Брайан виявив гніздо під час прогулянки. Самка канадського гусака сиділа на яйцях — вісім яєць, вісім майбутніх гусенят. Але наступного разу чоловік не зустрів виводок пташенят. Гуска охороняла єдиного малюка, але, судячи з усього, вона не збиралася про нього піклуватися або вигодовувати. Це було крихітне новонароджене гусеня, ще вкрите слизом і негустим злиплим пухом. Пташеня забилося під трубу, мало не зарилося у землю — так воно намагалося зігрітися.
З усього виводка малюк залишився сам. Він був помітно недоношеним, і, мабуть, інстинкти підказали матері кинути пташеня. Але Брайан не збирався дати йому загинути. Правда, коли він спробував наблизитися, гуска почала атакувати — витягнула шию і зашипіла. Тоді чоловік узяв мітлу і ручкою відігнав розсердженого птаха, а іншою рукою швидко підхопив крихітку з землі.
Чоловік забрав пташку додому: вона була настільки слабкою, що навіть не могла тримати шийку. Він зробив пташці теплу лежанку з коробки та підстилки, годував її, пускав поплавати у кухонній мийці, де було на два пальці води. Якась пара-трійка днів і пташеня зміцніло, почало тримати шию і впевнено перебирати лапками. Тут Брайан здогадався, що це дівчинка. Він назвав її Waddles, Кривоніжка — через смішну ходу і слабкі ніжки пташеняти.
Коли Кривоніжка була готова перейти на сухий корм, чоловік навчив її клювати: він опускав палець у миску з зерном і тикав туди пальцем, зображуючи дзьоб. Крихітка-гуска повторювала за Брайаном і так потихеньку починала їсти тверду їжу. Пташка дуже прив’язалася до чоловіка — не відходила від нього і повторювала усе, що б той не робив.
«Вона гадає, що я її мама, — сміється Брайан. — Здається, це називають імпринтингом».
Коли пташка трохи підросла і жовтий пух на її крилах почав темнішати, Брайан почав брати її з собою на прогулянки. Вони виходили на доріжку у саду разом з померанським шпіцем, і гуска бігала та штовхалася нарівні з псом. Ще трохи і вона дістала головою до його холки — а поки пташка була розміром з невелику кішку. До речі, з кішками Кривоніжка теж відмінно порозумілася — і ладнає досі, хоча вона вже доросла гуска.
На прогулянці Кривоніжка бігла слід-у-слід за мамою-Брайаном. Наскільки б швидко той не йшов, вона розчепірювала свої крихітні слабкі крильця і бігла за ним стрімголов, тривожно крякаючи, немов боячись, що він її залишить. Але він не збирався її кидати. Коли дитячий пух змінився на справжнє пір’я, Кривоніжці прийшов час вчитися літати. І Брайан знову не підвів свою вихованку.
«Я ніколи раніше не ростив гуску. Але я робив усе, що потрібно, щоб навчити її бути гускою».
Ту ж садову доріжку, вздовж якої вони гуляли з раннього дитинства, призначили злітною смугою. Брайан біг попереду, трохи нагнувшись і широко розмахуючи руками. За ним бігла гуска, смішно розчепіривши вже дорослі крила і намагаючись повторити урок за старшим товаришем. Минула зима, зійшов сніг, настала весна — і гуска злетіла!
Брайан каже, що намагається не обмежувати незалежність своєї вихованки. Якщо вона захоче стати дикою гускою, знайти собі пару і полетіти, то так і буде. А поки пташка живе з ним на фермі, ходить на прогулянки з домашніми качками, товаришує з котами і продовжує обожнювати Брайана.
