Навчання братніх народів: миротворці з України, Білорусі та Росії захоплювали будівлю й звільняли населений пункт від бандитів

7 жовтня на Широколанівському полігоні в Миколаївській області завершилися українсько-білорусько-російські тактичні навчання. Упродовж трьох днів військовослужбовці трьох сусідніх держав відпрацьовували дії у складі миротворчого контингенту.

До навчань були залучені механізована рота, гранатометний взвод Збройних Сил України (83 особи), повітряно-десантна рота Збройних Сил Російської Федерації (72 особи), мобільний взвод Збройних Сил Республіки Білорусь (28 осіб), а також підрозділ забезпечення – група підгравання та позначення противника (30 військовослужбовців ЗС України).

В останній день навчань зведеному українсько-білорусько-російському підрозділу належало виконати чотири найважливіші завдання з наведення порядку в зоні конфлікту. Під час першого етапу учасники відпрацьовували навички несення служби на блокпості та контрольно-пропускному пункті. Далі було проведено обшук будівлі та знешкоджено групу злочинців, що переховувалися в ній – це завдання блискуче виконав білоруський миротворчий взвод. Наступним епізодом стало відпрацювання дій у разі нападу на колону – завдання виконував парашутно-десантний взвод Російської Федерації. Фінальним епізодом навчань стала ліквідація бандформування, що розмістилося в одному з населених пунктів – завдання спільно виконували військовослужбовці всіх трьох підрозділів під єдиним керівництвом командира зведеного батальйону.

 

 

Керівник навчань, полковник Валерій Водолазський:

- Тактичні прийоми, що відпрацьовувалися під час навчань, показали, що ми спроможні виконувати спільні завдання з мінімальними витратами часу. Загальна оцінка – «добре». І надалі, вважаю, такі навчання необхідно проводити у форматі «Україна – Білорусь – Росія», як на території України, так і на територіях країн-учасниць.

Перший заступник командира 6-го гвардійського армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України, генерал-майор Олег Гуляк (Україна):

- Ми вперше провели навчання братніх слов’янських народів. Поки що ми однозначно вирішили: навчання мають величезний потенціал на майбутнє, це великий позитивний момент у нашій співпраці, який зміцнює дружбу, дає можливість поділитися досвідом і досягти взаєморозуміння під час миротворчих, навчально-бойових і бойових завдань.

Полковник Андрій Борисик, 120-та окрема гвардійська механізована бригада (Республіка Білорусь):

- Однією з цілей навчань було визначити, наскільки ми сумісні. І ці навчання показали, що командний склад, сержантський склад і рядовий склад повністю розуміють один одного та здатні спільно виконувати поставлені завдання, зокрема й за миротворчою тематикою.

Полковник Дмитро Овчаров, заступник командира 7-ї десантно-штурмової дивізії, Повітряно-десантні війська (Російська Федерація):

- Ці навчання – історична подія. За всі 20 років (незалежності, – авт.) Україна, Білорусь і Росія не проводили спільних навчань. Це перший крок, коли ми разом зібралися, хай і невеликими підрозділами, та спробували виконати спільну миротворчу місію. Ви бачили на полігоні той азарт, старання, бажання військовослужбовців показати свої вміння й навички, набуті під час служби у Збройних Силах. Це вдалося. Головна мета навчань, вважаю, була досягнута – подивитися й зіставити, чи можемо ми, три держави, виконувати завдання у складі миротворчих сил. Далі нарощуватимемо потенціал, проводитимемо такі навчання й надалі. Перешкод для цього жодних немає...

 

 

Звичайно, журналістів цікавила і думка військовослужбовців, залучених до виконання миротворчих завдань. Стандартне запитання для всіх учасників – що вразило найбільше і яка з країн, на думку військовослужбовця, показала найкращу підготовку.

Командир парашутно-десантного взводу, гвардії лейтенант Олександр Печкін (Російська Федерація):

- Найбільше запам’яталися етапи підготовки, бойової стрільби, а також спортивні змагання. Для нас, росіян, провести спільні навчання з колишніми радянськими республіками – це дуже приємно. А під час цих навчань ми можемо відпрацювати злагодженість у виконанні будь-яких завдань.

- Найскладнішим у ході навчань виявилася організація взаємодії між підрозділами різних держав. Це проявлялося в кількох нюансах, пов’язаних із різною тактикою дій підрозділів наших військ, українських і білоруських.

- На мій погляд, найкраще були й завжди будуть підготовлені саме російські десантники.

Військовослужбовець 28-ї окремої механізованої бригади, старший солдат Олександр Андрієнко (Україна):

- У частині ми не могли отримати такого досвіду в миротворчому напрямі, який отримали тут. На цих навчаннях я для себе відкрив нові можливості, зрозумів, що таке миротворчі операції. Ми пробували захопити будівлю, захопити машину. Було дуже цікаво. Вважаю, ці навчання надали всім трьом країнам певний досвід.

- Я вважаю, що найкращих тут не варто виокремлювати. Адже три країни – і всі ми найкращі. Усі ми показали свої можливості – у когось їх більше, у когось менше. Думаю, Україна показала себе не з гіршого боку.

Військовослужбовець миротворчої роти, старшина Андрій Зданевич (Республіка Білорусь):

- Вважаю, що такі навчання необхідні для налагодження взаємодії між нашими країнами, між миротворчими підрозділами наших держав. І такі навчання мають проводитися регулярно.

- Найцікавіше – звісно, тактична підготовка. Це цікаво для будь-якого військовослужбовця – заняття в полі, а не в класі. Найцікавішою частиною навчань, вважаю, був штурм будівлі – огляд будівлі, захоплення бандитів і вивезення їх у визначене місце.

Гадаю, що оскільки ми представники братніх народів, ми всі виступили на одному рівні…