"Там, де китайський дрон полетить лише на 5 кілометрів, український – на всі 20. І це за ту саму ціну", - Олексій Бабенко, CEO Vyriy Drone

Співзасновник компанії Vyriy Drone, яка першою випустила "100% український" дрон, розповів УНІАН про новітні тенденції у дронобудуванні, та у чому українські розробники вже "у мільярд разів кращі" за китайців.

Що пересічний українець знає про дрони? Те, що вони літають і вбивають. А ще –  що вони змінили "правила війни", завдяки чому Україна стримує переважаючого ворога. Хоча ще 2022 року FPV-дрон був просто іграшкою для перегонів.

FPV-дрон став тим самим "геймченджером" на війні, який змінив все для нас та всього світу, відкривши нову епоху військової історії. А безпосередньо в Україні цю галузь змінюють такі ентузіасти дронобудування як Олексій Бабенко та його Vyriy Drone, які у березні виробили перший повністю український FPV. Нова галузь – нові підприємці.

Таких виробників стає все більше, а їхні технологічні бізнеси зростають швидше за гриби під дощем, що свідчить про вільний ринок та конкуренцію, які "б’ють" переваги російської централізованої системи та створюють заділ для "реіндустріалізації" України.

CEO Vyriy Drone розповів УНІАН про різницю у підходах до застосування, замовлення та виробництва дронів українцями й росіянами – чому наші шляхи "розійшлися". Про "дронову блокаду" китайців, та як українці її обходять. А також – про новітні тенденції дронобудування (зокрема й про зенітні дрони, які вже здатні збивати "Шахеди") і про те, чому українські розробки на світовому рівні будуть "у мільярд разів кращі" за аналоги, якщо експорт дронів все ж буде дозволено.

Розкажіть про вашу компанію Vyriy Drone. Яка її історія та специфіка?

Ми почали розробку й виробництво дронів, коли довкола Києва закінчилися бої. Починали з трьох людей. Близько року розробляли, тестували, їздили на фронт. Потім вирішили, що рішення працюють, і що їх вже можна масштабувати. Тоді це були FPV-дрони та гексакоптери-бомбери.

Потім зосередилися на FPV-дронах, бо вони ефективніші з розрахунку "долар на уражену ціль". З тих пір цей напрям розвиваємо, пропонуючи їх різного розміру, різні частоти, оптоволокно, донаведення.

Також виробляємо комплектуючі до дронів. Взагалі минулого року займалися саме розвитком вітчизняного виробництва комплектуючих для дронів. Ми самі робимо в Україні льотні контролери, регулятори обертів, плати зв’язку, плати ініціації і багато чого дрібного.

По мірках виробника FPV-дронів ми компанія велика. По грошах, як бізнес – компанія вже теж велика, але по штату – середня.

Намагаємося, незважаючи на ціну, купляти по-максимуму комплектуючі в українського виробника. Так, економічно це не супердоцільно через те, що в Україні податки "по-дибільному" написані. Але ж хтось має українських виробників підтримувати? Вирішили, що це будемо ми.

Про вас кажуть, що ви перша компанія яка вийшла чи не на 100% локалізації виробництва дронів в Україні. Це відповідає дійсності?

Все вірно, у березні ми випустили першу тисячу стовідсотково українських FPV-дронів. Але це був наш спеціальний проєкт. У звичайному дроні десь 80% українських компонентів, і ще частина – китайські. Ми хотіли показати, що в Україні дійсно таке вже можливо. Три місяці це все готувалося. По тепловізорах термін виробництва якраз близько 3-х місяців, по передплаті.

Це не суперзручно як виробництво, але ми все одно вирішили таке зробити. Бо багато хто в Україні не вірив, що повністю український дрон можливий, що українська електроніка може бути конкурентною з китайською. Так, може.

А матриці у тепловізорах теж були українські?

