Піратські походи були неабияким випробуванням з погляду умов на судах в той час, пише Успіх in UA.
Воду для пиття доводилося запасати у величезних бочках і витрачати буквально по краплині. Часто вона зеленіла через водорості, що розмножувалися.
Термообробка на кораблі найчастіше була утруднена. Часто пірати воліли їсти в темряві, щоб не бачити те, що доводиться вживати, повідомляє gsminfo.com.ua.
Піратам часто доводилося голодувати. І це при важкій праці з управління кораблем під палючим сонцем. Але поступово склався певний піратський спосіб життя, що дозволяв злочинцям непогано існувати.
По-перше, з’явилася своя піратська інфраструктура.
Місця стоянок, заправки водою і навіть цілі порти, що повністю контролюються піратами та скупниками видобутку.
Таким місцем, наприклад, був Нассау.
У цих місцях можна було запастись усім необхідним.
По-друге, з’явилася особлива піратська кухня. Щось коки запозичили в карибських жителів, щось придумали самі.
М’ясо та рибу в’ялили або сушили. Запасалися твердим печивом типу галет.
У їжу додавали величезну кількість спецій, щоб уберегти її від псування: насіння гірчиці, перець, часник.
На борт часто брали живих кіз, курок. Так створювався запас м’яса. Живими можна було деякий час зберегти і виловлених морських черепах, якщо перевернути їх спиною донизу.
Одноманітність меню та загроза цинги змушували піратських коків бути винахідливими.
У хід йшов принцип – змішувати все, що є. Так з’явився сальмаґунді. У цієї подоби вінегрету немає точного рецепту.
Кришили копчені або мариновані у вині м’ясо та рибу, зелень, яйця, маслини, цибулю, манго і все інше, що було під рукою аж до серцевини пальмового дерева. Отримане заливали олією з безліччю спецій.
