Яким було мистецтво вишивки в минулі часи

Вишивка займала особливе місце у побуті, так як нею прикрашали оселю, народні костюми, взуття, та верхній одяг. Залежно від характеру та призначення одягу ретельно підбирався візерунок, техніка і тип вишивки. Під час оздоблення одягу та інших предметів майстрині використовували традиційні малюнки та мотиви, що характерні для певного регіону.
Саме у казкових візерунках і техніці зберігались найцінніші таємниці пов’язані з культурою народу. У далекі язичницькі часи вишивальниці копіювали для вишивки різноманітні сцени побутового життя. Традиційно за допомогою ниток і голки жінки прикрашали скатертини, простирадла, сорочки, хустки, рушники, сарафани і т.д. У наш час для декору виробів переважно використовують різноманітні рослинні та геометричні орнаменти, які вражають своєю красою та багатством незвичних форм.
На щастя, зразки старовинних вишиванок та інших виробів збереглися і до наших часів. В той період майстрині віддавали перевагу вишивці хрестиком, бо вважали хрест охоронним символом. Ця техніка була однією з найдавніших. Завдяки їй кожна деталь виконувалася по-особливому. Вважалося, що орнаменти вишиті руками наших прабабусь мали сакральне значення і захищали від негативного впливу.
Старовинні вишиванки в Києві були пошиті таким чином, щоб обличчя та кисті рук були відкритими. Це пов’язано з тим, що ці частини тіла вважали одухотвореними. Краї одягу були місцями зіткнення зовнішнього та внутрішнього світів, саме тому горловина та манжети рясно прикрашалися розкішними орнаментами, а інші ділянки дуже часто залишалися не вишитими.
Багато майстринь до сих пір дотримуються традиційного способу оформлення сорочок, декоруючи їх лише по краях, а завдяки творчому підходу вишивальниці постійно вдосконалюють орнаменти, роблячи сорочки ще прекраснішими. Однак ці шикарні вироби втратили своє сакральне значення і сьогодні вони використовуються лише для створення неповторних образів.








