Знайшли муміфікований ліс: за Полярним колом учені виявили залишки дерев епохи еоцену (фото)

За Полярним колом, на Аксел-Гейберг, сьомому за величиною острові Канади, знайшли великі пні древніх дерев, які колись росли в набагато теплішій Арктиці. Вивчення цих скам'янілостей дало цінну інформацію про клімат регіону 45 мільйонів років тому й навіть виявило три раніше невідомі види волоських горіхів, пише IFLScience.

Аксел-Гейберг — це віддалений острів, розташований північніше, ніж більша частина Гренландії, й рідко згадується через суворий клімат. Сьогодні він приваблює відвідувачів насамперед дослідженнями глобального потепління.

Інша головна принада — викопний ліс, де збереглися пні та коріння величезних дерев епохи еоцену.

"Коли ви заходите на територію, перше, що помічаєте, це великі пні, метр або більше в діаметрі, і вони все ще вкорінені в ґрунті, в якому вони росли. Найближчі живі дерева знаходяться за 3 000 кілометрів звідси", — розповів професор Джеймс Бейсінгер з Університету Саскачевану.

Ці пні датуються періодом, коли Земля була набагато теплішою, а середні температури біля полюсів перевищували 10°C через високий вміст вуглекислого газу в атмосфері.

Попри холодні, темні зими, Арктика підтримувала пишні ліси — явище, яке може повторитися в майбутньому. Хоча ми знаємо, що динозаври населяли антарктичні ліси мільйони років тому, інформація про ці давні екосистеми обмежена.

"Насправді є не так багато місць, куди можна піти, щоб побачити скам'янілості, які так добре збереглися", — пояснив доктор Стівен Манчестер з Музею природознавства Флориди.

Виняткова збереженість цих дерев пояснюється природною муміфікацією, коли ліс був похований під болотом, що запобігало розкладанню бактеріями та грибками. Дослідники знайшли горіхи і легко визначили рід дерев. Бейсінгер також розповів про те, що "в одному випадку волоські горіхи сконцентровані в одному місці, можливо, їх там сховали тварини".

Викопні ліси показують, що на територіях, які зараз вкриті канадською тундрою та льодовиковою шапкою Гренландії, колись росли ліси, схожі на секвої західного узбережжя США, включаючи гікорі та сосни. Хоча ці давні дерева не досягали висоти сучасних гігантських секвой, вони виростали до 40 метрів і, ймовірно, жили багато років.

За допомогою комп'ютерної томографії Манчестер дослідив горіхи з острівної озерної формації Бучанан, ідентифікувавши їх як волоські горіхи роду Juglans. Цей аналіз також відкрив три нові види: Juglans eoeoarctica, J. nathorstii та J. cordata, що є найпівнічнішими та найстарішими виявленими волоськими горіхами.

Знахідки підтверджують теорії, що волоський горіх виник у Північній Америці або Європі в тепліші періоди, перш ніж поширитися в Азію.

https://focus.ua/