Ні-ні, імпортні. Корейські, якщо не помиляюсь. У світі взагалі є лише чотири виробники таких матриць – Китай, Південна Корея, США і хтось в Європі (здається, Франція). Це супермаленький ринок по найменуванню виробників.

Виходить, "український дрон" все ж не повністю був українським?

Є кілька рівнів локалізації виробництва. Перший рівень, умовно, це коли ми купуємо китайський дрон, і тут його "прошиваємо" й налаштовуємо. Це софтовий рівень локалізації. Другий рівень – це коли ми купуємо готові китайські компоненти, тут дрон збираємо, налаштовуємо і використовуємо. Третій рівень локалізації – це виробництво в Україні вже компонентів, з яких дрон збираємо.

Наступний рівень – коли вже складові до компонентів теж виробляємо в Україні. Всі дроти і так далі. А найвищий рівень локалізації – це коли ми вже руду для цих компонентів та проводків у себе в країні видобуваємо та переробляємо.

Ми зараз вийшли на третій рівень локалізації. Йти глибше неможливо зараз. І взагалі немає сенсу. Бо ці комплектуючі доступні на світовому ринку. Їх продаж неможливо повністю заборонити.

А ось, до прикладу, чіпи. Їх виробляє швейцарська компанія на британській архітектурі на заводі у Китаї, Кореї або на Тайвані. А потім постачає в Україну. Це де-юре швейцарський чіп, який по факту виробляється десь в Азії. То з якої країни цей компонент? Яка юрисдикція має його забороняти? Це як забороняти експорт дротів. Це теоретично можливо, але тільки щоб посміятися.

Ви зараз про китайську "блокаду" для дронів та комплектуючих до них?

Так. Китай спочатку заборонив експорт дронів. Тоді китайці почали відправляти нам напівзібрані дрони. Це саме тоді був етап локалізації першого рівня. Там потрібно було лише вісім гвинтиків закрутити і готово. Проте потім Китай і це заборонив.

Але неможливо щось реально заборонити для однієї країни, якщо ти не контролюєш реекспорт через інші країни. А китайці реекспорт не контролюють. Тому зараз можливо купити всі китайські компоненти через треті країни. Це можливо і для України, і, на жаль, для РФ. Це робоча історія.

Наявність посередників впливає на строки, на вартість?

Впливає, але не суттєво. Додає 1-2% до вартості.

Український дрон з локалізацією третього рівня – наскільки він дорожчий за китайський аналог?

Він дорожчий зараз на 5-10%. Але не через те, що в Україні дорожче виробництво. Все через податкову систему, яка так прописана, що якщо ми завозимо компонент з Китаю, то китаєць-постачальник у КНР отримує повернення ПДВ, а в Україні ПДВ не платить. А якщо ми виробляємо це ж в Україні, то ми все продаємо з ПДВ, все виробляємо з ПДВ, всю сировину купляємо з ПДВ, і лише за рахунок податкової системи наші вироби стають дорожчими на 20%. Але якби ми були в рівних з китайцями умовах, то дрон українського виробництва був би на 10% дешевший за китайський аналог.

А як по строках виробництва?

Якщо це власне виробництво на рівні компонентів, то в Україні все буде довше. Щоб випускати велику кількість виробів, потрібно на складі мати значний запас комплектуючих. І якщо я планую виробляти льотнік, то я повинен за два місяці замовити чіпи та все необхідне. Бо на них черга. Або їх немає в наявності у потрібній кількості. А ще місяць потрібно, щоб виробити сам дрон.

З українськими виробниками можна домовлятися по строках, але це якщо в них є власний фінансовий ресурс. Через такі проблеми ми з деким навіть працюємо на умовах відстрочки платежу. Ми також можемо закладати власні кошти, а не від замовника. Але так теж стає довше, ніж виробляти з компонентів з Китаю.

Якщо виробляти з готових китайських компонентів, то на доставку й виробництво, в середньому, йде близько місяця.

