"З боку Білорусі навпроти ЧАЕС стоїть корпус. Він постійно проводить навчання

Голова Держагентства з управління зоною відчуження розповів УНІАН про стан справ на ЧАЕС, "російські артефакти" - міни та удари БПЛА. А ще – про чорнобильських собак, корів, сталкерів, та що виводить радіонукліди краще за горілку.

26 квітня 2025 року Україна та світ відзначають 39 річницю найжахливішої в історії людства техногенної катастрофи. Це відбувається на тлі найжахливішої війни у Європі після Другої світової. В обох випадках вину за наслідки та руйнування, за загибель людей несе Москва.

Але у 1986 році це була халатність, а тепер – навмисний злочин. Якщо очищення української території від російських мін займе десятиріччя, то від радіаційного забруднення – тисячоліття. Але, попри військові ризики, українці перетворюють тягар зони відчуження на цінний промисловий актив.

Голова Державного агентства України з управління зоною відчуження (ДАЗВ) Григорій Іщенко у інтерв’ю УНІАН розповів про ЧАЕС та, власне, зону відчуження – хто там живе, як працює, і що спільного є у "зони" з комп’ютерних ігор з реальністю.

Чим ДАЗВ займається та який стан агентства на тлі війни?

ДАЗВ - це центральний орган виконавчої влади, який керує підприємствами й зоною відчуження. Фінансування відбувається згідно бюджету України. Так, його не вистачає, але збоїв у фінансуванні наших підприємств немає.

В нас працює десь 4,5 тисячі персоналу. Так, є й проблеми, як і у країні загалом. Під час окупації 2022 року наші підприємства понесли збитки, але ми відновлюємося. Допомагають нам іноземні партнери – ті донори, які будували арку над ЧАЕС, допомагають і сьогодні.

Як змінилася ситуація у зоні відчуження до 39-х роковин катастрофи на ЧАЕС? З точки зору рівня радіоактивного фону. Можливо, стало більше "чистих" локацій?

Більше "чистих" локацій, як ми розуміємо, не з’явиться. Так, по цезію і стронцію період напіврозпаду 30 років, але у плутонію, в уранової групи цей період від 20 тисяч років. У зоні відчуження є справді дуже небезпечні місця. Підприємства та Екоцентр це все фіксують. Раніше по "чистих" локаціях відбувалися туристичні екскурсії. Ці маршрути перевірені дозиметрично, затверджені офіційно й безпечні, якщо не відхилятися і виконувати правила радіаційної безпеки.

Тобто придатною для життя зона стане лише через 20 тисяч років. А як для промисловості?

Навіть більше, ніж 20 тисяч років. Але 30-кілометрова зона включає у себе й так звану "зону промислового використання" або просто "10-кілометрову зону" - територію максимального забруднення. Для промислових потреб її використовувати можна. І ми хочемо там впроваджувати "зелену" енергетику.

Буквально днями міністр захисту довкілля та природних ресурсів України Світлана Гринчук відкривала у нас у Чорнобилі сонячну електростанцію потужністю 762 кіловати, яка була побудована за кошти Іспанії. Будувалася за кошти, виручені за квоти у межах Кіотського протоколу. І це не перша така станція. Вже успішно працює станція Solar на самій ЧАЕС на 1 мегават.

Зараз готуємо ще проєкт – він зараз на експертизі – потужністю 2 мегавати на тому майданчику, де був об’єкт "Укриття". Є ще перспективні майданчики по вітру. Пропрацьовуємо також питання розміщення малих модульних реакторів спільно з НАЕК "Енергоатом".

Ми сподіваємося, що наша робота буде корисною й призведе до промислового відродження зони відчуження. Саме промислове відновлення можливе, але постійне знаходження там людей – під питанням. Лише тимчасове. Людина витримує певну дозу випромінення, тому потрібна ротація при такій роботі. 15 днів персонал працює, а 15 діб – вдома сидить, щоб відновитися.

