Трагедія війни в Україні через призму Другої світової: Гастролі ProEnglish theatre у Миколаєві (фоторепортаж)

У суботу, 25 лютого, на сцені в укритті Миколаївського художнього академічного театру відбулася моновистава «The book of sirence», яку представив єдиний в Україні англомовний театр ProEnglish theatre.

Про це повідомляє кореспондент « Новостей-N » з місця події.

Оригінальна постановка створена за книгою Маркуса Зусака «Крадійка книжок» та уривками з книги Ектора Абада Фасіолінсе «Ми забуття, яке настане». У центрі оповідання історія дівчинки Лізель, яка під час війни змушена перебувати в бомбосховищі, в якому вона переважно читає, що згодом рятує їй життя.

Режисер вистави Алекс Боровенський, розповідаючи про виставу, зазначив:

«Сьогодні ми в Миколаєві приїхали зі спектаклем «The book of sirence». А надихнуло нас те, що ми жили у приміщенні бомбосховища нашого театру у Києві. То був березень, тоді російські окупанти намагалися «взяти Київ за три дні». У них нічого не вийшло, але ми ще близько місяця прожили в укритті театру. І на десятий день ми вирішили розпочати роботу над абсолютно новою виставою, бо нам важливо було зафіксувати цей досвід перебування у бомбосховищі – колективного перебування, колективного єднання. Ми шукали текст, який це допоможе, і ми знайшли цей текст на полиці бібліотеки театру. Ми її не планували. Просто зняли з полиці. Це був Маркус Зусак – письменник, який писав про Другу Світову, про бомбосховища маленького німецького містечка, у ньому живе маленька дівчинка, яка вчиться читати, коли її місто бомбять. Нам було важливо поговорити про цей досвід, переклавши його на реалії українського бомбосховища. Нам було важливо порівняти ці два досвіди і трохи відволіктися від жаху війни, який ми тоді відчували, і продумати, що з усіма нами буде. Цьому вже спектаклю рік».

Звертає увагу, що у представленому театральному дійстві напрочуд цікаво  переплелися реалії жахів Другої світової та трагедії сучасних реалій, в яких опинилися мешканці сучасної України. Сама атмосфера сцени в укритті допомогла глядачам провести паралелі між подіями, розділеними проміжком понад 80 років.

Також оригінальним режисерським рішенням є використання голосу Левітана та позивних радянського радіо, які у багатьох асоціюються з військовими подіями. Яскравою деталлю є і використання шлягера воєнних років «Moonlight cocktail», причому він у ході вистави зустрічається двічі – у записі оркестру Гленна Міллера та у виконанні тапера, який супроводжував грою найбільш напружені моменти сценічного дійства.

Вистава була з цікавістю зустрінута миколаївською публікою, яка після закінчення нагородила актрису та режисера оплесками. Також після закінчення вистави всі бажаючі змогли залишитися та взяти участь у обговоренні постановки.