Історії про профі, які підняли сервіс на космічну висоту

Герої сьогоднішньої добірки звернулися до представників різних сфер діяльності та отримали не лише чудовий сервіс, а й чудовий настрій. Адже так приємно, коли таксист виявляється любителем тварин і не боїться, що сумна кішечка забрудне салон машини, а друг-бібліотекар знаходить книгу, назва якої болісно намагаєшся згадати ось уже кілька років.

• Запізнюємося на лінійку в 1-й клас. Під'їхали на таксі до школи, і син раптом схаменувся: «Ми квіти вдома забули». Шок, паніка, а водій повертається з непроникним обличчям і каже: «Не переживайте, адже у мене в багажнику букет лежить. Тещі купив, але заради такої справи не пошкодую». Я просто була на сьомому небі, то йому дякувала, а за букет потім гроші на номер кинула. © Підслухано Верхня Пишма та Середньоуральськ / VK
• Вчора отримав зарплату та пішов пообідати у кафе неподалік. Зустріла незнайома офіціантка, рівень обслуговування – «богиня». Жодного разу так здорово і якось по-домашньому не брали навіть у статусних закладах. При розрахунку вирішив висловити своє щире захоплення, а заразом вивідати секрет правильного ставлення до життя і до роботи. Сказав їй, що вона працює круто і що я вперше побачив таке ставлення до клієнта. Попросив сказати, у чому її секрет. Отримала така відповідь: «Я господиня цього кафе». © Bombezin / Pikabu
• Вже 3 роки ходжу на  манікюр в той самий салон. Нещодавно приходжу, а мені кажуть, що мій майстер захворіла, але мене обслужить їхній новий співробітник. Співробітник, не співробітниця. Я прямо здивувалася: це чоловік буде мені пиляти нігті ! Перші 10 хвилин я в лоб дивилася на нього і не могла зрозуміти, що до чого. А потім розслабилася, ми розмовляли. Є дружина, двоє дітей. Працював раніше на будівництві, а потім дружина завагітніла та попросила допомоги з нігтями — на пальцях ніг нафарбувати сама не могла. Йому так цей процес сподобався, що і пішов вчитися. Спочатку приховував від усіх, таємно проходив курси та ще 11 років працював на минулій роботі. А потім плюнув на стереотипи і пішов влаштовуватись у салон. Спочатку всі до нього скептично ставилися, а потім він став улюбленцем усіх жінок. Тепер він та мій улюблений майстер. Акуратно, стерильно, чистенько! © Палата № 6 / VK
• Нещодавно оформляла кредитну картку. Дзвонить мені співробітниця банку для уточнення даних і починає гикати, та так сильно й часто. Говорить свій стандартний текст, незважаючи на гикавку. Професіоналізм. © Підслухано / Ideer
• Я якось їхала з кішкою з ветеринарки, і вона сильно плакала.
  Діалог із таксистом:
  — Випустіть кішечку, нехай дивиться у віконце.
  — Вона біла — салон тиждень чиститимете.
  — Зате кішка не плакатиме. © Witch_of_h*ll / Twitter

«Купив я тортик і не знаю, з чиєї вини він опинився з пліснявою, хоча термін придатності не минув. Вирішив зв'язатися із продавцем. Через 5 днів отримав 2 кг ніштячків до чаю»

• Зайшла вагітна до автобуса, а вільних місць там немає. Водій стояв хвилини 2, і пасажири почали обурюватись, мовляв, чому не їдемо. І тут наш шофер як узяв та й оголосив гучним зв'язком, що не поїде нікуди, поки вагітна жінка стоїть. Мені так було приємно, одразу всі місця почали звільняти. © Підслухано / Ideer
• Вирішила змінити роботу. Пішла на співбесіду до хорошого мережевого зоомагазину. Попросили розповісти про себе, а зараз директор переглядав мої документи. Як тільки дістався трудової книжки, подивився на неї 5 секунд і сказав мені: «Ви прийняті». Я здивувалася, бо він її навіть не відкрив. Запитала чомусь і почула у відповідь: «Ви, можливо, не помітили, але на вашій книжці собача шерсть і вона погризена щуром. Отже, у вас є досвід у змісті і ви будете нам корисні». Ось він професійний погляд. © Підслухано / Ideer
• Усміхнений дідусь, японський таксист, подарував нам орігамі. Складає лебедів на втіху вже багато років. © PitLaneRapunzel / Twitter
• Зазначали вчора день народження доньки знайомих у кафе. Я замовляв стіл тиждень тому (попросили), зателефонував і поцікавився, чи можу почути Настю. Дали Настю. Виявилося, що це директор. Попросив вибачення, пояснив їй, що думав про офіціантку, яка обслуговувала минулого разу, і запитав, чи буде вона в неділю. Не буде, у графіку її немає. Ну і добре. Стіл замовив та й забув. Приїхав, зустрів знайомих, заходимо, а там вона, Настя. Все було чудово, зауважили, а коли йшли, то й Настя пішла. Виходить, її через мій дзвінок покликали на роботу і вона прийшла. Спеціально! Заради одного клієнта. © RazDrai / Pikabu