Ще важливий проєкт – сховище "Вектор" для радіоактивних відходів. Воно працює вже з 2005 року. Але не у тих об’ємах, як мало б. Це відходи з зони відчуження, з наших спеціальних комбінатів "Радонів" у регіонах та з українських АЕС. Закордонні радіоактивні відходи, відповідно до законодавства, заборонено приймати.

Скільки у підсумку зараз генерують "зеленої" енергії об’єкти у зоні відчуження? І скільки ЧАЕС генерувала до катастрофи – чи може "зелена" генерація дати ті ж обсяги?

Зараз два згадані об’єкти генерують 1,7 мегавати енергії. У червні-серпні буде запущена третя станція – на 2 мегавати. Але загалом є можливість збільшити генерацію до 2 гігаватів. ЧАЕС до аварії, якщо правильно пам’ятаю, генерувала до 3-х гігават. Ми якраз до цього і підходимо, щоб за рахунок "зеленої" енергетики компенсувати ті втрати електрогенерації.

Й споживання зараз зменшилося. Бо окремі системи на об’єкті "Укриття" відключені. А саме "Укриття" споживало найбільше енергії. Хоча ключові системи працюють у штатному режимі. Відключили через нештатну ситуацію з тим ударом БПЛА.

Ви згадували про малі модульні реактори. За якою технологією вони будуть будуватися в Україні, за чиї кошти – власні чи від донорів? Чи є вже взагалі у світі діючі не тестові малі реактори?

Цим займається "Енергоатом". Так, у світі зараз тільки йде впровадження та ліцензування цих технологій малих реакторів. І я думаю, що Україна не хоче відставати. Це майбутнє нашої держави.

Це "майбутнє майбутнє" чи буде практична реалізація, може, у діапазоні хоча б пари років?

Сподіваюся, що протягом пари років ми вже побачимо прогрес за цим питанням.

Повертаючись до питання про стан зони відчуження – яка екологічна ситуація? Що з флорою та фауною? Адже зона існує не лише як промисловий, але й як природній об’єкт, як ви вже згадували. Чи бігають у вас там які-небудь мутанти з генними змінами?

Ніяких мутантів в нас не буває. Але бувають дуже слабкі тварини, в яких дійсно відбуваються мутації. Проте це відбувається в усьому світі. Найбільшу загрозу популяції тварин несуть не мутації, а бойові дії та те, що залишилося після них – заміновані території.

Під час окупації було заміновано великі території з боку Білорусі. Коли окупаційні війська відходили, то вони все мінували. Це дуже шкодить тваринам. І не тільки ним. Наш персонал з числа співробітників ДСНС та робітників заповіднику "Північна пуща" підривалися на мінах. З мінами ситуація дуже складна.

Чекаємо на справедливий мир і що потім буде проведено розмінування зони відчуження. Бо ці міни також дуже заважають робити протипожежні заходи у заповіднику. У лісі потрібно робити спеціальні протипожежні смуги. Натомість там лежить дуже багато сухого поваленого лісу, що ускладнює ситуацію з пожежами.

При пожежі у зоні відчуження загрозою є не лише полум’я, але й радіоактивні викиди, які з димом йдуть у атмосферу. А пожежі трапляються часто у зв’язку з падінням російських БПЛА, які літають цим маршрутом. Росія пускає дрони через ЧАЕС та зону відчуження практично кожен день.

Зараз розмінування не відбувається?

На жаль, ні. Ще й тому, що це запобіжник, щоб ворог знов не прийшов з півночі і знов не захопив ці об’єкти. В нас близько 150 кілометрів спільного кордону з Білоруссю.

А якісь загрозливі рухи там є? Не буде "другого 2022-го"?

З боку Білорусі стоїть корпус. Він постійно проводить якісь навчання. Але наші хлопці все знають, що там відбувається. Сподіваюся, що з нашого боку готові до всього.

В нас ще з 2022 року залишилося у російському полоні 65 нацгвардійців з охорони та декілька наших працівників, яких захопили під час окупації ЧАЕС. Ми знов звертаємося, щоб нагадати, що ці хлопці вже три роки знаходяться у полоні. Просимо обміняти їх до річниці катастрофи на ЧАЕС. Або не до річниці. Хоч як-небудь вже їх звільнити.

