Найдовші сто метрів української війни

Українські військові підтверджують, що змінили тактику, щоб скоротити кількість жертв, і просять більше часу для досягнення результатів у контрнаступі на Мелітополь .

Сто метрів — саме таку відстань загалом за добу проходять українські війська на Запорізькому напрямку. Про це сьомого вересня заявив генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг. Це підтвердили і військовослужбовці, які розгорнуті на цьому напрямі на південному сході та з якими кореспонденти El País розмовляли протягом трьох днів. Просування на кожні сто метрів дається дорогою ціною. Так, наприклад, танкова рота Олександра в середині серпня при наступі на позиції росіян у селі Работіно втратила чотири з восьми танків. Екіпажі двох з них згоріли живцем, а екіпажам двох інших вдалося врятуватися. Багато жертв було і серед піхотинців, які йшли за ними на штурм супротивника.

Рота Олександра чекає в тилу, поступово відновлюючись і сподіваючись на прибуття підкріплення. Бійці живуть у лісах, поряд зі своїми танками, розосередившись невеликими групами, щоб не втратити надто багато підрозділів у разі обстрілу. Олександр і більшість солдатів, з якими ми розмовляли для цього репортажу, не хочуть називати своїх імен та прізвищ. Справа в тому, що найвище командування Збройних сил України запровадило у цьому секторі зони бойових дій закон мовчання: без спеціального дозволу представників ЗМІ не допустять до лінії фронту ближче, ніж на 40 кілометрів.

Офіційна причина — безпека журналістів та необхідність зберегти в таємниці інформацію про контрнаступ для успішного проведення військових операцій. На військовому контрольно-пропускному пункті в Новомиколаївці, невеликому містечку, яке є базою матеріально-технічного забезпечення армії, офіцер пояснив нам, чого слід уникати. Півтора місяці тому група французьких журналістів опублікувала інформацію про розташування підрозділів на лінії фронту. За дві години після публікації, стверджує військовий, росіяни обстріляли цей район.

Багато солдатів охоче йдуть на контакт, але не для того, щоб розкрити державні секрети, а щоб забезпечити собі психологічну допомогу.

Олександр провів два тижні у госпіталі через посттравматичний стресовий розлад та проблеми з серцем, іншим дали кілька днів відпочинку. Він та його товариші – військові з великим досвідом, який вони отримали за 19 місяців конфлікту. Вони були у Харкові та кілька місяців у Бахмуті, де розгорнулася найкровопролитніша битва цього конфлікту. Але зараз вони ще більше морально виснажені, адже просуватися на сто метрів на день між лініями російської оборони це нелюдське завдання. Його рота живе в лісі, і, за їхніми прогнозами, на зиму вони там і залишаться, оскільки кілометрового просування не передбачається до грудня, а в будинках, розташованих поблизу полів битв, розташовані бригади медиків.

Кілометрові траншеї

Атака завжди веде до більшої кількості втрат особового складу, ніж оборона, — щонайменше втричі, якщо вірити військовій теорії. Але жодна армія з часів Другої світової війни не стикалася з 800-кілометровими російськими оборонними укріпленнями, які були зведені в останній рік і рясніють ровами та протитанковими загородженнями. Тут прокладено траншеї по три метри завглибшки, з'єднані тунелями та телефонними кабелями, які дозволяють спілкуватися без рацій, а отже й перехопити нічого не вийде. Є тут і бетонні кулеметні гнізда, а мін на квадратний метр тут стільки, що, як стверджують експерти, не порівняти з іншими конфліктами.

Жодна зі сторін не розкриває даних про втрати, проте США щоразу наводять оцінки. Якщо в лютому 2023 року, за інформацією Пентагону, втрати української сторони становили сто тисяч людей пораненими та вбитими, то до серпня ця цифра збільшилася майже вдвічі та становила 190 тисяч осіб. Військові джерела, що знаходяться на передовій лінії наступу українських військ, наводять як приклад 47-у окрему механізовану бригаду. Ця нещодавно створена бригада отримала поставлену НАТО бронетехніку, а особовий склад пройшов навчання за кордоном. 47-а бригада була головною на початковому етапі контрнаступу і, за деякими даними, зазнала втрат від 30% до 40%: з п'яти тисяч осіб особового складу близько двох тисяч було поранено або вбито.

