Залужний розповів як вийти із глухого кута у війні і перемогти

Тривають дискусії навколо статті екс-главкома ЗСУ Валерія Залужного щодо нових тенденцій на полі бою.

Вчора багато її інтерпретували як те, що Залужний, слідом  за багатьма іншими військовими експертами, констатує глухий кут на фронті. Проте якщо уважно її прочитати, він якраз пише зворотне: на полі бою намітився вихід із глухого кута. Причому намітився на користь Росії – завдяки дронам та новій тактиці ведення бойових дій.

За його словами, безпілотники "сформували вже більш ніж 20-кілометрову "зону смерті" з високою ймовірністю ураження, де кожен тепловий слід, радіосигнал або зайвий рух викликають негайну реакцію, спрямовану на знищення".

"Недавнє ураження цивільного транспорту на коліях Слов'янськ – Ізюм і Слов'янськ – Барвенкове підтверджує, що зона точного ураження постійно розширюється. Зрозуміло, що це призводить не тільки до руйнування шляхів логістики, але й до поступового зникнення такого поняття, як тил, тому що його традиційне розміщення за бойовими порядками на відстані менш як 40 кілометрів вже неможливе через вогневий  контроль противника. Як наслідок, така побудова оборони призводить до розмитості начебто суцільного переднього краю, а іноді – до фактичного нерозуміння реального визначення своїх позицій щодо кордонів оборони. Тож росіяни винайшли ще одне рішення щодо подолання позиційного глухого кута. Це так звана інфільтрація – проникнення окремих військовослужбовців та груп піхоти супротивника углиб нашої оборони через проміжки у бойових порядках. Все це ми наочно побачили на прикладі Добропільського виступу, Покровська та вже Куп'янська», – пише екс-главком ЗСУ.

Безперервні атаки малих груп російської піхоти, хоч і призводять до великих втрат у живій силі, дозволяють РФ виявити розташування українських позицій, вогневих засобів, спостережних постів ЗСУ. Це "знищує їх і, зрештою, вимотує морально та фізично особовий склад на оборонних позиціях".

"Рано чи пізно, з урахуванням можливостей за допомогою БпЛА перекривати нам логістику, це призводить до втрати нашими підрозділами позицій. А це веде, безсумнівно, до зміни конфігурації лінії зіткнення і створює загрозу підходу до інших позицій. І, завдяки зазначеній тактиці засипання наших позицій на жаль, у наш бік", – констатує Залужний.

При цьому, на його думку, контратаки ЗСУ йдуть аналогічним способом (атаки малими групами піхоти), "внаслідок чого відбувається природне "стирання" цих підрозділів без перспектив глибокого прориву".

"Найгірше - нас чекає подальше ускладнення ситуації. Це можливо через розвиток технологій штучного інтелекту, що призведе до появи спочатку напів-, а згодом і повністю автономних ударних систем, які принесуть більш високий, якісно новий рівень загрози для людини на полі бою", - пише Залужний.

Таким чином, на думку Залужного, "позиційний глухий кут дійсно є, він має характерні ознаки, але спостерігається стійка тенденція до виходу з нього саме з боку Росії", яка послідовно займалася цим питанням з початку 2024 року, виробляючи необхідну тактику бою і розгортаючи під неї виробничу базу.

"Маючи достатньо людського ресурсу для "засипання" наших позицій та "інфільтрації", Росія продовжить фізично вимотувати наші війська, об'єднуючи штурми з нанесенням максимальних втрат".

У її стратегії " війни на виснаження " такі поразки свідомо допускаються: бойові дії покликані забезпечити рівень втрат, які стають неприйнятними нам, і одночасно підтримувати постійне соціальне напруження, зокрема через посилення мобілізаційних заходів. Як наслідок, таке систематичне виснаження сил і засобів рано чи пізно обернеться повним "вигорянням" сил, що обороняються. Можливий шлях виходу з глухого кута саме на полі бою Росія також бачить у розчищенні "ближнього неба", яке використовують БпЛА тактичного рівня", – вважає колишній головком ВСУ.

На його думку, для запобігання такому сценарію Україна має зробити технологічний прорив, для чого необхідна мобілізація всіх ресурсів.

«…Ситуація на фронті залежить від багатьох факторів, і найголовніший — це розвиток технологій, які щодня змінюються з очевидною тенденцією. Як наслідок — швидке оволодіння цими технологіями, їхня практична апробація та масштабування дадуть можливість адаптуватися до нових умов і вийти з описаного позиційного глухого кута раніше, ніж це зроблять наші вороги» - робить висновок Залужний.

«Лише впроваджуючи військові інновації, Україна може компенсувати традиційний брак ресурсів та завдати непропорційних втрат Росії. Але Росія теж розуміє це і вже робить кроки, які ми відчуваємо», - робить висновок екс-главком ЗСУ.

Подібну оцінку ситуації дав і український військовий, експерт у галузі БПЛА Юрій Касьянов, коментуючи статтю Залужного.

"Якщо ми не візьмемося серйозно, на повну силу за ліквідацію технологічного відставання, і не знайдемо ефективної зброї проти ворожих дронів, не закриємо небо, наша нечисленна піхота просто вимре на окремих позиціях, які вона займає дрібними групами, - або тому, що всіх уб'ють дронами, або тому, що всіх вб'ють дронами, або Касьянов.

Інакше кажучи, в Україні наростає тривога щодо перспектив розвитку ситуації на полі бою. Розвитку не на користь ЗСУ.

Щоправда, це висловлюють наразі не на рівні вищого військово-політичного керівництва. Зеленський і вище командування просувають зовсім іншу тему – про те, що російська армія швидко виснажується на полі бою, не може досягти жодних суттєвих успіхів і ситуація для України на фронті поступово покращується.

Власне, така позиція – головна теза, яку Київ зараз транслює президентові США Дональду Трампу (і, судячи з останніх заяв глави Білого дому, він цій тезі повірив).

Але, як бачимо, оцінка ситуації Залужна інша.

Наразі, втім, тенденції, про які пише екс-главком ЗСУ, виявляються лише на початковому етапі. Тактика інфільтрації малих груп росіян хоч і сприяє їхньому просуванню на окремих ділянках, проте поки що не призводить до обвалення фронту – резерви українських військ намагаються усунути ситуацію і не дають розвинути росіянам успіх.

Але якщо перевага РФ у дронах і в живій силі, про яку пише Залужний, продовжить збільшуватися, то певного моменту ситуація для сил української оборони може скластися вкрай важка.

У цілому сказане вище підтверджує те, що вихід із глухого кута на фронті може відкритися у разі технологічного прориву (і тривалого утримання лідерства) однієї зі сторін у плані кількісних і якісних показників використання дронів (як повітряних, так і сухопутних), нейтралізації дронів противника, а також масового впровадження штучного.

У такому разі це дасть такий самий ефект, як коли б у ході Першої світової війни (яка стала класичним зразком позиційних битв, через те, що засоби оборони тоді були більш досконалі, ніж засоби наступу), в однієї зі сторін раптом виявилися б танки і бомбардувальники-"літаючі фортеці" часів Другої світової.

strana.news