«Велосипед моєї дочки, який роз'яснює різницю між Австрією та Австралією»

«Європа, Австрія. Моцарт, а чи не кенгуру».

«Кілька тижнів тому замовляв велосипедні аксесуари. У посилці виявилося не два, а три предмети. Окрім замовлених речей, мені поклали пакетик із мармеладом»

• Моя мама лікар. У дитинстві вона приїжджала до нас до школи з іншими лікарями та брала кров із пальця у школярів. Так от, коли наставала моя черга, я заходив, мама червоною ручкою малювала мені на пальці крапку, як від уколу, прикладала вату. Я виходив, як ні в чому не бувало, і казав усім, що це не боляче і нема чого боятися. © Підслухано / Ideer
• Не залишаю чайові, якщо відверто не сподобалося обслуговування, або якщо мені нахамили. Але сидів я одного разу в ресторані, все було супер. Настав час розплачуватися — а в мене з готівки лише монети, найближчий банкомат за 2–3 км... Було соромно не залишити чайових, але я оплатив карткою рахунок і втік, доки офіціант не бачив. Відійшов від ресторану метрів на 200–300 уже. Ніч. І тут чую, що хтось наздоганяє. Обертаюся: офіціант біжить і зі словами «Ви карту забули!» простягає мені карту. А це чуже місто, будь-яких програм для оплати з мобільного тоді ще не було. Сходив зняв готівку, повернувся до ресторану і залишив чайових на піврахунку. © ilgizigli / Twitter
• Я намагався згадати назву книги, яку прочитав за 10–15 років до цього. Я знав, що там було щось про штучний вірус, який був випадково випущений з лабораторії в Японії. Намагався знайти книгу за допомогою кількох пошукових систем, але не міг. Це зводило мене з розуму. Я поскаржився своєму другові, який працював бібліотекарем, і він написав мені назву та автора протягом 30 хвилин. Чари! © OMothmanWhereArtThou / Reddit
• Є безліч правил, що стосуються сервісу. Правила сервірування, правила відкритої руки, правило, в якому порядку накладати гостям їжу, і так далі. Але для мене найкориснішою виявилася порада, яку дала мені перша начальниця, коли я ще був студентом і підробляв у кав'ярні. Вона сказала: «Ванеку, ти можеш знати скільки завгодно правил і прийомів, але так і не зможеш знайти контакт із гостями. Спробуй кожного гостя зустрічати і працювати з ним так, ніби це твій старий друг і ти цілий день чекав на нього». © Mau0HeZzz/Pikabu
• Була на концерті відомого рок-гурту. І найбільше мене вразила повага до глядача! Концертна програма чітко відрепетирована, жодного зайвого руху чи звуку, жодних заминок. Вони привезли в наше невелике місто дві фури обладнання, щоб зробити справжнє шоу. Як наслідок, ніяких акустичних ям чи мікрофонів, що фонять. Вони навіть натягнули задник та змусили динаміки спеціальними ширмами. Але неймовірне: вони почали точно в заявлений час, хвилина в хвилину! © Підслухано / Ideer

Ще більше історій про людей, усім серцем відданих своїй роботі, у  цій статті. Як дізнатися ще до того, як тебе пострижуть і покладуть, що перукар - справжній майстер, ми писали тут . А у  цій добірці є фото крутих десертів, дивлячись на які важко уявити, що їх зробили не професіонали, а любителі.