Без переваги в повітрі будь-яка армія була б приречена на поразку в умовах, подібних до тих, з якими зіткнулася Україна. Такого висновку дійшли Майкл Кофман і Роб Лі, проаналізувавши три перші місяці конфлікту, свої роздуми вони опублікували на порталі War on the Rocks. Київ має проблеми в повітрі, але при цьому ВСУ вдалося прорвати російську лінію оборони і створити невеликий виступ довжиною і шириною в десять кілометрів. Погана новина для України, на думку Кофмана та Лі, полягає у тому, що на Запорізький фронт уже довелося перекидати бригади із резерву.

За даними Кофмана та Лі, у перші місяці контрнаступу п'ять із дев'яти нових бригад, до складу яких увійшли навчені на Заході солдати і які отримали на озброєння бронетехніку НАТО, посіли лідируючі позиції. З середини серпня, згідно з аналізом експертів, до складу військ вступають батальйони, які півтора роки перебували в резерві. "Майбутнє визначатиметься тим, яка зі сторін має більше резервів і краще керує своїм бойовим потенціалом у довгостроковій перспективі", - вважають Кофман і Лі. Проблема для України полягає в тому, що її людські ресурси набагато обмеженіші, ніж у Росії. Хороша новина для Києва полягає в тому, що Кремль також перекидає полиці, які раніше були в резерві. Про це заявив президент України Володимир Зеленський в інтерв'ю журналу The Economist.

Кофман та Лі виявили суттєвий поворот в українській наступальній тактиці — це повернення до схем, які принесли свої плоди у Харківській області та західній частині Херсонської області у 2022 році. Вже чотири українські військові, які перебувають у зоні бойових дій, підтвердили, що останнім часом відбулися зміни. Пріоритет віддається наступу невеликими піхотними групами, відділеннями чи взводами — від шести до 30 солдатів, а бронетехніку залишають для опосередкованої підтримки.

"Найпростіший спосіб померти тут - це потрапити під танк", - сказав минулої неділі Володимир, офіцер Національної гвардії, що знаходиться на східному фланзі українського наступу.

<...>

Разом із Володимиром з нами поспілкувався  Сергій Кук, ветеран спецназу, який воює на Донбасі з 2014 року. Кук — це позивний — щойно оговтався від сьомого поранення, отриманого під час нинішнього конфлікту. Для нього "найрозумнішим" ходом Кремля стала битва за Бахмут, місто в ДНР, яке Росія зайняла навесні минулого року після дев'яти місяців боїв. "Після Бахмута нам уже нічого не залишалося", - каже він. На його думку, українська армія була сильно виснажена, а росіяни, по суті, використовували там найманців із ПВК Вагнер. "Тим часом вони зміцнювали оборону на південному фронті [Запоріжжя у напрямку Азовського моря]", - зауважив військовий. Кук каже, що перша фаза контрнаступу у червні-липні була просто катастрофічною. Тоді було втрачено десятки одиниць бронетехніки, у тому числі поставленої союзниками з НАТО.

До взяття села Роботине 28 серпня українські сухопутні війська вперто продовжували наступати за допомогою піхоти та за безпосередньої участі танків. ЗСУ хочуть уникнути ситуації, схожої на ту, що призвела до того, що підрозділ Олександра втратив половину своїх танків, хоча мету операції і було досягнуто. Тоді вісім танків було поділено на дві групи по чотири машини для штурму російської оборони в Роботіно. Перші два танки в кожній групі мали підійти на відстань 500 метрів до лінії оборони росіян. "Вони підійшли до російських окопів на відстань 200 метрів, ідея полягала в тому, щоби налякати їх і змусити тікати", - розповідає військовий. Міни та протитанкові ракети знищили українську бронетехніку, яка йшла попереду, та решта машин виявилася блокованою. За словами танкіста,

