває із протилежного берега Середземномор'я.

"Мені страшно про це говорити, але це справді багато в чому пов'язано з расизмом, - зазначає Коста. - Мене це дуже сильно засмучує. Якщо в мене автобус, напханий світловолосими і блакитноокими дітьми з України, жодних проблем я не зустріну. А якщо у мене мене вісім чорношкірих неповнолітніх, які без супроводу тікають від війни у ​​Тиграї, Судані чи Сомалі, то я в біді, тому що в цьому випадку я роблю щось протизаконне”.

Питання про подвійні стандарти також порушується в Польщі та інших країнах Центральної та Східної Європи, які приймають українців, які тікають від російської агресії, але створюють все нові перепони на своїх кордонах для інших.

Сьогодні Польща будує паркан на кордоні із російською Калінінградською областю. Таку ж огорожу вона побудувала цього року на кордоні з Білорусією, довжина якої становить 186 кілометрів. Польський уряд заявляє, що прикордонні перепони необхідні, щоб перешкодити Росії та Білорусії збільшити незаконну міграцію до ЄС. Але правозахисні організації кажуть, що Польща незаконно відмовляє прохачам притулку з Близького Сходу та з інших регіонів.

"З занепокоєнням наголошую, що через такі подвійні стандарти у людей виникає відчуття дискримінації, що здійснюється проти них", — заявив після липневого візиту до Польщі спеціальний доповідач з питання про права мігрантів Феліпе Гонсалес Моралес. Він похвалив Польщу за теплий прийом українським біженцям, проте критично оцінив її ставлення до інших.

У Словаччині тисячі біженців, переважно сирійських, застрягли у прикордонних районах, бо чеські прикордонники перешкоджають їхньому в'їзду до Чехії. А Угорщина відмовляється забирати тих, хто через її територію в'їхав до Словаччини. Місцеві жителі скаржаться на біженців, які бродять у сільських районах, а організації допомоги закликають владу терміново допомогти біженцям або забезпечити їм безпечний переїзд до іншої країни.

Тиск усередині ЄС наростає, але Юханссон з оптимізмом говорить про те, що пакт про міграцію, що давно вже обговорюється, є видозміненою Дублінською угодою і передбачає більш справедливий розподіл шукачів притулку по ЄС, може бути затверджений до завершення повноважень нинішньої комісії в 2024 році.

"Вони дійсно вважають за необхідне створити відповідний європейський правовий механізм, щоб спільно вирішувати проблеми міграції", - каже вона, наголошуючи, що ЄС веде паралельну роботу, щоб полегшити повернення людей, які не мають права залишатися на його території. "Приплив незаконних мігрантів можна контролювати, і з ним можна впоратися", - зазначає Юханссон.

Однак у ЄС зберігається глибокий розкол з питань міграції, що показало нараду міністрів, що відбулася в четвер у Брюсселі. Австрія наклала вето на пропозицію розширити шенгенську зону із включенням до неї Румунії та Болгарії. Віденська блокада викликала бурхливу реакцію в Румунії, де деякі політики вимагали оголосити бойкот австрійським компаніям.

Тим часом потоки людей, які тікають від бід і страждань до Європи, анітрохи не слабшає.
Нещодавно холодним і дощовим римським вечором організація Кості роздавала готові вечері у пластиковій упаковці знедоленим мігрантам біля одного з найбільших у місті автовокзалів. Серед них був 28-річний біженець з Еритреї Авольке Нуру, який залишив батьківщину у 18-річному віці, щоб уникнути примусового призову до армії.

Рік тому йому вдалося перетнути Середземне море на дірявому суденці разом із 300 іншими людьми. З того часу він тягне жалюгідне існування. "У мене немає роботи, немає документів, і я сплю на вулиці", - каже еритреєць.

Але, незважаючи на всі труднощі та негаразди, Авольке заявляє, що вчинив правильно, приїхавши до Європи. "Я знав, що це небезпечно, але я приїхав у пошуках кращого життя", - каже він.

Financial Times , Великобританія