Тобто, загалом залежність українського дронобудівництва від Китаю залишається значною?

Ми залежні, але не в усьому. Ми залежні у камерах і трошки у моторах. В Україні виробляється, умовно, 80-100 тисяч моторів щомісяця, чого достатньо на 25 тисяч дронів. А за місяць може бути вироблено й 250 тисяч дронів. Тобто по моторах ми поки закриваємо потреби власним виробництвом лише десь на 10%. Але це теж непогано. По іншій електроніці вже реально, щоб українські виробники дронів перейшли на вітчизняні комплектуючі за місяць-два. По рамах – взагалі немає залежності.

Точну кількість виробництва дронів, звісно, називати не можна, але хоча б по динамці можете щось сказати? Як воно змінюється рік до року?

Воно зростає. Ось, наприклад, зараз є зміни до системи держзакупівель, щоб бригади закупляли дрони напряму. Про це повідомлялося. В результаті в нас динаміка продажів на бригади зросла у 8 разів. Але це лише один з каналів, по яких в нас замовляють дрони. Є ще Агенція оборонних закупівель (АОЗ), ДССЗЗІ (Держспецзв'язок), фонди, муніципалітети та інші.

Але саме там, де зростає фінансування та покращується прозорість закупівель, там реально зростають і продажі. Завдяки цим змінам наш план виробництва на цей рік у 8 разів більший, ніж попереднього року.

Тобто анонсовані Міноборони 4,5 мільйони дронів цього року - це реально?

Так, звісно. У цьому взагалі ніякої проблеми немає. Особливо якщо вони вибудують гарну систему закупівель. А ідеї в них зараз точно непогані. Просто за рахунок зміни процедур вони й більше законтрактують за той самий бюджет. Зараз вже ціна на дрони падає.

Як саме змінюється система держзакупівель? Бо чутно багато критики.

Зараз АОЗ очолив Арсен Жумаділов. У досить такий складний спосіб очолив… Але те, що вони зараз роблять, повністю змінює алгоритми й принципи ринку дронів в Україні. Вони збільшують роль командирів – рот, батальйонів, бригад – і зменшують "ручний режим" у закупівлях. Також зараз всю систему цифровізують. Це зменшує вартість та підвищує якість.

Бо тепер командир підрозділу, який буде безпосередньо дроном користуватися, обирає що саме купляти й в кого. А державні органи, які раніше відповідали за закупівлю, тепер будуть лише оплачувати замовлення.

Тобто тепер військові самі зможуть обирати що їм потрібно без посередників?

Щось таке. Держава лише оплачує. А є ще друга історія – вводять конкурентні тендери на FPV-дрони. Те, що пропонував міністр Федоров для Держспецзв'язку, й завдяки чому вдалося втричі знизити ціну закупівлі. Звісно, тепер не так потужно ціни знижуються, але вони купують дрони на 30% дешевші, ніж раніше. Це порівняння з найдешевшим аналогом у тому ж розмірі. Від середньої ціни, думаю, ціна впала більше, ніж на половину.

І наскільки, на тлі цих реформ та масштабування виробництва, може подешевшати український дрон до кінця року? Чи стане він конкурентним з китайцями на світовому ринку?

Це дивлячись від чого рахувати. Але, думаю, на 20-30% українські дрони протягом року точно ще подешевшають. Це якщо мова про стандартний FPV-дрон, без наведення або складних систем зв’язку. Але українські дрони не конкуренти на світовому ринку порівняно з китайськими. Бо, насправді, наші у мільярд разів кращі. Їх просто неможна порівнювати.

Я знайомий з експертизою українських виробників і військових. Начебто компоненти майже ті ж, що й в китайців, але трошки змінені, трошки вже інші. Вони гарно налаштовані й перевірені бойовими умовами. Там, де китайський дрон полетить лише на 5 кілометрів, український полетить на всі 20 кілометрів. І це за ту саму ціну. І українські, і російські дрони зараз "на голову" вищі за китайські вироби.

