Хто завадив Залужному розпочати наступ на Крим ще 2022 року?

Американський журналіст звинуватив Пентагон у тому, що він не підтримав плани головкому ЗСУ Валерія Залужного розпочати наступ на півдні України ще 2022 року

Основні теми статті:

- Україна та Сполучені Штати розійшлися в думках щодо того, коли і де має розпочатися контрнаступ проти Росії.

- В одній новій книзі докладно описано плани Залужного, який мав намір зробити цей сміливий крок ще 2022 року.

- Якби Україна тоді завдала удару у Запоріжжі, зараз конфлікт міг би розвиватися зовсім інакше.

Минулого літа ЗСУ натрапили на потужну оборону російських сил на півдні України, і зрештою їхній контрнаступ провалився. Автор однієї нової книги стверджує, що оскільки Києву не вдалося заручитися підтримкою Сполучених Штатів раніше, контратаку в критично важливому секторі на півдні України було зроблено на рік пізніше, ніж того хотів головнокомандувач військами країни.

Якби ЗСУ розпочали контрнаступ тоді, коли він того хотів, можливо, це змінило б перебіг конфлікту –можливо  на краще, в можливо й  на гірше.

Головнокомандувач ЗСУ генерал Валерій Залужний хотів ще 2022 року провести зухвалий і, на думку деяких, ризикований контрнаступ, якого так і не сталося. Про це у своїй новій книзі "Наші вороги зникнуть" пише головний зовнішньополітичний кореспондент Wall Street Journal Ярослав Трофімов.

Відрізати Крим від Росії

Був план прорватися через окремі ділянки Запоріжжя та перерізати так званий сухопутний коридор, щоб ізолювати російські сили в Криму.

Обговорюючи із західними партнерами плани можливої ​​контрнаступальної операції у 2022 році, Залужний та президент України Володимир Зеленський ратували за наступ у напрямку Азовського моря через Запорізьку область. На той момент Росія ще не встигла звести свої великі укріплення та "зуби дракона", які у 2023 році завадили контрнаступу ЗСУ на тому напрямку. Цей чинник полегшив би завдання ЗСУ.

Однак реалізація плану Залужного була б вкрай складним завданням і мала б масу ризиків. Прорив мав би виявитися не тільки глибоким, але й досить широким, щоб росіяни не змогли перейти в контратаку і вдарити по силах з флангів.

Але, якби план українців спрацював, це, можливо, дозволило б закріпити їхню перевагу після битви за Київ та втрат Росії в інших місцях, а також, як пише Трофімов, "позбавити Москву її головного призу у цій війні".

Київ багато чого не просив

Україна не просила у Сполучених Штатів багато чого. За оцінками Залужного, для реалізації плану контрнаступу ЗСУ потрібно було лише 90 гаубиць і достатню кількість артилерійських снарядів.

Зараз важко сказати, чи могло цього вистачити, чи Україні все-таки знадобилося б таке озброєння, як БТР, бойові машини або навіть танки. Але існує ймовірність, що, зумівши зібрати чималі бойові сили, Україна могла б досягти чогось схожого на те, що вона зробила на Харківщині у вересні 2022 року, коли українські війська завоювали тисячі квадратних кілометрів територій на північно-східному напрямку.

Район Запоріжжя, здавалося, якнайкраще підходив для здійснення великої атаки. На відміну від Херсонської області, яка розташована далі на захід і розділена найдовшою річкою в Україні, успішна атака у Запоріжжі потенційно могла дозволити українцям рушити далі.

Але коли йшов процес планування, Україна ще не демонструвала майстерності у проведенні наступальних операцій, і американські чиновники виявили обережність. Були побоювання, що наступ з Бердянська на Мелітополь і вниз до Азовського моря може обернутися появою вразливих місць уздовж цієї лінії, особливо з урахуванням невизначеності щодо того, чи зуміє Україна координувати операції бригад для забезпечення успіху наступу.

Як пише Трофімов, з погляду Сполучених Штатів, "провал здавався ймовірним, яке наслідки – потенційно катастрофічними". Такий ризикований крок міг призвести до стратегічного провалу, в результаті якого Росія захопила б частину Запоріжжя, а потім і Дніпро.

Замість того, щоб підтримати українців у досягненні тієї мети, якої ті прагнули, Сполучені Штати змусили Київ зосередитися на іншій меті контрнаступу на півдні – на Херсоні. Це було більш безпечним варіантом, і ставки були нижчими. На початку конфлікту Херсон став для Росії важливою перемогою, і українці вирішили переключитися на нього, замість Запоріжжя. У ході наступу удари ЗСУ по мостах дозволили їм перерізати шляхи постачання супротивника, змусивши росіян відступити за річку Дніпро.

