Ось чому світ досі не відмовився від долара

Новина про те, що американський державний борг подолав психологічну позначку $40 трлн, викликала чергову хвилю партійної істерики. Майже одночасно космічний апарат «Вояджер-1» відійшов від Землі на відстань одного світлового дня. Реальний вплив обох подій на повсякденне життя приблизно однаковий – нульовий. Будь-яка цифра з великою кількістю нулів лише умовний орієнтир для відліку часу.

Про дивовижний феномен стійкості долара на фоні постійного зростання держборгу США пише американське видання The Nation

Проте політичний мейнстрім реагує на борг рефлекторно. Для консерваторів це чергова нагода вимагати урізання соціальних програм Social Security та Medicare. Для лібералів — привід вкотре закликати «змусити багатих платити більше». Обмеження медичних витрат і прогресивний податок дійсно необхідні зарали відновлення американського середнього класу, але до так званої «проблемі держборгу» вони не мають жодного стосунку.

Друкарський верстат у руках боржника

Відповідь на питання, чи стійкий федеральний борг США, дуже проста: так, абсолютно. Усі боргові зобов'язання номіновані в американських доларах – валюті, яку емітує сам уряд США. Такий борг неможливо прострочити чи не виплатити незалежно від політичних ігор навколо «стелі запозичень».

Якщо звернутися до макроекономічних формул, ключовим показником є ​​співвідношення держборгу до ВВП. Його динаміка залежить від двох величин:

• Середня відсоткова ставка за державними облігаціями;
• Номінальних темпів зростання ВВП (реальне зростання плюс інфляція)

Поки темпи зростання економіки перевищують середню відсоткову ставку, країна буквально «переростає» свій борг, і відношення боргу до ВВП знижується. Саме це мав на увазі міністр фінансів США Скотт Бессент. Сьогодні відсоткові ставки все ще нижчі за динаміку ВВП, а значить, система зберігає стійкість.

Чому рішення ФРС більше не ламають економіку США

Раніше жорстка грошово-кредитна політика завдавала прямого удару по приватному сектору. У 1981 році голова ФРС Пол Волкер зміг задерти ставки до 20%, буквально паралізувавши бізнес та іпотеку, щоб збити інфляцію.

Сьогодні механіка змінилася. За поточного обсягу держборгу (що перевищує 100% ВВП) високі ставки призводять до того, що Мінфін виплачує сотні мільярдів доларів власникам облігацій. Ці гроші не зникають: великий капітал відразу перенаправляє їх на фондовий ринок та інші активи.

Саме тому агресивне підвищення ставок Джеромом  Пауеллом (голова Федеральної резервної системи з 2018 по 2026 рік - прим. перекл.) після 2021 року не викликало глибокої рецесії. З погляду соціальної рівності це катастрофа — багаті стають ще багатшими. Але на макроекономічному рівні ефекти гальмування та грошового накачування просто взаємно компенсують один одного.

Японський глухий кут і провал спроб Мінфіну

Проблеми виникають на зовнішньому контурі та в сегменті довгострокових облігацій. У разі зростання короткострокових ставок старі довгострокові папери з низьким купоном падають у ціні, генеруючи збитки для облігаційних фондів.

Спроба міністра фінансів Бессента підтримати ринок шляхом викупу довгострокових паперів провалилася. Обсяги інтервенцій виявилися сміховинними на тлі високих ставок. Більше того, замінюючи довгостроковий дешевий борг на дорогі короткострокові зобов'язання, Мінфін лише збільшив власне відсоткове навантаження.

Паралельно зріє криза в Японії, що опинилася між двома вогнями:

• Подорожчання імпорту нафти через воєнний конфлікт навколо Ірану;
• Руйнування схеми carry trade ( заробіток за рахунок різниці відсоткових ставок – прим.перекл. ) — роками інвестори займали дешеву ієну та вкладали її у високоприбуткові іноземні активи

Щоб утримати ієну та сплатити нафту, Токіо змушений продавати американські держоблігації. Тимчасовий обмін валют (своп), проведений Бессентом підтримки ієни, лише відтягує розв'язку. Вже до кінця осені Токіо доведеться вибирати з чотирьох сценаріїв: підвищити свої ставки (що призведе до хвилі банкрутств усередині країни), обвалити ієну (розігнавши інфляцію), почати масове скидання Treasuries (боргові державні цінні папери - прим. перекл.) уб'є carry trade.

Долар як замкнута система: чому альтернативи наразі немає

Конфлікт між жорсткою політикою ФРС та спробами Мінфіну утримати курс долара оголює системні протиріччя. Однак, навіть якщо Японія зважиться на контроль капіталу, це не призведе до краху доларової системи. Китай роками тримає обмеження на рух капіталу та скуповує (або розпродає для формування сировинних резервів) американські папери без шкоди для світової торгівлі.

Сьогодні навіть усередині США (включаючи критиків на кшталт віце-президента Джей Ді Венса ) зростає скепсис щодо статусу долара як світової резервної валюти. Але відмовитися від нього відразу неможливо: у світовій фінансовій системі просто немає іншого майданчика, здатного поглинути весь цей обсяг резервів.

Головний потенційний наступник — Китай — маючи гігантську промислову базу, свідомо уникає ролі емітента головної світової валюти. Пекін бачить деіндустріалізацію США і не хоче віддавати управління економікою до рук фінансового сектора.

Доларова система може звалитися під вагою геополітичних шоків чи масштабних війн. Але поки що вона функціонує як тлумачний словник: усередині неї можна переходити від одного терміну до іншого, але вийти за її межі фінансовому світу поки що просто нікуди.