Бій із нерівними силами

Олександр – член групи спецназу "Тора", одного з найвідоміших українських підрозділів. Вони одними з перших увійшли до Херсона у листопаді 2022 року і зараз проводять стрімкі ударні операції в рамках наступу у Запоріжжі, влаштовуючи невеликі атаки на російські позиції. Олександр зазначає, що надалі все так і буде — як у Херсоні протягом шести місяців, поки противник не відвів війська. Різниця в тому, що тоді російська оборона порівняно з нинішньою була слабкою. "Це схоже на боксерський поєдинок між великим і маленьким бійцем. У маленького немає шансів, якщо він зустрінеться з великим лобом у лоба, але, якщо він виснажить його, рухаючись швидко і завдаючи нещадних сильних ударів, він зможе перемогти", - каже військовий.

Великою проблемою, як і раніше, залишаються мінні поля. За оцінками Олександра, на кожен квадратний метр припадає п'ять мін — протитанкових та протипіхотних. Група "Тора" виявила всі можливі типи мін - і зазнала при цьому непоправної шкоди, - при цьому вони знаходяться у відкритому полі, щоб російська артилерія могла після вибуху закінчити справу. Олександр наголошує, що найгіршими є протипіхотні міни. Вони мають датчики руху і з'єднані між собою. Три міни утворюють периметр, якщо вони фіксують поруч із собою рух, то вибухають одночасно, викидаючи шрапнель у радіусі до 12 метрів. "Вони налаштовані так, щоб визначити, що є джерелом руху - людина, тварина чи транспортний засіб, і вибухають лише в тому випадку, якщо до зони їхньої дії потрапляє людина", - пояснює Олександр.

Збройні сили України вже прорвали першу лінію оборони (і наблизилися до другої — всього їх три. За ними знаходиться місто Мелітополь, головна мета контрнаступу. Експерти та військові сходяться на думці, що друга лінія найслабша, проте існують розбіжності з приводу того Інститут вивчення війни, американський аналітичний центр з вивчення війни в Україні, сьомого вересня процитував слова Євгена Дикого, відомого українського офіцера у відставці, який заявив, що третя лінія є найслабшою, тому що "це в основному командні пункти, склади та засоби підтримки для двох попередніх ліній оборони". Високопоставлені українські командувачі також повідомили The Guardian, що Москва виділила 80% своїх потужностей на перші дві лінії.

У свою чергу, шостого вересня в інтерв'ю The Economist Трент Мол, директор з аналізу Розвідувального управління міністерства оборони США, попередив, що остання лінія оборони, ймовірно, буде найскладнішою. Справа в тому, що саме там буде зосереджено найбільше ресурсів через близькість до російських маршрутів матеріально-технічних поставок. Тієї ж думки дотримується Олександр. "Якщо на першій лінії ми зіткнулися з 70% російського військового потенціалу, то на другій - з 40%. На третій, можливо, буде 100%", - каже він.

Розвідувальні служби Міністерства оборони Великобританії повідомили цієї неділі, що російські війська продовжують зміцнювати оборону в районі міста Токмак, за 16 кілометрів від лінії зіткнення. Це робиться, щоб перетворити його на головний бастіон другої лінії оборони. Чим більше часу мине, тим із більшою кількістю перешкод зіткнеться Україна.

Журнал The Economist процитував представника уряду США, який підрахував, що українському контрнаступу залишилося шість тижнів, потім розпочнуться дощі. Дощ ускладнює рух бронетехніки, а холод знижує боєздатність піхоти. Зеленський заявив, що ніщо із цього не зупинить просування української армії. "Взимку ми продовжимо битися, завдаючи ударів, щоб деморалізувати росіян", - каже Олександр. Вони не мають іншого вибору. Мелітополь, як і раніше, знаходиться за 70 кілометрів від позицій ЗСУ. Якщо вони й надалі просуватимуться в середньому на сто метрів на день, то до міста вони дістануться лише за два роки. А це зовсім не той термін, на який розраховують українці та їхні західні союзники.

El País , Іспанія