Загалом, цивільних та військових з числа наших співробітників – в нас 40 загиблих. Десятеро цивільних загинули ще під час окупації 2022 року. Але не у зоні відчуження, а за місцем свого проживання – це Бородянка, Буча, Ірпінь, Чернігів. А військові – на передовій, за місцем служби, на жаль. Безпосередньо у зоні відчуження, слава Богу, ніхто не загинув.

А з точки зору грошей та матеріальних втрат – який обсяг шкоди від російської окупації?

Близько 3 мільярдів євро завдали нам руські збитків у зоні відчуження. Було втрачено дозиметричне обладнання. Була зруйнована й Центральна Аналітична Лабораторія, а сервери автоматизованої системи контролю радіаційного стану (АСКРС) були викрадені. Система автоматичного контролю радіаційного стану зони відчуження була зруйнована.

Втрачено також понад 300 одиниць різної іншої техніки, зокрема пожежної. Не лишилося жодного вцілілого офісу. Щось вони розстрілювали – як автобуси для персоналу, - а авто деякі просто чавили танками у "млинець". Ми залишили пару таких автомобілів як нагадування про ті часи.

Вони взагалі не дивилися, де робити позиції безпечно. Окопувалися у небезпечній ділянці Рудого лісу. Зробили розташування військ на території Асфальтобетонного заводу під Чорнобилем. Розташовувалося там їх близько тисячі осіб. Накопали капоніри. Ховали там як свою техніку, так і ту, що крали.

А яких збитків та руйнувань завдали останні удари БПЛА по ЧАЕС? Чи був витік радіоактивних речовин?Бо писали різне… 

Вибух пошкодив зовнішню оболонку НБК (Новий безпечний конфайнмент) та був порушений герметичний захист Об’єкту "Укриття". Вигоріла вся мембрана на південній стороні арки та стиках східної і західної сторони. Герметичність була втрачена, а це основна функція об’єкту. Вже було обстеження влучання і зараз розробляється проєкт заходів по закриттю отвору, площею приблизно 15 квадратних метрів. У гаражі, куди й впав БПЛА, також йдуть роботи з ліквідації надзвичайної ситуації.

Лише на попередні заходи обстеження, проєктування виділено 255 тисяч євро. По подальших витратах нам нададуть інформацію проєктні організації. Після 25 квітня буде нарада з представниками ЄС, де буде обговорюватися питання фінансування цього відновлення. А 25 червня буде Асамблея донорів у ЄБРР, де безпосередньо кошти мають бути виділені.

Що стосується викидів… Безпосередньо під час удару техніка не зафіксувала викиду радіонуклідів в навколишнє середовище. Був струс силою 6 балів. Але незначне короткочасне підвищення активності сталося в середині НБК під час удару там, де знаходяться паливовмісні матеріали 4-го енергоблоку Об’єкту "Укриття" (ОУ). Пошкоджене ядерне паливо і на цей час знаходиться в 4 енергоблоці та має високу активність.

Були розставлені дозиметричні пости, які замірювали рівень радіації на різній відстані – радіаційний фон не змінювався. В штатному режимі працювали системи автоматичного контролю радіаційної безпеки ОУ.

Скільки людей зараз проживає у зоні відчуження? Бо писали, що щось близько 125 тисяч осіб живе у зоні радіаційного забруднення. Про що мова?

У нас є так звані "самосели", яких всього близько 50 осіб. Їм вже по 85-95 років. Вони повернулися до рідних будинків в різні роки. Їм агентство допомагає, завозить харчування, надає медичну допомогу. Для них ми зробили виключення, на відміну від інших порушників, які намагаються потрапити у зону. Як ми можемо виселити 96-річну людину з її будинку?

Є ще зони гарантійного добровільного відселення поза зоною відчуження. По них була трошки викривлена інформація. Бо у зоні відчуження немає і ніколи не було 125 тисяч мешканців. А там може і є.

