Як дружина відучила чоловіка робити корисні подарунки на свята

Вважається, що дарованому коневі в зуби дивитися не варто: вручили тобі якийсь презент, і вже треба радіти, незважаючи на те, чи сподобався він чи ні. Адже важлива не сама річ, а увага, яку виявила до тебе людина. Але деякі подарунки, крім роздратування взагалі нічого не викликають. Нещодавно подружка нажалилася мені на свого чоловіка. Його звичка вручати на свята всякі корисні штуки їх трохи до розлучення не довела.

Подружка повідала: "У нас у сім'ї завжди було прийнято дарувати один одному якісь милі дрібниці. Тобто не те, що тобі потрібно, а речі, які б ти хотів отримати, але сам точно не купиш. Тато балував маму різними незвичайними прикрасами". мама нишпорила по антикварних лавках, щоб добути для батька кумедні старовинні штуки, бо вже він таке любить.

Ми із сестрою взагалі намагалися робити подарунки своїми руками. Так, виходило не завжди ідеально, зате відразу було зрозуміло, що презент не вибрано за 5 хвилин. На нього витрачено і сили, і час.

З майбутнім чоловіком ми спочатку теж обмінювалися милими дрібницями. Досі пам'ятаю, як пищала, коли він вручив мені вигадливу книжкову закладку. Штуковина була металева, а тому не дуже зручна, зате тішила очі та серце. Значить, мій хлопець помітив, що я люблю читати, і знайшов потрібний подарунок.

Перші тривожні дзвіночки пролунали невдовзі після весілля. Благовірний перетворився на справжнього дбайливого здобувача, і милі презенти змінилися незмінно корисними штуками. У нашій сім'ї якось сама по собі зародилася традиція дарувати мені на дні народження мобільні телефони. І не сказати, що цей звичай мені дуже подобався.

По-перше, я абсолютно байдужа до гаджетів, головне, щоб мобільник справно працював. По-друге, необхідність щорічно переносити інфу з одного телефону на інший, незмінно щось втрачаючи, мене трохи дратувала. А чоловік ще страшенно бухтів, чому я всіма можливостями цього божественного устрою не користуюся, та й особливої ​​радості при отриманні подарунка не висловлюю.

Я, звичайно, знала, що у них у сім'ї прийнято дарувати корисні речі. Досі пам'ятаю, як свекруха гордо вручила мені на день народження соковижималку зі словами: «Щось синочок зовсім бліденький, вітамінів явно не вистачає!» Мало того, що ця бандура півстільниці зайняла, то її після кожного використання півгодини бити треба було. Коли дізналася, що я нею не користуюся, влаштувала скандал. Сердито шипіла: «Ну й навіщо я тобі тоді дарувала?!» На що я їй чесно відповіла, що гадки не маю.

Ну, гаразд, ще свекруха, хай що хоче, те й дарує — антресолі у нас місткі. Але коли вірус "корисних у господарстві подарунків" благополучно передався чоловікові, мені стало вже не до сміху. Виявилося, що нескінченні мобільники це ще квіточки.

Спочатку на новий рік я отримала від благовірного здоровенну чавунну сковорідку. Мовляв, ідеальний посуд для приготування стейків. На мої мляві заперечення про те, що я стейки у житті не смажила, чоловік радісно видав: «Ну ось і навчишся». А якщо я не хочу? Я взагалі готувати не люблю.

Я вважаю, що всякі побутові прилади та інші господарські речі не варто дарувати. Охоче ​​вірю, що в середині XX століття будь-яка діва зраділа б такій екзотиці, як пральна машинка. Але зараз це скоріше необхідна в побуті річ, а не розкіш. Гаразд би я ще мріяла про кар'єру шеф-кухаря. Тоді, мабуть, подарований комбайн чи блендер викликав би у мене сльози розчулення на очах. А так у кожному новому подібному презенті я підозріло вбачала натяк, що проводжу замало часу на кухні.

