Боротьба з корупцією скінчилася? Що стоїть за знищенням незалежності НАБУ та САП

"Новоствореним антикорупційним органам і Вищому антикорупційному суду — максимальну державну підтримку для ефективного виконання їхніх завдань", - обіцяв навесні 2019 року тоді ще кандидат у президенти України Володимир Зеленський.

Тоді Зеленський був повним захисником незалежності у муках створених під час правління Петра Порошенка Національного антикорупційного бюро і Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Не дивно, адже НАБУ допікало соратникам Порошенка, а корупційні скандали в його оточенні фактично дозволили Зеленському виграти вибори в одні ворота.

Тоді підтримувати НАБУ було модно.

"Підозрюваний у корупції не вийде під заставу", - обіцяв у своїй програмі Зеленський і левова частка активістів-антикорупціонерів підтримували такі обіцянки колишнього коміка, адже втомились відбивати незалежність НАБУ від команди Петра Порошенка.

І ось минуло шість років - і тепер пропрезидентська монобільшість знищує незалежність НАБУ, а команда Порошенка чи не єдина в парламенті стала на захист антикорупційної системи, яку створили десять років тому на вимогу США та ЄС. Проти був і Голос.

Верховна Рада поспіхом ухвалила закон, яким фактично передали контроль над новими антикорупційними органами в руки Генерального прокурора, який, як колись сам визнавав Володимир Зеленський, є "100% його людиною". Хоч він так оцінював свого першого генпрокурора на посаді Руслана Рябошапку, проте вважати, що відтоді генпрокурор став більш незалежним, не доводиться.

Чому ж НАБУ і САП такі незручні для влади, при чому будь-якої? Відповідь проста: весь задум цих незалежних структур у тому, що вони незалежні. Тому з такими муками за участі західних експертів обирали керівників НАБУ і САП - як за Порошенка, так і за Зеленського.

За свою журналістську кар'єру довелось написати десятки текстів про те, як різними хитрощами намагались підважити НАБУ у перші роки її роботи, як вносились заплутані правки, щоб мати змогу відбитись від "набушників". Тоді за цим пильно стежили США та ЄС, і їхній тиск разом з українським громадянським суспільством працювали - бо владі треба був рух до ЄС, безвіз та західні гроші. Відбивати вдавалось.

І ось на четвертий рік повномасштабного вторгнення Росії і на шостий рік президентства Володимира Зеленського, зранку 22 липня у Раді з'явився проєкт закону, а вдень його вже схвалили.

За день до цього Служба безпеки, Генпрокуратура та Державне бюро розслідувань (усі повністю підконтрольні Офісу президента), оголосили про масштабну спецоперацію проти НАБУ і САП, заявивши, що знайшли там зрадників, друзів Росії та порушників правил дорожнього руху.

Спочатку оглядачі поставились до цих заяв та викриттів серйозно, вивчали надані докази, але згодом таки побачили у цьому перший етап задуму влади - провести інформаційну роботу, щоб вже наступного дня вдарити по незалежності НАБУ. Так і сталось, що навіть визнала керівниця антикорупційного комітету Ради від "Слуги народу" Анастасія Радіна.

Ще кілька тижнів тому вся країна стежила за епопеєю з неповерненням до України віце-прем'єр-міністра - міністра національної єдності Олексія Чернишова.

Він був близьким до команди президента, а НАБУ мала до нього великі корупційні питання щодо розкрадань землі у столиці. Чернишов таки повернувся, отримав підозру, в такій якості вийшов на волю - чим порушив пряму обіцянку Зеленського перед виборами.

А за два тижні його посаду просто скасували - скандал спустили на гальмах.

Як припускають оглядачі, ось такі випадки з корупційними справами проти найближчого оточення і могли стати тригером для підпорядкування НАБУ і САП генпрокурору. А журналісти-розслідувачі припускають, що на підході в НАБУ була ще одна підозра - комусь ще ближчому до президента особисто. Тепер можна очікувати, що подібних підозр більше не буде.

Можливо, США зараз не до України з її антикорупційними органами, а Європейський Союз розуміє, що бити по владі небезпечно на фоні великого наступу Росії і загрози зникнення самої держави. Принаймні у частині посольств у Києві саме такий настрій.

Посли країн Великої сімки напередодні висловили занепокоєння щодо тиску на НАБУ, але, можливо, все на цьому і завершиться. Адже паралельно у Стамбулі може відбутись черговий раунд мирних перемовин Росії та Україні - світу буде не до якогось там НАБУ.

Колись, за часів Віктора Януковича, ухвалення законів про обмеження прав людини 16 січня 2014 року стало "Рубіконом", який, як потім визнали експерти, визначив точку неповернення режиму.

Можливо, у майбутньому знищення незалежності антикорупційних органів теж стане певною червоною лінією, за якою буде новий етап розвитку України та її демократії.

Під час великої війни нагадувати президенту слоган про «кінець епохи бідності» недоречно, але про кінець епохи боротьби з корупцією українців не попереджали.

bbc.com