Психологічна дуель з кредиторами: чи загрожує Україні дефолт?

Величезні суми зовнішнього боргу, повернення якого за нинішніх умов неможливе, змушують Києву шукати шляхи для отримання скорочень та відстрочок від кредиторів

Війни коштують дорого, і російська агресія коштувала Україні мільярди доларів. Київ перебував у складній борговій ситуації ще до початку конфлікту, він був змушений реструктуризувати борг приватних корпорацій у 2015 році після анексії Криму Росією роком раніше. Але тепер країна має збалансувати позики для фінансування бойових дій із керуванням старими борговими зобов'язаннями.

Це складний маневр. Київ має відповідати фінансовим очікуванням суверенних та багатосторонніх кредиторів, які дають йому гроші на продовження воєнних дій та підтримують українську економіку. Водночас країна має залишатися привабливою для приватних інвесторів, чиї грошові потоки матимуть вирішальне значення наступного дня після закінчення війни, коли відновлення має розпочатись всерйоз. Але ці цілі суперечать одна одній, оскільки Україна стикається з проблемою розміщення приватних облігацій на 20 мільярдів доларів.

Приватні кредитори, переважно американські інституційні інвестори, такі як Pimco, виявили великодушність і призупинили вимоги виплат за боргами після нападу Росії. Але конфлікт затягнувся довше, ніж очікувалося, і виплати [Україна] має відновити у серпні. Минулого тижня комітет власників облігацій відхилив схвалену G7 пропозицію України знизити загальну вартість боргу на 60% та скоротити щорічні купонні виплати. Їхня зустрічна пропозиція щодо зниження ставки на 22% і купона в 7,75% загрожує відпливом капіталу з України, коли він вкрай необхідний, і може призвести до невиконання цільових показників щодо скорочення боргу, необхідних для отримання фінансування МВФ у розмірі 15,6 мільярда доларів. .

Кредитори мають повне право піклуватися про свої прибутки, але зустрічна пропозиція значно нижча за очікування ринкових аналітиків, які передбачали скорочення на 30-45%. На переговорах щодо реструктуризації часто доводиться стримувати суверенного боржника. Але це не типова реструктуризація. Ситуацію із заборгованістю України викликано не неправильним управлінням фінансами, а нападом Росії. Справді, інвестор, який доведе Україну до дефолту, може завдати шкоди своїй репутації — враховуючи загрозу, яку Росія становить для європейської безпеки.

Зараз Україна має три варіанти. Вона може змінити тактику, пролобіювавши припинення виплат до 2027 року, коли суверенні кредитори проведуть реструктуризацію свого боргу. Вона може оголосити дефолт, визнавши, що під час війни їй нелегко вийти на міжнародні ринки, незалежно від угоди про реструктуризацію. Або вона може твердо стояти на своєму.

Хоча перші два варіанти мають деяке обґрунтування, вони пов'язані з ризиками. Затримка платежів призведе до збільшення можливих витрат для України з нарахуванням відсотків, а затягування переговорів про розмір платежів не зніме занепокоєння багатосторонніх та двосторонніх кредиторів. У той же час дефолт може спричинити невдоволення всіх категорій кредиторів і поставити під загрозу фінансування в майбутньому. Необхідність розгляду справи про банкрутство відвернула б увагу України від бойових дій на східному фронті.

Тому найкращий вихід для України — перемогти в психологічній дуелі з власниками облігацій і досягти скорочення боргу приблизно на 40%, що відповідає очікуванням ринку. Країна не може відволікатися на тривалу процедуру банкрутства і має зупинити відтік фінансових коштів, оскільки вартість бойових дій та конфлікту загалом зростає. Щорічні платежі будуть необхідні для підтримки привабливості країни перед майбутніми кредиторами, але вони мають бути невеликими та символічними.

Однак Києву слід побоюватися надмірного тиску на власників облігацій. Невдоволені власники можуть продати свої вимоги хедж-фондам або іншим приватним організаціям. Як показали Замбія та Гана, суверенні дефолти стають все більш неприємними зі збільшенням числа кредиторів.

На нещодавньому саміті лідери G7 домовилися використати відсотки із заморожених активів Росії для фінансування військових дій України. Незважаючи на те, що угода є багатообіцяючою для фінансів України, на її реалізацію буде потрібен час. Тим часом власникам облігацій не слід розглядати її як іншу реструктуризацію суверенного боргу. На карту поставлено всі зусилля потреби фронту.

Financial Times , Великобританія