Як ці зони з’явилися – агентство проводить дозиметричну паспортизацію 192 населених пунктів у Рівненський, Житомирській, Волинській, Чернівецькій, Чернігівській, Сумській та Київській областях. Паспортизація відбувалася у 2011-2012 роках.

Зараз фіксуються порушення по проживанню у цих зонах та по відшкодуванню мешканцям, є певні "схеми". Тому урядом доручено провести додаткову паспортизацію, щоб підтвердити або відмовити мешканцям у доплатах за проживання на забруднених територіях 2-ї та 3-ї зони.

Як живуть самопоселенці всередині зони відчуження? В них є якась інфраструктура для життя – магазини, вода, комунікації?

Більшість живе у приватному секторі. Найбільше самоселів у місті Чорнобилі. Там в нас є магазини, медсанчастина. Їм по домівках розвозять пенсії. Всі комунікації їм забезпечено.

А скільки залишилося ліквідаторів аварії на ЧАЕС в Україні? Ви якось з ними комунікуєте?

30 років тому їх було більше 600 тисяч. А скільки їх залишилося зараз в Україні достеменно нікому не відомо. В нас на підприємствах до 10 відсотків працівників - це чорнобильці-ліквідатори. В них є організації, з якими ми комунікуємо. Зокрема, щодо публікацій історій їхнього життя.

Минулого року вони заїжджали до нас на роковини на спільні заходи. Є ще організації, які об’єднують тих співробітників Чорнобильської станції, які пережили променеву хворобу. А потім ще й виходили на зміну. З ними комунікуємо та пишемо про них. З пілотами вертольотів комунікуємо також, які здійснювали гасіння реакторів.

У попередньому питанні ви згадували порушників зони, яких часто називають "сталкерами". Наскільки це зараз масове явище?

Останній раз десь місяць тому було затримано молодого хлопчину-сталкера, який з Вінницької області дійшов до Прип’яті. Він обійшов пости, мінні поля. Яким чином він це зробив – з’ясовувала вже служба безпеки. Загалом це дуже рідкісні випадки на сьогоднішній день.

"Сталкерство" на "паузі", бо справжні сталкери, а не у грі, розуміють небезпеку. Адже є не лише міни - їх можуть прийняти за вороже ДРГ. Тому є дуже-дуже поодинокі випадки "сталкерства". Навіть не кожного місяця.

Крім того, багато сталкерів, які відвідували зону відчуження до повномасштабного вторгнення, зараз на захисті Батьківщини. А деякі з них служать навіть у зоні відчуження. Сталкери стали військовими.

А як технічно відбувається потрапляння до зони відчуження? Можна просто йти-йти-йти лісом, і раптом опинитися у зоні? Наскільки нездоланний бар’єр довкола?

Були спеціальні маршрути для проникнення у зону. Їх протоптували роками, але самі маршрути постійно змінювали. Сьогодні Google Мaps заведе вас куди завгодно. Паркан, звісно, є. Але місцями він вже зруйнувався за роки. Навіть там, де ще є "колючка", ви ж розумієте, пройти її дуже легко. Як кажуть: "Замки - це для чесних людей".

Але підкреслю, що масового сталкерства зараз немає. Бо всі розуміють загрози. Туристична активність загалом призупинена через міни та інші загрози. Тому зону відвідують лише акредитовані Міноборони ЗМІ та офіційні делегації.

Гра S.T.A.L.K.E.R 2 та відомість завдяки їй вам якось допомагає або заважає? Бо там сюжет крутиться довкола організації НДІЧАЗ, яка теж відповідає за контроль над зоною відчуження. Це не ви, до речі, стали прототипом для НДІЧАЗу?

Вибачаюсь, але я ніколи не грав у цю гру. ДАЗВ не має ніякого зв’язку з цим інститутом НДІЧАЗ. Це вигадана організація, не пов’язана з жодною реальною установою, як казали самі розробники гри. Ми ставимося до цього нейтрально. Це було б важливо, якби туристична активність у зоні не була на паузі. Тоді б ми, ймовірно, отримали б велику кількість туристичних груп.

