Десятки тисяч українських військових вважаються зниклими безвісти: як їх шукають

Число зниклих безвісти військовослужбовців ЗСУ становить близько 50 тисяч осіб. Їхні близькі докладають неймовірних зусиль, щоб їх знайти

В офісі без вивіски в непримітній будівлі у Києві четверо чоловіків середнього віку переглядають в інтернеті моторошні фільми та фотографії. Вони часто відвідують російські Telegram-канали, що спеціалізуються на публікаціях про полонених українських солдатів. На фотографіях, зроблених за останні кілька днів, видно, що в одного чоловіка обличчя в крові, в іншого зв'язані руки, але сигарета стирчить із рота. Третього, схоже, пораненого, везуть на тачці. Ці українські службовці — кібер-мисливці, які розшукують зниклих безвісти військових, кількість яких налічує десятки тисяч.

Олег наближає обличчя на відео, робить скріншот, потім завантажує його в програму розпізнавання облич, яка шукає збігу в інтернеті. За кілька секунд перед ним з'являються сім можливих варіантів. Олег швидко відкидає більшість із них і знаходить фотографії щасливої ​​молодої людини з дружиною, друзями та дитиною. Ще одне клацання — і ім'я збігається зі списком військовослужбовців, які зникли безвісти. "Ага! Це Віталій", - каже він, після чого відправляє свою знахідку до служби безпеки України, яка, у свою чергу, може повідомити про це сім'ю. За рік, каже Олег, його команда знайшла у такий спосіб близько 600 зниклих українців.

Станом на 20 вересня 2024 року уповноважений у справах зниклих безвісти при МВС України Артур Добросердов мав у своєму розпорядженні список з 48 138 осіб, які досі вважаються зниклими. З початку російського вторгнення в лютому 2022 року було впізнано близько 7 548 осіб, які раніше вважалися в списках зниклих безвісти. До цього числа увійшли 3 632 військовослужбовців і цивільних полонених, які були обмінені на росіян, а також 3 916 упізнаних тіл, частина з яких також була повернута на батьківщину.

У Добросердова також є дані на 2552 тіла, ще не впізнаних.

За словами обмінених військовополонених та даними Червоного Хреста, відомо ще приблизно про 6 000 українців, які перебувають у полоні. Однак неврахованих осіб все ще залишається понад 40 000. Деякі вважаються загиблими, але не можуть бути зареєстровані як такі, тому що тіла не знайшли. Добросердов розповідає, що близько 20% живих військовополонених, яких Росія обміняла, не значилися в жодних списках і часто вважалися мертвими. На його думку, більш ніж половина тих, чия доля невідома, все ще живі.

Росіяни не передають повних списків захоплених ними чоловіків у Червоний Хрест. Добросердов вважає, що основні Telegram-канали, за якими стежать його колеги, належать російським спецслужбам. Вони намагаються залучити зневірені сім'ї, щоб ті вийшли на зв'язок. Якщо вони це роблять, вони вимагають грошей або розвідданих в обмін на будь-який контакт із полоненим. На деяких сайтах просто орудують шахраї.

Росіяни не надсилають повні списки чоловіків, яких вони захопили Анастасія Савова керує Always Faithful, організацією, яка допомагає сім'ям українських моряків, що зникли безвісти. Її батька було схоплено, коли у травні 2022 року було захоплено Азовсталь, сталеливарний завод, який був останнім українським оплотом у місті Маріуполь. Вона поняття не мала, чи живий він чи мертвий, до січня цього року, коли він з'явився у списку Червоного Хреста. Через організацію вона надсилала повідомлення, але не знає, чи він отримав їх. Вона каже, що щойно отримала «пригнічуючі новини про його здоров'я» від нещодавно обмінених полонених. Були випадки, коли військовополонених, яких ще вважали живими, повертали мертвими.

Соломія Хома, керівник відділу міжнародного співробітництва Українського центру безпеки і співробітництва, вважає, що проблема людей, які зникли безвісти, — "дуже чутлива тема" в Україні. Росіяни навмисно залишають сім'ї у невіданні щодо того, чи живі чи мертві їхні близькі. За її словами, це робиться для того, щоб "створити соціальну напругу". Українська група у Facebook, де люди шукають будь-яку інформацію про зниклих військовослужбовців, нараховує майже півмільйона фоловерів.

Поруч із парламентом у Києві десяток людей стоїть із плакатами та фотографіями своїх зниклих безвісти. Усі вони моряки, які зникли після падіння Маріуполя. Ніхто не знає, чи вони живі. У деяких полках і частинах діють сильні лобі, які докладають усіх зусиль, щоб їх зниклі безвісти рідні були внесені до списків для можливого обміну. Однак інші види збройних сил, такі як крихітний [військово-морський] флот України, цього не мають. Все, що вони можуть зробити, це стояти і сподіватися, що про них не забудуть.

The Economist , Великобританія