"Причина, через яку ми рекомендували їм зосередитися на Херсоні, полягала в тому, що у них не було навченого персоналу та техніки, щоб вирушити на південь, – сказав один високопоставлений представник Пентагону, який брав участь у дискусіях. – Ми думали, що якщо вони відкусять на півдні більше, ніж зможуть прожувати, їх розгромлять.

За словами помічників Залужного, головнокомандувач ЗСУ не погоджувався із цим. Два джерела сказали Трофімову, що генерал наполягав, що Україна "має атакувати там, де їй потрібно, а не там, де вона може". Але оскільки Сполучені Штати контролювали більшу частину військової допомоги, українці не стали з ними довго сперечатися. І націлилися на Херсон.

У листопаді 2022 року Пентагон назвав захоплення Херсона ЗСУ, що послідувало за несподіваним і масштабним наступом у Харківській області, "значним досягненням та свідченням стійкості, рішучості та завзятості" України. Тоді це здавалося вражаючим кроком і свідченням того, що здатність України давати відсіч російським військам на даному етапі конфлікту не була випадковістю.

Трофімов пише, що Залужний хотів у 2022 році здійснити ще один ризикований контрнаступ, який міг би стати серйозним досягненням. Цього не сталося, і зараз уже неможливо сказати, чим би все закінчилося.

Зрештою, Україна почала контрнаступ у Запоріжжі, сподіваючись прорватися до Азовського моря, але це сталося на рік пізніше, ніж планував Залужний, а саме восени 2023 року, тобто через кілька місяців після старту другого українського контрнаступу. І Росія зуміла добре до нього підготуватися.

У великомасштабних операціях ЗСУ, мета яких полягала в захопленні втрачених територій та завданні стратегічних втрат російським військам, були задіяні підрозділи, які пройшли підготовку під керівництвом інструкторів НАТО та оснащені бронетехнікою та західними танками. Проте контрнаступ ЗСУ зупинився, натрапивши на потужні оборонні лінії – мінні поля, протитанкові траншеї та інші смертоносні перешкоди.

Міцні оборонні споруди стали однією з кількох причин, через які контрнаступ ЗСУ цього року обернувся провалом. На думку військових експертів та авторитетних спостерігачів, якби Україна розпочала свій контрнаступ раніше, Росія просто не встигла б звести такі великі укріплення.

Іншими словами, вирішивши відкласти контрнаступ, Україна подарувала Росії час, щоб вона могла добре підготуватися. Але, як відомо, заднім розумом ми всі міцні.

Втрачені можливості

Коли через рік після того, як Залужний та Зеленський хотіли це зробити, Україна нарешті розпочала свій наступ у Запоріжжі, прагнучи прорватися повз Орєхова у бік Мелітополя, шансів на успіх уже було замало.

Наштовхнувшись на потужні оборонні лінії, ЗСУ були змушені відмовитися від частини маневрів у дусі НАТО і навіть частини бронетехніки і задовольнятися обмеженими поступами за участю невеликих піхотних загонів за підтримки артилерії.

Українцям вдалося прорвати "лінію Суровікіна" – складну мережу укріплень у Запоріжжі. Очевидно, план полягав у тому, щоб прорвати першу лінію оборони та розширити цю ділянку, щоб туди могла пройти західна бронетехніка, проте втілити її в реальність не вдалося.

У частині книги Трофімова, де йдеться про плани контрнаступу 2022 року, докладно йдеться про ту складову конфлікту, яка часто викликає критику – про нерішучість, яку демонструють західні партнери України, коли справа доходить до необхідності вжити рішучих заходів та надати потужну зброю.

Західні прихильники висловили тривогу, коли Україна вплуталася в "м'ясорубку" в Бахмуті, вирішивши, що росіяни мають платити максимальну ціну за кожен метр землі, але Київ виявив завзятість і продовжив боротьбу. Наскільки розумним було його вирішення – спірне питання, але це, безперечно, була авантюра. Хоча деякі плоди вона все ж таки принесла.

Поки Україна готується до суворої зими та переходить у режим оборони, експерти продовжують критикувати підхід Заходу до цього конфлікту.

"Я згоден з безліччю критичних висловлювань про те, що протягом усього конфлікту Вашингтон виявляє надмірний консерватизм у тому, щоб надати українцям можливості досягти успіху на передовій", – сказав Джордж Баррос, експерт із конфліктів з Інституту вивчення війни.

"Неправильний вибір моменту, нав'язаний Вашингтоном, позбавив Україну можливостей, якими вона могла б скористатися, якби Захід вчасно надав допомогу", – додав він.

Баррос навів безліч прикладів нерішучості Сполучених Штатів, у тому числі ситуації з американськими танками M1 Abrams, які прибули в Україну лише восени 2023 року, далекобійними ракетами ATACMS, поставленими наприкінці 2023 року, а також винищувачами F-16, які прибудуть не раніше 2024 року. "хоча вони були потрібні ще 2022 року".