Історичні наряди, існування яких довело факт про те, що краса вимагає жертв (фото)

Красивими люди хотіли бути завжди: ще у Стародавньому Єгипті модники та модниці підводили очі фарбою із сурми, а у Стародавній Греції робили туш для вій із сажі. З розвитком знань і технологій мода йшла все далі і далі, винаходячи шляхом своєї еволюції вельми оригінальні, а іноді й небезпечні для здоров'я предмети.

Ми вирішили подивитися на модні тренди минулих століть. Ми ознайомилися з поняттями про красу наших предків, щоб вкотре трохи порадіти з того, що ми з вами живемо в комфортному XXI столітті.

Накрохмалені комірці

Тяжко доводилося джентльменам у ХІХ столітті: чоловіча мода того часу вимагала носіння маленького і, здавалося б, невинного аксесуара — накладного комірця. І все б нічого, та ось тільки вузький накрохмалений комір сильно стискав сонну артерію, викликав непритомність і просто позбавляв свого власника доступу до кисню.

Чопіни

Чопини, цоколі, п'янелле — як тільки не  називали це венеціанське взуття, яке принесло купу проблем італійським модницям Середньовіччя. Спочатку чопини виконували дуже корисну функцію: вони захищали дівчат від бруду на вулицях і показували високий суспільний статус носіїв. Втім, користі від чопінів на практиці було мало: середньовічні модниці могли пересуватися в них лише за підтримки чоловіка чи служниць . Воно й не дивно: висота деяких туфель досягала цілих 50 см.

Зелені сукні

Навіть найзатятіші модниці XVIII століття змушені були обходитися без нарядів зеленого кольору: у розпорядженні тодішніх майстрів просто не було відповідного пігменту. Проблему вирішив випадковий винахід німця Карла Вільгельма Шееле, який спробував змішати мідь із миш'яком . Результат виявився блискучим у прямому і переносному сенсах: смарагдовий відтінок зеленого, що вийшов, мав неймовірну насиченість і блиск.

Незабаром світські раути замайоріли всіма відтінками кольору, який хімік скромно охрестив «Зеленою Шееле». Одяг, прикраси, шпалери і навіть дитячі іграшки - все це вмить пофарбувалося в новомодний колір. Тільки от усе більше дам у зелених сукнях чомусь все частіше почали відвідувати лікарів, а  зелені шпалери в кімнаті Наполеона якось привели його до отруєння . Лише в XIX столітті пігмент «Зелень Шееле» визнали отруйним: відтоді гідроарсеніт міді використовують лише як пестицид.

Кріноліни

Кринолін — нехитре пристосування для надання форми пишній спідниці — застосовувала будь-яка дама, що поважає себе, з нашого ще не такого далекого минулого. Жорсткий китовий вус, з якого було зроблено більшість цих аксесуарів, допомагав тримати чоловіків на відстані, приховував недоліки фігури і навіть цікаве становище, в якому могла бути його володарка. Однак у носіння кринолінів були і свої мінуси: дами часто не могли сісти в карету, застрявали в дверних отворах, а іноді й ненароком загорялися , зачепивши подолом пишної спідниці камін, що знаходився поруч.

Маскуюча відсутність зубів ганчірка

У ті часи, коли послуги стоматологів обмежувалися лише вириванням зубів, любительки солодкого винайшли оригінальний спосіб, який допомагав їм приховувати запалі щоки. Так, відомо, що Єлизавета I  виходила в люди з ганчірочками за щоками, щоб ніхто не зміг виявити у неї проблеми із запалими щоками.

Целулоїдні гребінці

«Займисті» гребені колись були модними у жінок нижчого класу початку ХХ століття. Пластик із целюлози був легкий, дешевий і при цьому вкрай небезпечний через свою здатність загорятися під впливом сонячного світла. 

Зачіска фонтанж

Ця надзвичайно модна у XVIII столітті дамська укладання спочатку була недбалою зачіскою в стилі «кінський хвіст», проте мода перетворила фонтанж на химерне нагромадження з волосся, твердого каркасу та мережив.

Модниці епохи Просвітництва вимазували волосся яєчними білками для кращої фіксації. І хоча якийсь час фонтанжі й радували господарок, згодом яйця починали видавати неприємний запах. Порятунком невдалих аристократок стали парфуми, які на якийсь час перебивали сморід. Втім, проблем від фонтанжів все одно не мало менше: спати з такою зачіскою дамам доводилося тільки сидячи.

Отруйне взуття

Нітробензол — украй небезпечна речовина, яку наші предки застосовували для підтримки краси взуття. І хоча засіб міг легко викликати виникнення у людини серйозних проблем зі здоров'ям, виробники довгий час випускали препарат під романтичними і цілком нешкідливими етикетками, називаючи нітробензол « гірко -мигдальним маслом» за його приємний запах.

Величезні капелюшки з шпильками

На початку ХХ століття модниці були в захваті від об'ємних капелюшків, які кріпилися до зачіски за допомогою спеціальних шпильок . І все б нічого, тільки розмір таких шпильок часом досягав 30 сантиметрів. Вістря пристроїв могло запросто подряпати обличчя перехожих у натовпі, проте красуні ще довго не поспішали відмовлятися від модного аксесуара через можливість застосування такого шпильки для самооборони.

Корсети

Деформації грудного відділу, передавлювання внутрішніх органів, м'язові атрофії та напади асфіксії - все це супроводжувало модниць, які заради тонкої талії постійно носили корсети з китового вуса. Рятівницею європейських жінок стала француженка Ерміні Кадоль, яка вигадала прототип сучасного бюстгальтера і позбавила світ від носіння не найприємнішого у використанні пристосування.