Довголіття довгоживучих хребетних на Землі пов’язане з метаболізмом.
Міжнародна група вчених з’ясовувала важливий фактор довголіття найбільш довгоживучих хребетних на нашій планеті – гренландських акул (Somniosus microcephalus), здатних прожити від 270 до 500 і більше років. Дослідження представили на щорічній конференції Товариства експериментальної біології у Празі.
Раніше вважали, що такий термін життя зумовлений холодним середовищем проживання акул та їхньою низькою активністю. Однак фактори, що лежать в основі тривалості існування цих тварин, виявилися набагато складнішими.
Команда зосередилася на метаболічних процесах в організмі цих хижих риб. Дослідники провели ферментні аналізи на зразках збереженої м’язової тканини гренландських акул. Вони виміряли метаболічну активність ферментів за допомогою спектрофотометра в діапазоні різних вікових груп особин і температур довкілля.
Виявилося, що у гренландських акул метаболічна активність у м’язах практично не змінюється з часом, що може відігравати ключову роль у їхньому довголітті.
Результати цього дослідження також засвідчили, що метаболічні ферменти гренландської акули діють значно активніше за вищих температур.
«Це говорить про те, що метаболізм червоних м’язів акули не пристосований спеціально до полярної температури», – зазначили дослідники. В іншому разі ми б очікували побачити меншу різницю в активності, пов’язану з температурою», – уточнив провідний автор дослідження, аспірант Манчестерського університету Еван Кемпліссон.
У світі, де клімат швидко змінюється, довгоживучі види, які менш здатні адаптуватися, можуть опинитися під найбільшою загрозою вимирання, зазначили фахівці.