Пам'ятаю, заблукав у нас блендер. Начебто і працює, але з перебоями, і я, замішуючи тісто для млинців, вогнищела впертий прилад дарма. На носі були новорічні свята, чоловік якось повертається додому з надзвичайно таємничим виглядом. Каже: "Такий тобі подарунок купив - захитаєшся!" Я прямо звелася від цікавості, перерила весь будинок. В результаті знайшла у шафі маленьку ювелірну коробочку. У мене аж серце від захвату завмерло. Відкриваю, а там старі запонки чоловіка лежать. Махнула рукою та вирішила новорічної ночі дочекатися.

І ось прийшов заповітний день, я потираю руки в передчутті, а чоловік, задоволений до неможливості, вручає мені коробку. Розпакую і бачу дорогий блендер із купою насадок. Тут я вже не стерпіла - виклала коханому все, що накипіло. Чоловік міцно образився. Він же хотів показати, який він уважний. Почув, що я бухчу, і купив таку чудову річ. А я надзвичайно невдячне створення, і взагалі, у мене сім п'ятниць на тижні: то блендер потрібен, то блендер не потрібен.

Спробувала пояснити, що блендер був потрібен ще кілька тижнів тому, і це не космічний пристрій, а звичайнісінький. І я сама його збиралася купити на новорічних канікулах після здобуття премії. А якщо йому дуже хотілося спростити моє життя і показати свою турботу, міг би цей безглуздий блендер і наступного дня притягнути. От пощастило мені, що він у грудні зламався, а так би півроку тісто віночком збивала.

Вирішила, що наочний приклад подіє краще, ніж полум'яні мови. У нас на носі була річниця весілля, і я як виняток вирішила ощасливити благовірного корисним подарунком. Зазвичай я намагалася купити щось у найближчому рибальському магазині: набір блешень, нову котушку, спінінг. Чоловіка хлібом не годуй, дай за щукою полювати. Але оскільки він у мене не професійний рибалка, корисними всі ці речі можна було б назвати з натяжкою. Навіщо тоді витрачати гроші на дурницю?

Кілька разів сказала чоловікові, що всяке побутове мені не треба дарувати. І ось настає святковий день, і благовірний, сяючи від гордості, вручає мені керамічну каструлю. Ну окей. Потім із радісним виглядом розгортає свій подарунок, і в нього аж очі на лоба лізуть. Жалібно шепоче: Що це? — і дістає тремтячою рукою оберемок трусів.

"Як що? - Кажу. - Боягузи. Дуже корисна штука. Там ще й шкарпетки є. Я тут помітила, що тобі треба гардероб спідньої білизни оновити, от і подбала!» Чоловік мій порив не оцінив і ще тиждень дмухав, а на нещасні труси в шафі дивився вовком.

Нарешті, я не витримала і заявила, що подарунки взагалі потрібні, щоб порадувати близьких, а не щоб образити. Запропонувала чи дарувати один одному гроші в конвертах, і нехай кожен сам вирішує, чого йому хочеться найбільше. Або давати чіткі інструкції, який подарунок хотілося б отримати. Ось прямо на папірці писати і вручати один одному.

Вирішили вибрати другий варіант, щоб не сваритися ще й з приводу, хто скільки грошей на подарунки вирішив витратити. Схема поки що працює зі збоями: на день народження я замість замовленого набору акрилових фарб отримала телескоп. Зате чоловік чесно сказав, що потрібних фарб ніде не знайшов, а телескоп точно до корисних речей віднести не можна. І не посперечаєшся. Але тепер ми хоч би хихикаємо чи щиро радіємо подарованим штукам, а не дуємося один на одного тижнями після кожного свята.

Одружуючись, ми зазвичай знаходимо масу нових і не завжди приємних родичів. Не всім молодятам вдається налагодити контакт із нею. Але одна дівчина все ж таки змогла приборкати свекруху , не посварившись при цьому з чоловіком.