Тобто має сенс відміняти обмеження на експорт дронів?

Не все так однозначно з експортом. Головний ризик від відкриття ринку - це стимул для виробників створювати дрони під потреби не української армії, а, наприклад, німецької. Може здаватися, що обом цим арміям потрібні однакові дрони. Але ні, це вже будуть дві зовсім різні одиниці зброї. Те, що буде зроблено під потреби німців, ймовірно, не буде взагалі працювати в українській війні.

Тому потрібно не просто відкривати експорт, а робити стимули, щоб українські R&D-центри, розробники працювали в інтересах Збройних сил України. Але й експорт потрібно відкривати, щоб отримувати фінансування.

Найбільш адекватними мені здаються дві ідеї щодо цього. Перша – це квотування. Щоб можна було експортувати половину від того, що вироблено компанією в Україні. Продали 10 літачків в Україні – можете й за кордон 10 продати. 

А друга історія – щоб та країна, яка купляє українські дрони, купляла таку ж кількість і для української армії. І цей варіант, наскільки я знаю, вже проробляється для контрактів. Наприклад, Німеччина купує для себе 50 українських FPV-дронів. І тоді вона повинна купити ще 50 дронів за свій кошт для ЗСУ.

Таким чином ми даємо українським виробникам дронів масштабуватися і отримуємо більше української зброї та ресурсів в Україні.

Ви щось розробляєте на експорт?

Сподіваємося, що вдасться "протягнути" ці дві ідеї для розблокування експорту. У нас в розробці є продукти, які мають експортний потенціал. Ми розробляємо власний аналог Mavic та дрон-бомбер середнього розміру. Такий, дуже розумний-розумний, автономний дрон, з власною камерою.

DJI зняла з виробництва Mavic 3, а це був основний розвіддрон для нас та для росіян. Китайці перейшли на іншу модель, але до неї ще немає прошивки і нормально підготувати її для війни поки що не можемо. Відсутність Mavic’ів це реальна проблема. Тому багато виробників в Україні та за кордоном намагаються цю нішу зайняти.

В нас це вироби, які мають таку технологічну перевагу над конкурентами, що там вже не важлива ціна. Це зовсім інший порядок цін, порівняно зі звичайними FPV-дронами.

Але звичайні FPV-дрони теж потрібні. За рахунок масовості. Більше 50% всіх уражень на полі бою припадає саме на FPV-дрони. Це незамінна зброя. Презентувати їх плануємо на кінець весни або початок літа, бо потрібно протестувати на фронті, налагодити лінію виробництва. Це доволі скоро.

Від цього питання логічно перейти до теми трендів. Які тенденції у галузі ви б назвали ключовими станом на початок 2025 року?

Дрони на оптоволокні. Перші контракти, які були роздані на виробництво таких дронів, отримали маленькі компанії, які не встигають з масштабуванням. Тим паче з ціною. Але це великий ринок. Тому туди логічно заходити виробникам і робити дешевше, краще, більше.

Друга історія – це автономність дронів, наведення, рої дронів. Оце все. Вже є багато компаній, які над цим працюють. Хоча ідеального рішення, наразі, немає, але вже є працюючі рішення, які дуже покращують життя нашим військовим.

Там головна проблема й перевага у тому, щоб побачити ворога раніше, ніж він побачить нас. А для цього потрібні якісні камери. Тому ми й включилися у розробку камер, які були б сильно кращі за все те китайське, що є зараз. З такою камерою перевага у наведенні буде суттєвою. Бо з поганими камерами наведення - це функція прикольна, але якщо ти вже ворога бачиш, то й сам під його вогонь потрапиш.

За умов потужного ворожого РЕБу, що краще – дрон з донаведенням чи варіант на оптоволокні?

