Ставили розтяжки під носом у росіян: морпіхи миколаївської бригади показали роботу саперів

Ці хлопці окрема бригада морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Білінського завжди попереду, без їхньої роботи не зможе обійтися жоден армійський підрозділ. Планування будь-якої військової операції завжди передбачає роботу саперів, повідомили на сторінці бригади у Фейсбуку.

— Наш підрозділ займається мінуванням та розмінуванням територій. Загалом робота спрямована на прикриття передових рубежів. Працювати доводиться цілодобово, проте безпечніше за поганої видимості. Так ворогові найважче помітити нас, — розповідає сапер однієї з окремих бригад морської піхоти із позивним «Студент».

Військовослужбовець каже, що були випадки, коли вони ставили мінні пастки за кілька десятків метрів від позицій росіян. Роботу виконували непомітно та результативно.

- Противник нічого і не підозрював. Ми зробили свою справу і непомітно повернулися до підрозділу. Пізніше аеророзвідка поділилася інформацією, що в тому місті, де ми встановили вибухівку, залишилися лише фрагменти амуніції рашистських «щасливчиків», — продовжує захисник.

Робота саперів завжди небезпечна. Йдеться про звичайне розмінування ворожих пасток або встановлення мінних загороджень — усе потребує уважності та професіоналізму.

— Нещодавно працювали на нулі. Була хороша видимість, і тому нас помітив ворожий дрон. Вже за кілька хвилин над головами паморочилося їхнє «пташка» з підвісним боєприпасом. Так сталося, що поряд не було жодного укриття. Міна впала за кілька метрів від нас. На щастя, всі залишилися живими. Відбулися легкою контузією, — зазначає військовий псевдо Монах.

Перед кожним виходом хлопці комплектують наплічники під конкретне бойове завдання. Також сапери мають свої забобони. Наприклад, під час виїзду старший команди запитує: «що ми сьогодні говоримо богу смерті?», а побратим має відповісти: «не сьогодні!».

— Взагалі, кожен крок сапера має бути зважений і продуманий. Будь-яка звичайна побутова річ землі може таїти у собі небезпека. На початку служби я найбільше побоювався зустрічей із розтяжками. Згодом навчився всім тонкощам роботи з ними та довів свої навички до автоматизму. Скільки таких розтяжок зняв і поставив не рахувати, — каже Монах. — Також на цій війні для мене новими стали ворожі касетні боєприпаси, які розкидаються територією і чекають на свою жертву. Перші такі сюрпризи вчив мене знешкоджувати командир.

Як правило, групи саперів працюють по 5-6 осіб. На завданні вони обов'язково тримають між собою дистанцію, уважно спостерігають за місцевістю та різними підозрілими предметами.

— Є багато пасток, які залишають росіяни. Тому в нас таке правило: те, що не твоє, не чіпай. Навіть якщо побачив свою міну, яку тільки вчора встановив, до неї теж не підходь, — розповідає інший сапер на ім'я Олександр.

До цього колективу саперів залучено найкращих фахівців зі своєї справи. Дехто має за плечима чималий досвід служби. Також військові змогли пройти підвищення у Литовській Республіці. Там іноземні колеги навчали українських захисників тонкощам саперної справи, диверсійній та протидиверсійній роботі.

— Відчувалася колосальна підтримка не лише іноземних військових, а й серед простих литовців. У Вільнюсі щокроку можна побачити український прапор, звідусіль лунають гасла на підтримку України. Після завершення підготовки литовські колеги передали нам індивідуальні засоби захисту та багато іншого корисного військового майна, — зазначає Олександр.

Більше того, серед цього невеликого колективу саперів є свої винахідники, які постійно працюють над удосконаленням улюбленої справи. Вони створили багатоканальний дистанційний блок підриву та винайшли низку «хитрих» вибухівок, які важко розпізнати чи знешкодити. Такі винаходи успішно мінусують супротивника.