Військові Північноатлантичного Альянсу в захваті від українських військовослужбовців та зізнаються, що дуже хотіли б допомогти ЗСУ подолати російських окупантів. Про це в інтерв'ю "Новинарні" розповіла командир батальйонної артилерії 241-ї бригади Сил ТрО ЗСУ Ольга Бігарь на псевдо "Відьма".
За словами жінки, їй суттєво додало мотивації воювати нещодавнє відрядження в Західну Європу на одну з найбільших військових баз НАТО.
"Я побачила, як військові партнери до нас ставляться, як вони поважають наш досвід і охоче діляться своїм. Це надихнуло. Я працювала безпосередньо за своїм напрямком – артилерія, керування вогнем. Знайомилася з новими зразками озброєння, вивчала нові дисципліни для себе. І ми відчували це партнерське ставлення", - розповіла вона.
За її словами, шеврони українських військових з тризубом та жовто-блакитним прапором викликали справжній ажіотаж: обмінятися з "Відьмою" хотіли дуже багато військовослужбовців з інших країн.
Вона розповіла, що на базі НАТО було не лише навчання, а радше двосторонній обмін інформацією та досвідом. Українці мають унікальні навички, яких немає у партнерів, наприклад, робота з різними безпілотними системами. Закордонних партнерів вражають наші способи коригування, аеророзвідки й спостереження за противником.
"У них є свої засоби управління вогнем, які вражають нас. Зокрема, їхня модель підготовки – Wargaming, яка використовується для того, щоб розвинути стратегічне, тактичне мислення. А їм цікаво було побачити, як стандартні операційні процедури, які вони використовують, можна накласти на практику, тому що тут у нас великий досвід", - розповідає жінка.
"Відьма" підкреслює, що найскладніше – робота не з "залізом", а з людьми. Вона наголошує, що у колективі мусиш здобути авторитет. Це дії командира, його слова, постава, рішення. У цьому контексті стать не має значення. Суть у тому, що ніколи солдат не піде за офіцером, який боїться вийти на позиції, боїться приймати рішення та брати за них відповідальність.
"У мене практика така: є наказ – його треба виконати. Я, можливо, виконаю його по-іншому, а не саме так, як мені вказали, отримаю результат, а відповідальність за те, як я його виконую, візьму на себе. Ми шукаємо не шляхів, як не виконати поставлену задачу, а способи, як втілити необхідне і при цьому зберегти особовий склад", - пояснює військова.
Вона пояснює, що зі своїми підрозділами пройшла весь бойовий шлях: від командира взводу до найвищих ланок керівництва у батальйоні. Вона знає практично кожного з них, хто на що здатен, може їх відрізнити за голосом у рації, за кроками в лісі. Відьма запевняє, що її підлеглі дуже точно, прицільно, професійно працюють. Вона пишається своїм особовим складом, тому що впевнена: будь-яка задача, яку їм ставить, буде виконана.
"Те, чого ми досягли за ці роки, це високий результат. І для наших закордонних колег він вражаючий. Бо вони не розуміють, як мінометник може працювати на гарматі або на станковому гранатометі, а в нас люди це роблять – вони універсальні", - каже Бігарь.
Вона також розповіла, з якою повагою до українських бійців ставляться іноземні військові.
"Попри те, що я вільно спілкуюсь англійською, вони намагалися користуватися перекладачами й говорити українською з нами, виказуючи всіляку свою повагу. Це дуже цінно відчувати й бачити. І найцікавіше, що коли ми спілкувалися у неформальній обстановці з побратимами з інших країн, вони зізнавалися: "Якби ми мали можливість разом з вами воювати! Дуже хотіли б вам допомогти!" Це найвищий, мені здається, рівень відзнаки, який тільки можна почути", - наголосила Бігарь.
Жінки на війні в Україні
Як повідомляв УНІАН, за останні місяці в сили оборони Бучі було набрано щонайменше 70 жінок для операцій з боротьби з безпілотниками. Це частина загальнонаціональної кампанії із залучення жінок-волонтерів на неповний робочий день для поповнення лав місцевих підрозділів оборони. Жінки називають себе "відьмами Бучі", натякаючи на свою роль у спостереженні за нічним небом у пошуках російських безпілотників.