Виходячи зі статистики, яку неможна публічно озвучувати, краще просто поставити нормальну систему зв’язку. Там багато нюансів. Якщо оптоволокно якісне і не обривається, якщо немає проблем з катушками, то це класний варіант. Але там значні обмеження по дальності – 10-15 кілометрів. 20 кілометрів - це вже  максимум. Безліч інших обмежень. Наприклад, пролітати над дорогами не можна, бо якщо проїде машина, то зв’язок обірветься.

Щодо наведення теж є нюанси. Ми, наприклад, ставимо режим круїз-контролю, що дає змогу пролітати РЕБ і наш, і чужий, і взагалі будь-який, не напружуючись.

Насправді, те наведення, і те оптоволокно, які є зараз, не ідеальні рішення. Але за потенційними можливостями, ідеальне наведення звісно виграє у майбутньому у ідеального оптоволокна.

А яка ситуація в нашого ворога з цим?

В них краща ситуація з оптоволокном – воно дорожче, але краще. І в них його більше. Але в них взагалі все пішло іншим шляхом. Бо ми якраз краще вміємо у зв’язок. Поставив його і не переживаєш за РЕБ. А це нам дає більшу дальність. Там, де вони працюють на 15 кілометрів (а вони ще нещодавно могли лише на 10 км), ми працюємо на 20-25 кілометрів. Тому ми часто їхні екіпажі оптоволоконщиків "висікаємо" нашими звичайними FPV-дронами.

А що скажете про зенітні дрони?

Ми теж їх виробляємо, але лише якщо сильно просять. Це не наш основний продукт. Робимо кілька сотень на місяць. Якщо брати ті зенітні дрони, які працюють по літачкам-розвідникам, то це українські літачки-камікадзе та звичайні FPV з цифровою камерою. Всі ці рішення працюють. 

Є вже невеличкий прогрес по перехопленню "Шахедів". Публічно повідомлялося про декілька збиттів дронами-камікадзе літачкового типу. Я тут очікую у цьому році прорив. Якісь зміни точно будуть, адже технологічного рівня вже вистачає, щоб "Шахеди" збивати системно. Це поки досить дорогі рішення, але це вже можливо.

Як ви оцінюєте перспективи дронів з різним озброєнням – кулемети, дробовики тощо? Як "винищувачі" проти інших дронів, так і "штурмодрони", які б могли частково замінити людину-штурмовика на фронті.

Формат боротьби "дрон проти дрона" - це цілком робоча історія. Я спілкувався з тими, хто цим займається. Найскладніше знайти ворожий дрон. Проблему з віддачою зброї на дроні вже побороли.

Зі штурмовими дронами складніше, адже тут потрібні швидкості, і щоб його не збили. Це реально більше для літачків, ніж для мультироторних дронів, бо у них вища швидкість й маневреність. А бронювання робить дрон важчим, ніж він здатен піднятися.

А штучний інтелект – які в нього можливості станом на 2025 рік? Наскільки він "розумний"?

В нас ШІ вже вміє виокремлювати людину з групи, трекати її. Але замаскований танк у полі він ще не розпізнає. Як допоміжна функція ШІ - це класна історія, але "автономна автономність" поки що не працює.

Росіяни все частіше викочують на поле бою техніку з комплексами активного захисту (КАЗ). Це такий "потьомкінський КАЗ", чисто для показухи, чи воно дійсно працює і може збивати ПТУРи та дрони? Чи є щось подібне в нас для захисту техніки?

Ані я, ані ті, з ким я працюю, поки що з російськими КАЗами не стикалися, тому не знаю як їх оцінювати. А ось з українського боку, знаю, йде розробка таких систем для захисту техніки від дронів. Проте на якій вони стадії, та яка буде ефективність, поки сказати важко.

Йдемо далі. Які вади та переваги України як локації для технологічного бізнесу?

