У Берліні розкопали рідкісний японський меч 17 століття (фото)

Німецькі археологи зробили дивовижне відкриття під час розкопок дома старого підвалу в історичному районі міста Берлін Молькенмаркт.

Те, що спочатку вважалося простим військовим артефактом часів Другої світової війни, виявилося рідкісним японським вакідзаші, коротким мечем періоду Едо. Ця несподівана знахідка викликала інтриги та припущення про те, як такий об'єкт потрапив до Берліна та які історичні зв'язки міста він розкриває.

Про це  йдеться  у повідомленні на сайті Berlin Staatliche Museum.

Відкриття було зроблено взимку 2022 року, коли археологи Берлінського державного управління охорони пам'яток проводили розкопки в районі Молькенмаркт, зокрема вздовж вулиці Стралауер Штрассе.

Ця вулиця колись була значно вже, на ній розміщувалися житлові та комерційні будинки, поки вони не були зруйновані під час Другої світової війни. Руйнування та подальші зусилля щодо реконструкції міст у 1960-х роках залишили мало слідів від оригінальних споруд, але залишки підвалів цих будівель залишилися прихованими під сучасним міським краєвидом.

Коли археологи розкопали завалені уламками льоху, вони виявили різні військові речі, включаючи вуздечки, стремена, бордюри та упряжки, ймовірно, поспішно викинуті в останні хаотичні дні війни. Серед цих артефактів було знайдено покритий корозією меч, що стирчав із уламків.

Спочатку вважалося, що це була військова парадна шабля, яка відповідала контексту інших знахідок. Однак подальші дослідження та реставраційні роботи в Музеї доісторії та ранньої історії в Берліні незабаром розкрили його справжню таємницю.

Коли вчені відреставрували знахідку, вони зрозуміли, що це не європейська шабля, а японський вакідзаші, короткий меч, який традиційно носили самураї як супутник довшої катани. Рукоятка меча, хоч і була пошкоджена корозією, все ще зберігала залишки своєї дерев'яної конструкції та була частково загорнута у тканину та шкіру.

Під шарами корозії на мечі фахівці виявили невеликий наконечник, прикрашений мотивом Дайкоку, одного із семи японських богів удачі. Дайкоку легко впізнати по його знаменитому молоту та рисовому мішку, символам процвітання та удачі. Крім того, на гарді меча виявили прикраси з мотивами хризантеми, що додатково вказує на його японське походження та датує знахідку періодом Едо (17-19 століття).

Рентгенівське дослідження, проведене перед реставрацією, стало ще одним сюрпризом. Зображення показали, що спочатку лезо було довшим, а колись його могли вкоротити. Рукоятка, яка, ймовірно, не була частиною оригінального леза, була додана пізніше, з використанням одного з двох отворів. Це свідчить про те, що меч був перепрофільований як більш короткий вакідзаші, роблячи меч потенційно старше рукояті і датуючи його 16 століттям.

Виявлення японського вакідаші в берлінському підвалі викликає питання про його подорож до німецької столиці. У той час Японія була значною мірою ізольована від решти світу, як ця чудово виготовлена ​​зброя, як правило, призначена для сановників та самураїв, виявилася похованою у Берліні?

Одне з можливих пояснень у тому, що меч міг бути подарунком однієї з японських дипломатичних місій, які відвідали Європу 19 столітті. Місія Такеноуті в 1862 і місія Івакура в 1873 були значними дипломатичними зусиллями, спрямованими на зміцнення відносин із західними державами, включаючи Німеччину. Близькість району Молькенмаркта до Берлінського палацу, де ці місії приймав король Вільгельм I (пізніше імператор Вільгельм I), свідчить про потенційний зв'язок. Проте точне походження меча та його зв'язок із колишніми жителями Стралауера Штрассе залишаються спекулятивними.