Конгрес США затвердив «пекельні санкції» проти РФ. Чого тепер чекати на Україну?

Американський парламент завершив роботу над масштабним пакетом обмежувальних заходів проти Росії. Слідом за Сенатом Палата представників остаточно схвалила законопроект, який у ЗМІ закріпився під назвою «пекельні санкції». Тепер документ направлений на підпис президентові Дональду Трампу .

Незважаючи на те, що експерти прогнозують підписання закону президентом, аналітики сходяться на думці: американський лідер навряд чи одразу задіє нові важелі тиску на Кремль, а також ключових торгових партнерів Росії — Китай та Індію.

Суть нового документа: від указів до закону

Головна особливість прийнятого акта у тому, що він переводить раніше запроваджені президентськими указами антиросійські санкції у ранг федерального законодавства. Теоретично це позбавляє главу держави можливості скасувати обмеження простим розчерком пера.

Документ передбачає:

• Закріплення жорстких персональних обмежень проти російських чиновників, фінансового сектора та тіньового флоту.
• Право президента вводити загороджувальні мита (аж до 100%) на імпорт товарів з держав, які входять до топ-5 найбільших покупців російських енергоносіїв або допомагають обходити санкційні бар'єри.
• Можливість оперативно вносити судна до чорних списків без попередніх перевірок, якщо вони вже заблоковані європейськими союзниками чи Великою Британією.

Водночас закон наділяє американського лідера широкими дискреційними повноваженнями: президент має право будь-якої миті тимчасово припиняти дію санкцій або надавати винятки на свій розсуд. Ініціатива спочатку розроблялася сенатором-республіканцем Ліндсі Гремом , а хід їй дали після його смерті влітку, доповнивши текст заходами проти тіньового флоту.

Реакція Києва та позиція Вашингтона

В Україні вітали рішення американських законодавців. Президент Володимир Зеленський висловив подяку конгресменам, а глава МЗС Андрій Сибіга наголосив на важливості повної ізоляції російського тіньового флоту та запровадження жорстких візових заборон для учасників конфлікту.

У самому Конгресі пояснюють необхідність ухвалення закону підтримкою України на полі бою. Як зазначають експерти Центру стратегічних та міжнародних досліджень (CSIS), для багатьох вашингтонських політиканів це крок із розряду «потрібно зробити хоч щось», коли ситуація потребує демонстрації рішучості.

Проте для Москви закон несе неприємні нововведення: він зобов'язує адміністрацію США активувати прописані заходи протягом 30 днів і проводити їх перегляд кожні півроку. Повне скасування обмежень буде можливим лише після офіційного припинення бойових дій та підписання мирної угоди з незалежною владою України.

Чотири причини, чому Трамп не поспішатиме

Фахівці виділяють цілу низку факторів, через які Білий дім не форсуватиме застосування нових санкційних та тарифних інструментів. Для цього існує принаймні чотири причини. 

1. Дипломатичний маневр. Повернення Трампа на другий термін не супроводжувалося посиленням антиросійської лінії. Адміністрація послідовно заявляє, що нові каральні заходи здатні зашкодити спробам посадити Володимира Путіна за стіл переговорів.

2.    Зміщення фокусу зовнішньої політики. Головними зовнішньополітичними завданнями для поточної адміністрації стали жорстке протистояння з Іраном та глобальні торговельні суперечки з використанням мит.

3.    Пріоритет торгових воєн над геополітикою. Використання загороджувальних мит Трамп традиційно спрямовує проти опонентів і союзників по всьому світу (включно з Канадою та країнами Європи), тоді як пряма торгівля між США та Росією практично зведена до нуля.

4.    Внутрішньополітичні ризики. Напередодні проміжних виборів до Конгресу команда президента побоюється розгону інфляції та стрибків цін на пальне всередині країни. Сам Трамп прямо пов'язував динаміку вартості дизеля з ударами українських безпілотників по російським НПЗ.

Удар по головним центрам переробки російської нафти в Азії — насамперед в Індії та Китаї — за умов завантаженості американських нафтопереробних заводів на межі потужності може спровокувати серйозну глобальну енергетичну кризу.

Таким чином, Конгрес надав у розпорядження Білого дому найпотужніший інструмент тиску, проте рішення про те, як і коли його використати, залишається виключно за політичною волею Дональда Трампа.