В нас ніша специфічна. Для нас головна перевага – це мотивація фахівців йти до нас на роботу. Бо так вони працюють на перемогу. Хоча, попри кількість охочих, людей все одно бракує. Бо роботи дуже багато. В нас сотня вакантних місць зараз відкрита.

Загалом, працювати на ринок, на якому ти сам знаходишся, бізнесу завжди простіше. Міжнародного ринку FPV-дронів немає – весь ринок тут. Що впливає й на фінансові можливості бізнесу. В Україні є навіть кредитні програми, і вони навіть працюють. Хоча й повільніше, ніж хотілося б. Тобто, якщо робити дрони в Україні для України, то це робити зручно, швидко й економічно доцільно.

Якщо будь-який бізнес масштабується, то він прибутковий. А якщо не прибутковий – то не масштабується. Ми інвестицій не отримували, але зростаємо за рахунок збільшення кількості замовлень. Навіть за рахунок низької вартості замовлень. Бо оптимізація виробництва дозволяє отримати прибуток.

У бізнесі головне - це знаходитися у ринку, який зростає. А ринок дронів зростає. Тому для мене дивно, коли компанії не зростають за таких умов, або ниють, що немає грошей, що дрони не купують. Значить, це вони роблять щось не те.

Що найбільше заважає масштабуватись?

Відсутність досвідченого персоналу середнього рівня. В Україні та, зокрема, у Києві до війни було дуже мало виробництв. Тому дуже мало людей, які б вміли організувати виробничий процес. І тому таких фахівців доводиться навчати, що й стримує масштабування.

Проте це створює екосистему. Бо навіть коли війна завершиться, залишаться фахівці з менеджменту виробництва, з фінансів, з розробки технологічних продуктів і так далі. Ці знання так само будуть працювати й у цивільному секторі. Це буде реально нашою перевагою після перемоги, яка, я сподіваюся, відбудеться.

Але, звісно, безпекові питання - зараз головні чинники, що стримують масштабування компанії. А державі зараз варто просто не заважати виробникам й створювати умови вільного ринку. В нас ринок розвивається, але до цих пір він розвивався всупереч державним алгоритмам закупівель, а не завдяки. Лише цього року вперше у держзакупівлях дронів з’явилися ознаки вільного ринку.

Саме вільний ринок "підіймає" тих, хто виробляє краще, але "викидає" тих, хто робить погано, довго й незручно. "Ручний режим" завжди буде програвати сумі знань військових та виробників. Тому, сподіваюся, команда АОЗ розвиватиме саме вільний ринок. Цей рік може все змінити у оборонних закупівлях, якщо ця реформа буде продовжена.

Вільний ринок у оборонці - це перевага України, яка перекриває більші фінансові можливості РФ. Там система схожа до тої, яка була в нас раніше, але грошей більше. Ось "свій чувак" - на тобі гроші, масштабуй свої дрони. Навіть якщо вони погані. Раніше держава закуповувала багато дронів, але часто вони були непридатними до використання.

Ми від такого відходимо, бо шляхом вільного ринку ефективніше розподіляємо менший ресурс. В нас більше конкуренція, бо є закупівлі різних органів, різних військових частин, є фонди, муніципалітети.

З іншого боку, нам потрібна стандартизація дронів, щоб не було такого, що кожен тиждень новий дрон йде у підрозділ, з яким не знають, як працювати, немає прошивки. Це якраз був результат ручного керування, який зараз долаємо. Вільний ринок сам обере кілька кращих виробів та виробників, які й стануть стандартом.

Що б ви порадили тим, хто хоче увійти у цю галузь? Чи варто взагалі сюди зараз заходити, з огляду на насиченість ринку?

Варто, але у ті сегменти, де більше проблем. Це складніше, бо багато невідомого, зате там навіть посередній продукт матиме попит, якщо ви проблему вирішите. Також треба йти до клієнта і більше спілкуватися з військовими, знаходити їх проблеми, а потім їх вирішувати у кооперації з іншими виробниками.