Війна в Україні: три сценарії розвитку подій від WSJ

Вашингтонські дипломати рапортують про «хімію» на переговорах до Абу-Дабі, поки російські ракети методично добивають українську енергосистему. Колумніст WSJ Маркус Вокер аналізує, чи стане цей рік моментом довгоочікуваного миру, чи перетвориться на черговий розділ нескінченної бійні на виснаження.

Мирна формула Дональда Трампа виглядає оманливо простою: Київ відмовляється від територій, які десятиліття служили фундаментом його оборони, а натомість отримує західний «військовий щит». На папері — ідеальний баланс, після якого, за задумом американських чиновників, усі мають розпочати «робити гроші». Але реальність фронту і кулуарні безвиході в Анкориджі малюють куди похмурішу картину.

Експерти виділяють три найбільш ймовірні сценарії розвитку російсько-українського конфлікту найближчим часом.

Сценарій 1: Кривавий статус-кво

Найімовірніший варіант - п'ятий рік виснажливої ​​м'ясорубки. Дипломатичні успіхи в Еміратах, де делегації поводяться майже як друзі, контрастують із позиціями Москви та Києва. Команда Трампа тішиться надією, що Путіну потрібен лише Донбас, проте експерти на місцях налаштовані скептично.

"Українське суспільство налаштоване вкрай скептично", - зазначає екс-міністр оборони України Андрій Загороднюк.

На його думку, віддати Донбас сьогодні означає просто подарувати Росії плацдарм для наступного ривка:

"У цій логіці віддати регіон - значить подарувати територію, на захоплення якої Москві довелося б кинути ще більше солдатів"

Володимир Зеленський стоїть на своєму: жодної капітуляції без фактичних гарантій безпеки від США та розміщення європейських баз. Водночас Кремль наполягає на відході ЗСУ з Донбасу, посилаючись на певні домовленості Трампа та Путіна на Алясці. Однак самміт в Анкориджі показав, що Путіну мало територій.

«Корінь проблеми в тому, що Путін не розглядає нічого, окрім своїх максималістських цілей, — упевнений екс-посол США в НАТО Даг Люте . — Мова не лише про землю, а й про прагнення домінувати над усією країною»

Сценарій 2: Україна ламається

Другий сценарій - "ефект короткої ковдри". Київ змушений перекидати резерви на схід, оголюючи південні фланги. Головна загроза тут не в прориві танкових клинів, а в ментальному та фізичному виснаженні. Солдати роками воюють без ротації, а новобранці дедалі частіше вибирають дезертирство.

Аналітики попереджають: позиційний глухий кут може обрушитися миттєво. Директор берлінського центру Карнегі Олександр Габуєв порівнює ситуацію із заходом кайзерівської Німеччини в 1918 році:

"Конфлікт на виснаження можна програти поступово, а потім - в одну мить"

Якщо Київ не витримає перегонів ресурсів, йому доведеться прийняти «гірку пігулку»: визнати територіальні втрати та погодитися на обмеження власної армії в обмін на примарні обіцянки Вашингтона.

Сценарій 3:  Глухий кут Кремля

Третій шлях передбачає, що запас міцності Росії теж не безмежний. Високі ставки душать бізнес, а удари по НПЗ б'ють по «нафтовій голці». Російські еліти незадоволені тим, як військові замовлення перекручують економіку, роблячи її заручницею одного покупця.

Однак поки що ознак того, що Путіна турбує це глухе нарікання, немає. Кремль, як і раніше, грає «на перемогу», вважаючи, що українська армія звалиться раніше, ніж російські фінанси.

«Їм ще ніхто не показав перспективи по-справжньому катастрофічних наслідків, – резюмує Загороднюк. — Росія зараз не вважає закінчення конфлікту найкращим варіантом. Значить, треба створити їм гірший варіант, ніж переговори»