А країни Європи нам допомагають і без нагадування. Вони пам’ятають про ЧАЕС та про наші потреби. США теж не зупиняли нам допомогу. Ця медійність на тлі гри на них не впливає.

Але ми не були осторонь теми гри. Ми робили порівняльні відео та фото реальних локацій з цієї гри. Ми робили декілька відео з видами з тих же самих ракурсів і з тих же самих маршрутів. Крім того, у грі звучить трек групи "ДК Енергетик" за назвою "Енергетик". Ми з ними знімали кліп на цю пісню у зоні відчуження. Це вперше з початку повномасштабної війни ми допустили у зону музикантів для зйомок кліпу.

Підспівували?

Так, трошки були дотичні до гри завдяки цьому. Супроводжували гурт локаціями зони.

Щодо міфів у грі. Чи дійсно горілка допомагає з виводом радіонуклідів з організму? Бо у грі тільки горілкою й "лікуються".

Ми не експерти по горілці [сміється]. Знаєте, що найкраще, крім йоду, виводить радіонукліди? Кісточки від яблука. Бо там якраз і міститься йод. Горілка навряд допоможе.

Ще один міф гри – чорнобильські собаки. Там вони, правда, хижі мутанти. Але про собак у зоні відчуження й ЗМІ подекуди пишуть, дослідження проводяться. У вас дійсно якісь особливі собаки?

У зоні дійсно є собаки. Ними опікується фонд "Чисте майбутнє". Це американська організація, яка їм допомагає, чіпує, стерилізує та досліджує. У деяких собак дійсно стаються відхилення та хвороби. Але щоб прямо мутувати… Ні, такого немає. Нещодавно благодійники привезли гарні такі собачі будки, які поставили біля ЧАЕС.

Тобто справжні собаки у вас здичавілі, але не дикі?

Ні-ні, вони до людей дуже добре ставляться. Персонал їх постійно підгодовує. І завдяки цьому вони виживають. Наприклад, у Чорнобилі вони завжди "чергують" на шляху по вулиці Шкільній, біля їдальні "Енергетик". Собаки знають розклад дня персоналу й вже чекають завжди, коли обід, гуртуються й практикують такий "рекет" на булочки та котлети.

Яка ще фауна у вас живе крім собак?

Є здичавілі корови, які вижили без людей. Є коні Пржевальського, лосі, косулі, рисі, вовки, лиси, єнотоподібні собаки, черепахи. Навіть зубри заходять до нас. Є орлани-білохвости. З’явилася американська норка, яка, як скаржаться хлопці-екологи, наносить шкоду екосистемі.

Загалом у зоні відчуження біля 300 видів лише хребетних тварин та 1200 видів рослинного світу. Вони не мутанти, але, можливо, через забруднення, тварини частіше хворіють та менше живуть.

На завершення, яким ви бачите зону відчуження у найближчому майбутньому?

Всі сподіваються на краще. З практичного, ми, спільно з профільними міністерством та комітетом Верховної Ради, зараз опрацьовуємо закон про Зону промислового використання. Цей закон надасть поштовху до перетворення зони відчуження на технопарк. Мені дуже не подобається ця назва – "зона відчуження". Сподіваємося, що вона остаточно перетвориться на "зону промислового використання".

Нам потрібне впровадження нових технологій по переробці ядерних відходів та довести до кінця роботи щодо зняття з експлуатації блоків ЧАЕС. Можливо, зона стане науковим хабом. Бо це вже є найбільшою у світі лабораторією під відритим небом, де вчені опрацьовують нові технології та методи.

Міжнародні дослідження ведуться постійно. Є роботи, зокрема, щодо вилучення радіоактивних плям. Є роботи по екологічному моніторингу. Академія наук та різні інститути працюють у зоні відчуження. Спільно з Єврокомісією ми надаємо їм лабораторії першого класу, які дають можливість працювати з високоактивними речовинами та джерелами випромінення.

Такі в нас задачі на майбутнє.